Скине осінь
дощову сутану,
закружляє
в запальному танці.
Листя
пломенітиме багряно,
ніби сонячні
протуберанці.

Все ще буде:
і гриби, і вірші;
мрій мажор,
і днів ритмічне скерцо.
Тільки
пульсували б яскравіше
золоті
протуберанці серця!

2008

Тихо і сумно...
Невиплаканими жалями
набрякло смальтове небо, -
аж погляд у ньому в'язне.
Ще донедавна сонячна
вулиця -
густо оповита
сизими спогадами
про втрачені перспективи літа.
...Тільки задивлені в себе
жоржини
загадково усміхаються
під вікнами осель,
де звично нудьгують будні.
І їжачки-каштани,
сторожко визираючи
з трави на узбіччі,
здивовано-карими очима
проводжають
поодиноких перехожих
у самотність осені.

2007