Дожилася до того, що читаю чужий щоденник
найгірше - не відчуваю вини
Дожилася до того що нереальність ілюзії
пронизує
Ніби серце - гудзик, і якась скотина намагається пришити його до хребта,
щоб не рухалось
Для загальної відомості, ця скотина мій мозок,
мозок дівчини з пшеничним волоссям,
це вже, щоб не принижуватись.
Скептична посмішка без очей...

Мій мозок...
завжди сперечається
обзиває наївною
сопливо-сентиментальною
дурепою

біль не гострий
це, ніби чуєш цей звук ножицями по склу

тільки більш глухо
серце не має вух
а нитка не гостра
більше як волосяний черв'як через шкіру
а голка.... це ніщо, мізер
вже стільки мій мозок зміг добитись

від цього тупого болю зростає роздратування
серце починає битись
як баскетбольний м'яч під м'зистою рукою завзятого гравця,
який намагається зрівняти рахунок

і ще більше болить
всі шари накладених швів пронизують

парадоксально

сьогодні мало не плакала
тримала в руках книгу рідною мовою
почала читати і всі ці звуки, такі м'які й прозорі,
відчуття ніби доторк до примарноі хмари
зіниці розширились
наче від хорошоі трави
і мало не пережила синдром Стендаля
Стендаль мабуть був геєм
та хто тоді не був геєм?
а зараз хто не гей? все аж кишить ними
як броколі в окропі, як черв'яками після дощу, які з'являються всюди
навіть на асфальті
хто зараз не гей?
What else should I say
Everyone is gay

він завжди був правий
і я вірю, де б він не був зараз
його небесно-волошкові очі не бачать папарацці
...жахливе діло пресса
жовч, рідка зтухла жовч

Жовтий завжди здавався мені зрадницьким, ніяк не сонячним

Солнечный круг небо вокруг
цей круг завжди був помаранчевим в уяві
я так мало звертала уваги на помаранчевий
завжди думала це дикість

дурна була, знов каже мені він
Привіт, давно не чула твоє привітне мугикання,
знов скептична посмішка, одної сотоі обличчя

дурна, який банальний епітет

еееееее......

От так от
загортаєш їм подарунки
вибираєш гарний папір
чекаєш усмішки

а вони
дозволяють тобі

читати їхні щоденники

веселого різдва америко.


copyright 2009

Холод і пінгвіни
паперові сніжинки
клацання ножиць
звук скотчу
клей на пальцях
суха шкіра під носом
закочені зім'яті рукави
під светром
під іншим светром
і ще під одним

і зараз там мабуть холод
мабуть відчутні гострі трикутники у пальцях ніг
пара чужих дихань без вогню
мабуть кров синіє на губах
мабуть пахне компотом і капустою

мабуть всі ловлять язиком сніжинки
після реклами south парку
(до того ніхто не думав що це весело)
сніжинки мабуть холодні
але гріють горло
відчуття дитини
яка ось-ось заробить покарання
все флуоресцентно біле
і зуби здаються жовтими
відмерзають руки
потім печуться в окропі
і здається ніби шкіру роздирає тисячі голок
боляче
але по мазохістськи приємно
шкіра лущиться
як у риб
як у русалок

все зникає наче морська піна
коли на ногах теплі шкарпетки
коли руки пахнуть водою і гірчицею
і коли читається та стара зім'ята книга
перечитана сто разів
з відбитою палітуркою
коли тяжкі віі схиляють очі донизу
коли з посмішкою підкорюєшся інстинкту

коли спиш і не бачиш снів
коли світ - один-єдиний колір
один-єдиний звук

...

будильника о півсна шосту

хліб масло чай

холод і пінгвіни.

copyright 2009