Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Володимир Худенко (1988)

Інфо
* Народний рейтинг 4.632 / 5.47
* Рейтинг "Майстерень": 3.528 / 5.25
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.746
Переглядів сторінки автора: 11785
Дата реєстрації: 2009-11-19 22:17:03
Звідки: Сумська область, Конотопський район
Школа та стилі: Конотопська літературна студія "Джерела"
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2010.06.13 12:53
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Народився в селі Карабутове Конотопського району Сумської області 26 липня 1988 року. Закінчив Карабутівську середню загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів імені П.Ю. Ключини, політехнічний технікум Конотопського інституту Сумського державного університету за спеціальністю «Електроніка». Навчався на філологічному факультеті Ніжинського національного університету імені Миколи Гоголя. Член літературної студії «Джерела» при редакції газети «Конотопський край» з 2007 року. Дипломант міжнародного фестивалю авторської пісні «Булат» (Суми, 2008, 2009) у номінації «автор пісень українською мовою». Лауреат обласного літературного конкурсу «Орфей-2008» (номінація «проза»)

Найновіший твір
Малюнки на шовку

1.
Над ранок село пробуває в непевній імлі,
А місяць, червоний, як кров, пропливає над полем.
На стрісі в гнізді ще дрімають стрункі журавлі,
І миле дитинство до мене спросоння говорить.
2.
Колишеться ніч, по Чумацькій Дорозі повзе,
Маленькі міста завірюхи тепер обплітають,
Охайні вербички волосся схиляють дозем,
Та хтось в електричці неквапом додому вертає.
3.
На осінь школярики носяться помеж ялин,
Усміхнені мами рядочком стоять на лінійці,
Над сірим асфальтом проноситься бронзовий дзвін,
До першого класу сьогодні пора йти Марійці.
4.
Туман над болотом поплив і осів, де дуби,
Вже вечір спадає на рідні городи й оселі,
Роменка говорить до ще не старої верби.
На березі ляжу, і трави мені там постелять.
5.
Покоси шумлять, і комбайни гудуть за селом -
То серпень на полі, і осінь строката вже близько.
Не віриться досі, що миле дитинство пройшло
Й висока тополя у небо вросла на узліссі.
6.
Тут зорі жовтневі, і осінь неквапом мете,
Колишеться липа, і струшує грона калина.
Двадцяте сторіччя лишає глухе СМТ,
А я би, дівчино, до тебе крізь ночі полинув.
7.
В дитячім садочку казки доторкаються стін,
А сонечко сипле по них вересневим промінням.
Малі оченята в нім грають каскадом жарин -
То, бачте, поволі наступне росте покоління.
8.
Це тут в Новомутині плиє холодна вода,
Ріка зветься Сейм, і десь далі впадає у Лету,
І мо', перед нами проходив тут Сковорода,
Ну, той Лао-Цзи, що пізніш народився поетом.
9.
Не їхав би в Суми на осінь, але довелось,
Ходив далі мовчки сухим неприкаяним містом.
Нам потім казали, як Чехову тута жилось,
А я не дослухав, побрів по багряному листу.
10.
Весілля у друзів в бетонному місті гуло,
Горіла сосна і палала - всі дружно співали,
Підтіг же і я, і згадав за батьківське село,
І як тебе сватав, і як ти мені відмовляла.
11.
Немає Катрусі, вернула додому вона,
І школа старенька без неї стара, як билина.
Із Дикого Поля у нас прилітає весна,
У Катрі ж, либонь, приліта вона з-за Верховини.
12.
Ходив я, де ниви і села розкинулись скрізь,
Там лози, і трави, і мирно гудуть сіножаті,
Шугнув гвинтокрил наді мною, і линув у вись, -
Душа ж бо ще вище за нього уміє літати.
13.
Автобус привіз хворе тіло в задавнений край.
Я полем піду, там, де річка стежину розмила,
Де літнього полудня всякого цвіту розмай,
Де й ти десять років тому так мене полюбила.

2010