Автори /
Печарська Орися Москва (1984)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Середньовіччя
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
На робочому місці
•
***
•
Коло
•
Цей дощ...
•
***
•
***
•
***
•
Сестричко
•
З циклу "Молитви"
•
Прощавай (Переспів Altariello Nainie Loriendesse (“Lord of the rings”, J. R. R. Tolkien)
•
***
•
До осінньої діви
•
***
•
Триптих про кохання з жовтнем
•
Триптих про кохання з жовтнем ІІІ. Постскриптум
•
Триптих про кохання з жовтнем
•
***
•
***
•
***
•
Виклик
•
"Тиша. Кава. Тиша..."
•
Всі відчуття загострились в сто раз...
Переглянути всі твори з цієї сторінки
скільки сліз і крові пролито
під руїни маскується вічність
під руїни маскується вічність
Я дикий звір, я топчу анемони,
не гість, а зайда у садах весни.
не гість, а зайда у садах весни.
Як рівно й тихо ти гориш,
і лиш у кутиках очей – тривога.
і лиш у кутиках очей – тривога.
Я тобі вірш, ти мені пісню.
Заручать нас музи, може й оженять.
Заручать нас музи, може й оженять.
Мовчання мені не виходить. Я, мабуть, чиясь чернетка:
і вітер в лиху погоду розвіє у світ мене.
і вітер в лиху погоду розвіє у світ мене.
цей день допив мене до дна
мій аромат поглинула вода
мій аромат поглинула вода
Я бачу фільм, в якому Ти і Я
ведемо вчені бесіди про святість.
ведемо вчені бесіди про святість.
Я стала негативним персонажем.
Якщо по-справжньому, то вперше на віку.
Якщо по-справжньому, то вперше на віку.
Десять пальців, немов пілігрими,
що бредуть до святої землі,
що бредуть до святої землі,
І ні слова в мені, і занадто багато,
світ, як завжди, нудний і доречний.
світ, як завжди, нудний і доречний.
Кілька крапель нагрітого воску
Для сумної фанатки (за сумісництвом – Музи).
Для сумної фанатки (за сумісництвом – Музи).
(Присвячено О. Печарському)
Цей дощ – волоцюга, якого розбещує ніч…
Я майже за бортом.
Я майже за бортом.
Це не будяк у вазі --
Символ це, мудрий символ…
Символ це, мудрий символ…
Від кави болять суглоби
І трохи ламає руки.
І трохи ламає руки.
Цей ранок захлинається туманом,
І викрадає змерзлі постаті дерев...
І викрадає змерзлі постаті дерев...
симетрія суму
солодко снитись самому собі?
солодко снитись самому собі?
я його люблю як умію
як невинне дитя, як вчорашня повія
як невинне дитя, як вчорашня повія
незліченні роки, наче крила дерев у вікні,
їм судилося впасти – але не злетіти у вирій...
їм судилося впасти – але не злетіти у вирій...
вино на цвинтарі. назвемо це причастям.
ти кришиш птахам зачерствілий хліб…
ти кришиш птахам зачерствілий хліб…
Ти пахнеш, мов осінній ранок....
Високо сонце піднялося.
Високо сонце піднялося.
тільки яблучний сік так пливе по долоні,
вибирає святу траєкторію вен,
вибирає святу траєкторію вен,
І. Передчуття
Коханець жовтень — у очах багряний гріх.
до ніг моїх послання твого оберіг...
до ніг моїх послання твого оберіг...
ІІ. Зустріч
ми в сивий туман не вірили... всю ніч танцювали з деревами...
і слово магічне „осінь” із вуст мов листок злітало...
і слово магічне „осінь” із вуст мов листок злітало...
Субота. Туристи і прості люди.
Трохи іспанської на площі Ринок.
Трохи іспанської на площі Ринок.
Любов до руїн як діагноз, як гола приреченість.
Облуплені замки, забуті хати.
Облуплені замки, забуті хати.
відлюдники й вокзали – вороги віддавна
відчуваєш виклик? –
відчуваєш виклик? –
Тиша. Кава. Тиша.
Хтось знову не прийде. Досить.
Хтось знову не прийде. Досить.
Всі відчуття загострились в сто раз.
І сум чомусь виходить з-під контролю,
І сум чомусь виходить з-під контролю,