Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Іра Степановська (1986)




Огляди

  1. Тобі
    не варто вриватись в життя без потреби,
    не варто там бурю здіймати до неба,
    не варто тривожити все, що принишкло,
    не варто і підлість робити зпідтишка.

    задати питання - чи було б приємно,
    якби так зі мною, якби це взаємно,
    поставити поруч любов та ненависть,
    захоплення чимось й водночас і заздрість....

    якщо не цікаво - не варто чіпати,
    від вчинків своїх теж не варто втікати,
    погратися й кинути - теж мені подвиг
    а хтось ладен гинути за твій лише подих.

    колись зрозумієш ти все, що говорять,
    колись стане боляче, як проігнорять,
    колись усвідомиш, що я не залізна,
    колись... та тоді буде пізно....



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. Моя порожнеча
    нестерпний біль, його не втамувати
    душевні рани важко залатати
    скалічена доля, розбита свідомість,
    в мені порожнеча, в житті - невідомість.

    складаю долоні, неначе в молитві
    прошу знайти спокій у вічній гонитві -
    в погоні за щастям, якого немає...
    кохання взаємного теж не буває...

    неправду сказали, що час гоїть рани,
    щодалі все дужче вкриває дурманом.
    минуться й забудуться тижні і дати...
    думки всі на паузу й просто чекати........



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  3. Божевільна
    хочеться стати навік божевільною,

    дихати легко, від тебе стать вільною...

    любити дощі та всміхатися сонцю,

    любити жука, що живе на долонці...


    сміятись шалено, до болю у грудях,

    й щоб було всерівно що думають люди....

    сьогодні ж слабка я і зовсім не сильна...

    шкода що ще й досі я не божевільна....



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  4. Наша історія
    Тобою хворію серйозно й давно...
    пригадую кадри немов із кіно:
    різдво, оболонь, номер аськи, тату
    потрапили двоє в картинку таку....

    а потім усе закрутилось шалено:
    ми бачились в асьці з тобою щоденно
    писали про все, про що можна сказати....
    емоції крили, що й не описати...

    А потім прогулянка, нічка, зізнання,
    Впустили із першим цілунком кохання.
    Глибоко воно у серцях поселилось...
    Здавалося, що оце все нам наснилось

    І тут, як завжди, коли все ідеально
    Спіткнулася я об реальність - буквально
    Але завдяки саме цій ситуації
    Ми перестали витати в прострації.

    Ми усвідомили хто ми і що ми,
    Ми щиро кохали не знаючи втоми
    Боролися ми з усіма негативами
    І будь які лажі задвалися милими.

    Сміялись в лице всім проблемам й незгодам,
    ми вірили, що самі собі робим погоду.
    Та хтось за мету у житті собі ставить,
    що будь якими чином з тобою посварить.

    Я вірю, що цей хтось нормальна людина,
    і перестане поводитися як дитина
    Залишить у спокої нас і себе
    та інше собі в житті хоббі знайде.

    А щодо бажань - я багато не хочу:
    любити і прокидатися серед ночі
    в обіймах, коханий мій, тільки в твоїх...
    І мрію кормити тебе із долоньок своїх.



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  1. Наболіле
    Набрид весь цей пафос, набрид цей гламур,

    Набридли ці шмотки лише "від кутюр"

    Кругом лиш кричать, що це модно, струйово...

    А що, як не рідне воно? Не кайфове?!

    Так хочеться вдіти джинси й кросівки,

    І не кричати з крутої автівки,

    А в насолоду собі (і не тільки)

    Промчати мопедом з високої гірки!



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. Я - дощ
    Лиш сьогодні я стану дощем,
    щоб ішов ти додому пішки,
    Намочу я собою ущент,
    Ти образишся, зовсім трішки.

    Буду поряд з тобою іти,
    Щось на вушко тихенько казати,
    І у всіх на очах, уяви!
    Безсоромно тебе обіймати.

    Не помітить ніхто і ніщо,
    Та й навряд чи і ти зрозумієш...
    Просто стану я навіть грозою,
    Щоб побути хоч трішки з тобою.



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5