Ти знайдеш шлях
Я вірю ти знайдеш
Печатей дотикнувшися думками
Високий хмародер
Де неба дах
Кривавий слід
Де сонце у вигнанні
Ти знайдеш шлях
І ти його пройдеш
Від перших кроків
І до мрій останніх
Доплентаєшся у країну НАС
Знайшовши шлях у безмір Надкохання

як завше просто
і як завше скупо
цілунки "ми побачимось іще"
сьогодні жовтень...
чуєш?
бачиш жовтень?
і скнарить сонце
скутавшись дощем
маршрутки їдуть в
пункт чужих призначень
останній шлях...
ти вкотре запізнивсь
бо пункт любов вже зайнято.!
пробачень
не чує вітер і не бачить зміст
конверти повернулись
зміна ролей
цілунки "ще зустрінемось"
й "бува"
а небо сипить
з своїх андресолей
ніким й нікому сказані слова

на усі мови перекласти тишу
цього сумного прощання
залишатись над хмарами вище
в мить як на небі безхмарно
переспівати по колу
переписати по букві
незвершеності розмови
і дуже холодні руки
заклеїти всі конверти
порожні й вагітні змістом
і може для всіх померти
як літо згорівши листям
безіменно назвати вечір
пробіл небом курсує в завтра
і прощання як безмір втечі
що не пророкує щастя

на межі між ще сном і вже пробудженням
на межі між ще коханням і вже невагомістю
пережити цю осінь не суджено
тим усім що вражають серйозністю
своєї зеленобуденності у дотику, русі і слові
на межі між собою і рештою
зеленіють акорди любові
що лягають на землю портретами,
що дивують підошви прохожих
пережити б цю осінь між светрами
десь у шафі в полиці немодних...

ти хочеш вірити у те, що я лише тобі
належу так як не належать іншим
тримаю світ...
весь світ в твоїй руці
і просто не приймаю жодних рішень
і тут мовчу і зранити боюсь
твоя душа - тендітна, як пелюстка
ти той за кого я вночі молюсь
коли весь світ огорне чорна хустка
ти хочеш вірити...
і вір - це вибір твій
шкульгає на одній нозі сумління
і цілий світ, що в мій з-під твоїх вій
недоторканно струшує прозріння

відрікаюсь так чітко і ясно
ні
зрікаюсь
раз і назавжди
довиваю останні акорди
дозаплутую свої сліди...
відрікаюсь стає майже страшно
ні
зрікаюсь
життя в нікуди
залишаю цю осінь для кращих

а для себе залишу...
вірші

Пітніють руки і холонуть губи
Сховались очі в рамки кришталю
На інших сценах я щаслива буду
Коли оцю ОЦЮ перетерплю
Коли докурю мокру сигарету
Розтопчу всякий виноград в вино
А ти прийдеш не вдруге і не втретє
Мій сивий голуб пасмом на чоло
А ти прийдеш, як холод чи як спека
А ти прийдеш, як ранок, або ніч
Невідворотно так в глибини серця
І незбагненно так у інший світ
Під звук органу і тремтіння дримби
Задеригуєш хмарами й дощем
Прийдеш, як смертний
Без сіяння німбу
Огорнутий лиш сонячним плащем
Пітніють руки стримані чеканням
Куліси
Сцена
Знову новий грим
А що як не впізнаєш мене СПРАВЖНЮ
Залишишся?
Підеш?
Куди і з ким?

по розбитому шклі я проходжу останні азарти
ноги в шкельця січуться і ллється черлене вино
вишиваю любов ... осінній мотив на асфальті
лягає як гладь на роздерте ущент полотно
розсікаю слова, розмежовую бути і не бути
вию вовком вночі, а під ранок щаслива до сліз
по розбитому шклі я танцюю свій танець коханки
вишиваю любов
рву нитки
демоструую стриптиз

Я не можу стабільно лишатись прозора і ніжна
Цілувати дроти телефонної лінії меж
Я можливо якась
(не Якась)
Та усього лиш жінка
Я буваю слабка
за найвищими рівнями веж
Я скрутилась в клубочок, залізла під ковдру і плачу
Чи зворушить мене телефонно розмірений звук?
Я сьогодні - маленький скуйовджений болю калачик
Що боїться чужих заборонених дотиків рук
Я втомилася бути свята... на іконах страждання
Я напитися хочу з джерел що дарують життя
Телефонні дроти поскривлялися в знаки питання
Я скутилась в клубочок...
Світ мовчить
І мовчу в ньому я...

відчинені двері
абстракція втечі
я завтра розірву всі наші листи
Котракти кохання, вірші й есемеси
я змаркну
я зникну
раз і назавжди
зруйную е-мейли, замки поміняю
інакше обличчя
не своє життя
відчинені вікна
я все відчиняю
щоб мало втікати куди власне "Я"

Не розмінюй мене на блискучі монети коханки
Не розтринькуй мене на вдоволення задля й аби
Я зникаю, як ніч ледь торкнувшись обіймами ранку
Я приходжу, як день у якому змивають сліди....

Я вигадую інших
пробач
Я записую в вірші
свій плач
Я видряпую
небом сліди
Програмую свій світ
в без біди
Ти за руки
ще ловиш мене
Неба звуки
сачок для комет
Буде злива
і буде антракт
Я вигадую інших
ПРОБАЧ!

Ніч не впаде сьогодні
нікому з присутніх на плечі
Не огорне собою
цей закостенілий кошмар
Це заманений в вічність
Один незавершений вечір
І по колу біжить
Скаженілий годинникар
Він розгублений в геть
Він розчвалює свої секунди
Міріадами нових таких
От самих вечорів
Я прямую за ним
Розумію й сприймаю...
В нікуди...
Але йду уперед
Стесавши взуття до колін.
Ніч для когось залишить
Послання з паролем про втечу
А для мене - безглузді
скавчання скупих ліхтарів
Я втомилася бігти
В один незавершений вечір
Я втомилася дуже...
В один з незавершених днів...

Заходжу в сутінки твоїх думок...
Навшпиньки...
Не злякати інших
Ця мить така -
До неї тільки крок
Який мені зробити
Так не личить
Торкаюсь вуст
Вичікую навзайм
Сама собі вигадую
Майбутнє
Я вже не тут,
Але я ще й не там
Я наче нота
Збита у беззвуччя
Тремчу між долями
А де своя?...
Нема
Заплуталась в акорди
Піднебесся?
Навшпиньки ходжу
По чужих серцях
Бо своє чую...
Майже вже не б*ється...

Тут вмирають дерева, цілуючи тіло асфальту
Ця самотність сезонна на курортах чужих сподівань
Я пробігла життя все довкола...
Прибігши до старту
Я молюсь всім богам
Всім підряд
без всіляких вагань...
А твій Бог спочиває на якомусь заземному пляжі
І йому не до мене у нього богиня й коктейль
Тут вмирають дерева під звуки зеленого джазу
Ця самотність сезонна
Й у тисячі інших людей

Розриваю на клапті
понівечену свідомість
Одягаюсь у листя
й гуляю по парках сама
Ти пробачиш мене,
я сьогодні пішла з твого дому
Скрипалем дощ цілує
всі видності твого вікна.
Ти пробачиш мене
в соту мить мого пребування
Не в покорі твоїй
поза межами твого єства
Ти пробачиш мене...
так прощають останні останніх
Тим хто вперше вмирає
Від звуків того скрипаля.

Згораю мовчки
згортаючись у тишу
і відчуваю, що ти не прийдеш
я не п*ю каву
я не пишу вірші
лиш створюю абстрактності
для меж
нові кордони
і паркани втоми
як страшно залишатися самій!!!!!! :(
у подружок уже сини і доні,
а в мене тільки Ти, і то не мій
Твоя дружина -гарна
темноока
твоя дитина - мила і смішна
я ж - злодійка
Святе творіння пекла
Ти не прийдеш...
У тебе ж бо...
:(
СІМ*Я...
Згортаюсь в тишу
і вповзаю в вірші
холодна постіль
кроки сподівань
ЇЇ цілуєш...
А кохаєш іншу
мабуть мене
Мовчи - це такий стан...

Я втрачаю тебе
поступово
проходячи тіні
різні рівні небес
змінні сфери перебувань
я втрачаю тебе
набуваючи риси осінні
золотавий процес
у драперіях зм*ятих кохань
Я втрачаю тебе
стилізую прощання у спогад
передерті сторінки
чи просто записаний крик
я втрачаю тебе
як така що побачивши Бога
НЕ відпустить... ніколи
ЦЯ втрата кинжалом стирчить

Відчуваю тебе...
Усі космоси впали під ноги
Хай всього лиш на мить
я замру у обіймах твоїх
відчуваю тебе
Мікрокосмоси тіла і Бога
закипає вогонь
відчуваю як космос горить
Уже скрапує сік
із найвищого трону блаженства
хай це тільки на мить
я розтану в обіймах твоїх
ти усюди в мені
ти частина вселенського серця
Моє щастя і сонце
і пристрасть що схожа на гріх
12,07,2000

Я в той вечір не знала тебе
Просто марила мило й беззвучно
Я прийшла в незнайоме кафе
"Кави будь ласка і ключик...
до одного з присутніх сердець
може того що також п*є каву..."
Біля тебе порожній стілець
Я попрошу у тебе цигарку
Ми покуримо тишу на двох
Це мовчання стає риторичним
До сьогодні не знала що дощ
Починається з твого обличчя.

Вчора залишилося у вчора
завтра, може буде ще колись
у люстерку битому потвора
Блимає очима
Повернись...
Ноги м*яко тонуть в кавроліні
Кисне кава, телефон мовчить
Я самотня в свому поколінні
Телевізор блимає, горить,,,
І торшер киває головою
Вчора залишилось в...
Не іди
У люстерку битому потвора
Почуттів
Яких вже не знайти...

на чорно-білій фотографії життя
витинаю щастя з кольорового паперу
в колаж збираю страчені слова
класифікую тіні як химери
На чорно-білих знимках сподівань
Я розливаю баночки гуаші
хоч кольоровість це напевно стан
який мене поки що лише страшить

намацала твій телефонний номер
на якомусь з вчорашніх недопалків
своєї свідомості
тепер телефоную у інший відділ
щоб той намацав твоє їм*я