Кельти і галли у своїй первісній історичній традиції були джерелом різноманітних легенд про шляхетних лицарів, що прославилися своїми героїчними вчинками у «пошуках чаші Грааля», яка, за їхніми словами, мала б принести благодать та щастя. Найбільшою літературною згадкою був саме цей Грааль . Що ж це, і яке відношення він має до нас, українців?

Дослідники констатують, що походження слова «Грааль» невідоме. Якщо ж зробити буквальний переклад, то це «дух гри». В арійських (індоєвропейських) мовах слово «ель, аль, ліль, лель, иль» означає дух, наприклад, Михаїл — «дух могутності», Гавриїл — «дух говоріння, мовлення», шумерське Енліль — «небесний дух», українське Полель — «палаючий, сонячний дух».
У традиційній символіці Граальська чаша означає «серце», «серцевину», «центр» людини — божественне ядро, присутнє в кожній людській душі. На малюнках чаша й серце навіть зображуються подібно — у формі близькій до трикутника. Тому вважається, що Грааль відкривається найбільш гідним, наділеним чистотою серця. Якщо підсумувати, то пошуки чаші Грааля — це радісна, напружена й відповідальна звичаєва Гра-творення задля розкриття свого боголюдського потенціалу шляхом подолання життєвих перешкод та героїчного впорядкування-одухотворення фізичного світу.
Окрім того, кельтська і українська традиції мають спільні арійські корені, тому в них багато подібного. Легендарний король Артур — це сонячний, святий воїн Яр-тур. Згадаймо «Слово о полку Ігоревім»: «Яр-туре Всеволоде! Стоїш ти в обороні, прищеш ти на воїв стрілами, гримиш ти об шоломи мечами харалужними». Про древність цієї традиції свідчить шумерська пісня «Коли я, володарка, сяяла на небесах». У ній володарка Інанна називає свого співрозмовника «Яр туром» — за три тисячоліття до лицарів «круглого столу». До речі, у короля Артура був учитель і радник, друїд Мерлин. Легенди кельтів-галлів приписують цьому магу-характернику походження зі скіфських племен, які мешкали поблизу Дніпровських порогів.
Згідно з цими ж легендами, Грааль відкрився лише святому лицарю Галахаду — найчистішому зі шляхетних лицарів короля Артура. Отже, для оволодіння Граалем треба бути водночас святим і лицарем, брахманом і кшатрієм, священиком і воїном. Ця істина масово і відверто представлена в українській традиції. Картина з образом святого лицаря, що невтомно шукає внутрішнє божественне «Я», була чи не в кожній українській хаті.
Якщо приглянемось уважніше до традиційного образу козака Мамая, то побачимо як він сидить під деревом у позі напівлотос — подібно як Будда, тобто Пробуджений. Слово «древо» буквально перекладається як «дитина сили» (дредрадру — сила, вобоба — дитина). Звідси «друїди-друвіди» — «знавці сили». Потужні тисячолітні дерева є головними індикаторами «місць сили», тобто ділянок з цілющою енергетикою. За переказами великий Будда отримав просвітлення—пробудження під деревом Бо. До речі, подібно до Мерлина, він також походив з запорізьких степів — належав до арійського племені Саків, на що вказує його родове ім’я Сак’ямуні, тобто сак’я-людина. «Сак’я» — це самоназва (сак-я), подібно до «ар’я» (сонце-я або бог-я). З племенем Саків пов’язують назву міста Саки на заході Кримського півострова. Українське походження Будди підтвердив тибетський лама Оле Нідал, коли давав у Києві прес-конференцію у вересні 2000 року. Це офіційна інформація, яку дав великий лама Тибету 17-й Кармапа Тхае Дордже. На території Індії дотепер проживають світлошкірі, високі та блакитноокі індійці, нащадки того самого роду Сакьямуні. Саме такими, за переказами, і були перші зображення Великого Будди, — сказав Оле Нідал.
Важливим атрибутом козака Мамая є митра — коштовний головний убір, що його зазвичай носять єпископи та інші високі духовні особи. Митра в Мамая прикрашена пір’ям, що додатково вказує на зв’язок з небесними силами. Поряд — золота чаша, призначена для ритуального споживання вина. В арійській традиції вино символізує натхнення Святого Духа, який дає людині душевну гармонію, «веселіє серця». Мамай грає на кобзі, на його обличчі спокій, очі дивляться у вічність. За спиною Мамая встромлений у землю спис, до якого прив’язаний кінь — символ Сонця.
Сукупність переліченої символіки вказує на те, що Мамай — духовна особа, носій сонячної традиції, знавець Сили, характерник. Водночас він є воїном — на це прямо вказують спис, шабля, рушниця. В одній особі гармонійно поєднані святий і лицар, священик і воїн. Мамай — це Яр-тур, святий сонячний воїн, арійський стрілець, що перебуває в пошуках Грааля.
Ім’я Мамай означає «ніхто». Це захисне ім’я, яким називалися при зустрічі з випадковими, непевними людьми в Дикому Полі. Той, хто знає твоє справжнє ім’я, має доступ до тебе, зокрема, може на тебе впливати через магічні дії. Тому незнайомим людям казали те, що найлегше було вимовити — «ма-май», подібно як першим словом немовляти найчастіше є «ма-ма». Водночас, окрім «ніхто», ім’я Мамай означає «будь хто». Сенс у тому, що пошук власного божественного «Я» відкритий для всіх.
Беззупинний пошук і дія змушували Мамая мислити і самозаглиблюватися, шукати власне коріння у власному єстві. Будучи, на перший погляд, вигаданим персонажем він постійно шукав причину суспільних проблеми з метою стати щасливим у своїй державі, яка часто була в непростому політичному становищі. І, мабуть, багато хто погодиться, що древній образ славнозвісного козака Мамая є зразком того внутрішнього стану, який ми часто називаємо патріотизмом…

Нещодавно, на одному з українських сайтів, прочитала цікавий вислів, який, на думку автора, характеризує релігійний фанатизм. Цей вислів звучав так: "Віра без любові робить людину фанатиком". Справді цікава і доволі логічна трактовка однієї з найбільших хворіб 21-го століття.
С.Бурлак трактує релігійний фанатизм, як "пристрасний вираз нетерплячості сповідання певних вірувань, які за своєю суттю мають суб"єктивний характер, відрізняються щирим переконанням абсолютної істиності принципів тієї чи іншої релігії, стійкою вірністю та здатністю пожертвувати власним життям та життям інших заради вірувань".
Можу погодитись з С.Бурлаком - частково. Не доцільно, як на мене, вживати у характеристиці релігійного фанатизму лексичне сполучення "щире переконання". У фанатизмі існує поняття навіяного переконання, але не "щирого". Характер релігійних фанатиків формує лідер. В більшості це - маніпулятивний вплив на несвідомі елементи психіки з певною корисливою метою. Засобами впливу являються - психологічне навіювання, гіпноз. В даному випадку вказані засоби приховані і використовуються для досягнення певної мети, яку поставила перед собою особа. Найцікавіше, що муніпулятори - не є фанатиками. Це розумні люди, що оволоділи необхідними для них техніками впливу. Натомість фанатик не є егоцентристом, а просто - жертвою впливу лідера. Підпорядкування лідеру - перший елемент формування несвідомого фактора фанатизму. Лідер контролює дії особи, створює новий тип існування у соціумі. Таким чином, фанатик - свтоглядно зубожіла особа, що втратила раціональний погляд на світ та суспільство. Саме таке однотороннє бачення світу створює конфлікти не лише у певних організаціях, а й соціальних групах, нації.
Зауважимо, що окрім релігійного існує й політичний фанатизм, передумовою якого є маніакальне прагнення до влади...
Але про політику не варто говорити, бо там занадто багато фанатиків...