Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Микола Руденко (1920 - 2004)

Інфо
Літугрупування: Невільнича поезія
* Народний рейтинг 4.811 / 5.52
* Рейтинг "Майстерень": 4.602 / 5.63
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Переглядів сторінки автора: 19712
Дата реєстрації: 2010-01-20 12:36:37
Звідки: Луганщина
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2010.06.10 13:44
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Микола Данилович Руденко (19 грудня 1920, селище Юр'ївка Луганська область - 1 квітня 2004 р., Київ) - письменник, філософ, громадський діяч.
Учасник Другої світової війни, дисидент.
Був редактором журналу "Дніпро" (1947-1950), секретарем Спілки Письменників України, одним із трьох першозасновників і першим головою Української Гельсінської Спілки.
1977 року засуджений за так звану антирадянську агітацію і пропаганду. У 1988 р. під тиском громадськості звільнений.
Емігрував за кордон. 1992 року повернувся в Україну.

Найновіший твір
Мій простір
Хоч із життям стосунки в тебе прості,
В його ногах не можна воркувать.
Прокинься, душе! Є у світі простір.
Який належить нам завоювать.

Є попід небом вибалки й долини.
Де спить чекання в травах негустих.
Сідлай мене, пришпорюй щохвилини,
Щоб я той простір хоч оглянуть встиг.

Хай каже карта - бойова двоверстка. -
Що він ніяк не більший від наперстка.
Не в тому справа. І не в тому суть,-
Там мудрі сили караул несуть.

Що перша сила - то весни дихання.
Вона пускає в листя солов'я.
А друга - неоспіване кохання,
Давно пригасла молодість моя.

Не більший від наперстка...
Тільки сниться,

Що я до нього серцем приросту.
Хіба в держави цілить блискавиця?
Вона бере стебельце за мету.

І солов'ї, сполохані грозою,
Змовкають понад смутками трави.
І океан тоді тече сльозою
По шибці задеснянської вдови.

І там, де громовиця прокотила,
Де зорі й клени прагнули злиття,
Дві постаті, неначе два світила,
Обмінюються струмами життя.

Коли ж два сонця, досягнувши згоди,
Рука в руці стоять біля стога,-
Скресає вся Гармонія Природи.
Вся мудрість світу.
Вся його жага.