- Юлія Гладир - - Поетичні майстерні

Коментатор Юлія Гладир, [ 2010-09-23 00:56:54 ],
на сторінці твору "***"

Гарно, гарно... Химерно. І щодо образів, і щодо віршового розміру. Якось бажано було б визначитися - чи верлібрами писати, чи дотримуватися традиційного віршування. Слабке римування іменників типу "світом - мітом". До того ж неримування (вже не кажу про рівність стоп у деяких рядках) першого і третього рядка робить вірша другосортним.

Щиро. Якщо суб'єктивно і слова мої не мають рації, вислухаю заперечення.

Я за правду, а не порожню похвальбу, яка нічого, крім завищеної самооцінки, не дає!

Коментатор Юлія Гладир, [ 2010-09-23 12:07:21 ],
на сторінці твору "***"

Дякую, Ірино, що не проігнорували! Щодо заздрості, то об'єктом її обирають щось дійсно варте. Це по-перше. По-друге, ніколи нікому не заздрила. Це ознака тупості й обмеженості. Мені достатньо й того, що маю сама. По-третє, як і будь-хто, маю право висловлювати свою думку. По-четверте, не поєднуйте творчість із наукою. В останній немає другосортних віршів? Звичайно, досліджуються високохудожні твори. А ті, що не підлягають (море незнано-забутих авторів) цьому, можна назвати другосортними, а то й третьосортними. Не поєднуйте поезію з наукою. Успішний вчений - це ще далеко не значить успішний поет. Зараз пишуть усі, кому не лінь, і вважають свої творіння геніальними.

А щодо самооцінки я не помилялася. Інакше взагалі - Ви цілком праві - сюди б не заходила. Не мала на меті зробити неприємність. Зазвичай пишу тільки схвальні відгуки і тільки на ті твори, які вважаю цікавими і вартими уваги.

Я знала стільки гарних науковців, які були слабкими поетами. І усвідомлювали це. Порада (люблю справедливість): або просто знати це, або вчитися і вдосконалюватися. Адже меж вдосконалення немає, як любить казати один хороший поет.

Чекатиму на відповідь після мого захисту. Я Вам потім напишу дату, після якої вже буду достойна діалогу з Вами:) :) :)
Дякую за увагу! На все добре!

Коментатор Юлія Гладир, [ 2010-09-23 12:13:26 ],
на сторінці твору "***"

Ви маєте рацію, Олексію! Слушна апологія. З Вами можна в якійсь мірі погодитися.

Коментатор Юлія Гладир, [ 2010-09-24 15:34:57 ],
на сторінці твору "***"

Пане Анатолію! Поезія цікава. От якби ще українською мово... Просто, здається, було б милозвучніше. Але то, мабуть, суб'єктивна думка.
Відчуваються апокаліптичні мотиви. Хоча цікаво, як на планеті собак опинилася рись і вовки? На правах далеких родичів?
Загалом, дуже чіткі картини пережитків радянського часу. Вражає.
Щиро:)

Коментатор Юлія Гладир, [ 2010-09-24 19:22:55 ],
на сторінці поезії "Жінка і дощ" Гладир Юлія

Так, пані Любове. Можна й так трактувати. А взагалі в мить самоти, коли дивишся в обличчя самотності, з'являються такі рядки. Як страх перед нею. А може, й приреченість на неї. Ота загадкова жінка - це і є сама лірична героїня, у якої є тільки дощ і поезія...

Коментатор Юлія Гладир, [ 2010-09-24 19:23:29 ],
на сторінці поезії "Жінка і дощ" Гладир Юлія

Так, пані Любове. Можна й так трактувати. А взагалі в мить самоти, коли дивишся в обличчя самотності, з'являються такі рядки. Як страх перед нею. А може, й приреченість на неї. Ота загадкова жінка - це і є сама лірична героїня, у якої є тільки дощ і поезія...

Коментатор Юлія Гладир, [ 2010-09-24 19:24:38 ],
на сторінці поезії "Жінка і дощ" Гладир Юлія

Так, пані Любове. Можна й так трактувати. А взагалі в мить самоти, коли дивишся в обличчя самотності, з'являються такі рядки. Як страх перед нею. А може, й приреченість на неї. Ота загадкова жінка - це і є сама лірична героїня, у якої є тільки дощ і поезія...

Коментатор Юлія Гладир, [ 2010-09-24 19:30:19 ],
на сторінці твору "***"

Зрозуміло. Дякую за пояснення!

Коментатор Юлія Гладир, [ 2010-09-25 01:46:34 ],
на сторінці твору "***"

Юлю, а Зеньо таки правий! Мали б подякувати йому за доцільне спостереження. Нічого в тому принизливого немає, адже людина знайшла суттєві недоречності змісту. А писання натомість якихось багатослівних і доволі натягнутих пояснень - не вихід. Ви вчитеся. Чи тільки чекаєте на лестощі? Всі ми тут вчимося, вислуховуємо поради і побажання колег. Читаємо чужі твори, і відкриваємо для себе багато цікавого, набираємося досвіду. Чого і Вам бажаю!

Поезія також не допускає неточностей. У вірші все повинно бути злагоджено, врівноважено. Хто Вам сказав, що наголос в українській мові можна ставити на будь-який склад, і все буде правильно? Вчитель української мови? Передайте йому (їй) мої вітання! Є ряд слів, які мають два варіанти наголошення. А все, що цього не стосується (напр., Ваша тУгА), у вірші є ознакою слабкості.
Імпонує, що Ви дотримуєтеся традиційної форми. Але ще треба вдосконалюватися.

В цілому вірш мені сподобався. Років п'ять тому теж писала твори подібної тематики.
Порада: вчіться сприймати критику в свою адресу адекватно. Не погоджуєтеся, аргументуйте, чому. То у Вас були не аргументи. Виправдання чи щось інше, але не те, що треба. Не бійтеся визнати свою помилку. Впертість ні до чого не приведе. Зате наступного разу врахуєте всі поради і та-а-акого вірша напишите!!!

У Вас є талант. Формою володієте. Успіхів! :) :) :)

Коментатор Юлія Гладир, [ 2010-09-26 20:50:46 ],
на сторінці твору "***"

Так гарно, пані Любове!.. Оце і є справжня поезія - щира і відкрита. Такої зараз бракує. Адже як би в ногу з технічним прогресом мистецтво не йшло, все одно хочеться повернутися в той вишнево-яблуневий садочок, із якого росте наше коріння. Це вічне.

Росли синочки. Рум'янились яблучка - такий глибоко народний і разом з тим такий новий, вічно актуальний паралелізм.

Найбільша майстерність поета - це, мабуть, здатність написати про звичайні речі, але написати незабутньо. І Ви нею володієте.

Зі щирістю та найкращими побажаннями:)

Коментатор Юлія Гладир, [ 2010-09-26 23:55:10 ],
на сторінці твору "Дівчинці, котра плакала сьогодні вранці" Роса Тетяна

Мені сподобався Ваш твір, пані Тетяно! Перші рядки підкупляють, тому неможна було його не прочитати. Рефрен першої частини - дорослих людей не існує, обрамлення "Сьогодні вранці ти плакала..." - все так гармонійно, довершено поєднано. А головне - життєво, бо кожен під впливом цих рядків пригадає себе. І мабуть, перш за все, в ролі дитини.
Такі змістовні аргументи для уникнення плачу дитини. Тому, мені здається, Ваш твір можна було б назвати повчальним і читати діткам замість казочки. Вони повірять, і не будуть плакати, хоч, може, й хотітиметься.

...А коли я в дитинстві плакала, мама мені одного разу сказала: "Не плач! Бо будеш багато плакати, всі слізки виплачеш!". І я повірила, бо страшно було уявити, як то я плакатиму, а сліз небуде!?. А вони все були й були...

Дякую за гарний твір і теплий спогад!
Щиро:) :) :) ... тільки посмішки...

Коментатор Юлія Гладир, [ 2010-09-27 00:02:58 ],
на сторінці твору "Дівчинці, котра плакала сьогодні вранці" Роса Тетяна

Перепрошую за безлад на Вашій сторінці - мій помножений на два коментар. Якщо Ваша ласка, видаліть зайвий.
Дякую:)
Посмішок Вам сонця, рідних облич і обов'язково - власних!

Коментатор Юлія Гладир, [ 2010-09-30 15:53:02 ],
на сторінці твору "***"

Любовь "накрыла, словно купол" - цікаво. Відчувається приреченість. Але разом з тим трохи іронічно. У Вашому стилі, Олексію :)

Коментатор Юлія Гладир, [ 2010-09-30 22:58:52 ],
на сторінці твору "***"

Мабуть, такі вони і є - чоловіки. Хто менше, а хто й більше. Чудова алегорія! Несподівана. Гарна знахідка, пані Любове!

Коментатор Юлія Гладир, [ 2010-09-30 23:05:30 ],
на сторінці твору "***"

Гарна казочка зі щасливим кінцем, пані Тетяно! Нарешті лірична героїня домоглася взаємності. Якби ж то до всіх стовпів доходило все те, чого вони не цінують.
...Цікаво, а які в них діти будуть? Ну, та це вже справа фантастів.
Тільки з позитивом:)

Коментатор Юлія Гладир, [ 2010-09-30 23:15:48 ],
на сторінці твору "***"

И тошно мне от ласк и лая - хороша алітерація "л". Сильні рими.
А що, думка засмажити пса все-таки виникла? Мабуть, у Вас там із м'ясом не дуже?.. Та й взагалі з їжею - ...кашу ел позавчера.
Співчуваю.

Коментатор Юлія Гладир, [ 2010-09-30 23:59:06 ],
на сторінці твору "***"

Зрозуміло, пані Тетяно! Просто Ваше продовження сюжету вірша мимоволі нагадало казочку, до того ж із перспективою подальшого дофантазовування. Звичайно, народну казочку нагадало. А щодо продовження роду, то я, мабуть, невдало пожартувала. Занадто прагматично оцінюю - дерева деревами, але ж стовп трохи іншої породи, так би мовити. Але прерогатива творчості й полягає в тому, що в ній можна все.
Вибачте, зводжу до нісенітниці розмову, віддаляюся від поезії. Ваше продовження, дійсно, хороше. Як і вірш пані Люби. Бачте, так зачепило, що не на жарт перейнялася подальшою долею горобини і стовпа.
Щиро:)

Коментатор Юлія Гладир, [ 2010-10-02 02:35:32 ],
на сторінці твору "***"

It's interesting to read English poem about Ukraine, written by Ukrainian author... Reminds me one of my favorite R. Burns's poems "My heart in highland..."

With best wishes:)

Коментатор Юлія Гладир, [ 2010-10-02 23:32:03 ],
на сторінці твору "***"

Оригінально. Образно. Така динаміка! Хоча хотілося б, може, якоїсь градації. Не завадила б кульмінаційна кінцівка або хоча б розв'язка сюжету - спад емоцій. Поезія цим би виграла, як на мене.
Сподобався рядок "Міняти у друзях старі батарейки". Свіжо.

Коментатор Юлія Гладир, [ 2010-10-02 23:33:02 ],
на сторінці твору "***"

Оригінально. Образно. Така динаміка! Хоча хотілося б, може, якоїсь градації. Не завадила б кульмінаційна кінцівка або хоча б розв'язка сюжету - спад емоцій. Поезія цим би виграла, як на мене.
Сподобався рядок "Міняти у друзях старі батарейки". Свіжо.

	Логін		Пароль

	Зареєструватися?
	Забули пароль?