Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Анастасія Пєстова (1981)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Для нас кохання - кава з пекучим перцем...
    Для нас кохання - кава з пекучим перцем:
    Тиском - у скроні, вогнем полум'яно - в кров
  •   Строки
    Я в вазу поставлю свое настроение,
    Улыбку захлопну в кулоне-сердечке,
  •   Веснянка з гіркотою
    З`яскравіло сонечко,
    Викликає весноньку,
  •   Я у весну пірнаю, як в кохання
    Яскравий день
    Сліпує перехожих,
  •   Милое Счастье
    Ночь задвигает шторы
    Плотно,
  •   Тобі... (пристрасне)
    Так хочу я знов цілувати
    Усмішку твою пустотливу,
  •   А очі, як літо, зелені...
    Я знов закохалась безтямно,
    Я знову метелик, чи птах.
  •   Ти мене не кохай
    Не кохай ти мене, не кохай,
    Не даруй мені квітів тепличних.
  •   Мне повезло родиться в день январский!
    Мне повезло в такой вот день родиться,
    Когда с утра морозы нервно спорят,
  •   Я змерзла...
    Я змерзла,
    пригорни мене щільніше,
  •   Мобільна фея, певно, закохалась…
    Мій телефон вже третій день мовчить.
    Чекаю я, та ні дзвінка від тебе.
  •   Скажи мені правду у вічі...
    Скажи мені правду у вічі, хоча...приховай неприємне,
    Кохай лиш мене до нестями, розтань в моїх ніжних обіймах,
  •   Іде життя…
    Іде життя, сигналить у тридцятку.
    І сниться вкотре вже дитячий сміх...
  •   Ранок із тобою
    Прокинулась сьогодні дуже рано,
    Дістати щоб хмарки пухкі із неба -
  •   Я до самотності звикла
    Я до самотності звикла:
    Осінь залита дощем,
  •   Дим з ароматом любові
    Ти мовчки куриш у ніч полохливу,
    Дощ охопив тебе вогким полоном.
  •   Миколаївська осінь
    Дощі вже стали схожі на тумани,
    І клени скинули осінні пальта,
  •   Сірий день
    Небо сіре опустилось
    З першим снігом до землі,
  •   Коктейль «Жизнь удалась»
    Если вы пришли на нервах
    И уставшие домой,
  •   Твой портрет
    Осенний ветер твой портрет
    Нарисовал кленовой кистью,
  •   Сама тебе знайду

    Вдягнувши пояс вірності на очі
  •   ***
    Уже октябрь листья рассыпает
    По тротуарам, крышам и мостам.
  •   ****
    Ты в озябшее сердце ворвался рассветом
    И заполнил собой все пространство вокруг.
  •   "Ти освідчивсь мені на світанні..."(2)
    Ти освідчивсь мені на світанні
    Уві сні чи напвзабутті.
  •   Гроза
    Взревел Перун благим славянским матом,
    Из глаз он сыпал искры над землей.
  •   " Кохання має крила…"
    Кохання має крила,як в голубки,
    Що пестить небо подихом зефіру
  •   " Вона була не такою, як інші…"
    Вона була не такою, як інші:
    Спокійна та дика, багата та вбога.
  •   Здавалось все коханням...
    Ніч була дуже темна
    І сповнена бажання.
  •   "Де ти, моя Доле, згубилася?…"
    Де ти, моя Доле згубилася?
    Куди твій прокладений шлях?
  •   ***
    Гаряче…
    Пронизливий холод. Пекучий.
  •   Краплинка світла
    Серед сірих однакових буднів зими
    Ти стала частинкою літа.
  •   "Ти освідчивсь мені на світанні..."
    Ти освідчивсь мені на світанні
    У ранковій туманній імлі.
  •   Леди Осень
    Так привычно, незаметно
    Леди Осень подошла,
  •   О, мить прекрасна…
    О, мить прекрасна, вічна й швидкоплинна!
    Ти мить краси, а не смертельна битва.
  •   ***
    Я землю знов побачила в цвітінні.
    І, притулившись до сестриці-вишні,
  •   "Люблю тебе Прибузький краю..."
    Люблю тебе, Прибузький краю,
    Коли весна буяє цвітом,

  • Огляди

    1. Для нас кохання - кава з пекучим перцем...
      Для нас кохання - кава з пекучим перцем:
      Тиском - у скроні, вогнем полум'яно - в кров
      Та щосекунди ритм відбиває серце,
      Дихати - важко. Стогнати... стогнати знов.

      Довгих сім років - наша жага не згасла.
      Я пам'ятаю очі травневі в січні:
      "Ти не впізнала мене? Я - твоє Щастя!"
      Каву пили, смакуючи з нею пристрасть.

      Наше кохання - чай з чабрецю та м'яти:
      Спокоєм душу заллє, ніжністю - тіло,
      Зорі - з небес, цілунки - втретє... і вп'яте,
      Мурахи - по шкірі, омріяні крила...

      Обрали ми чай, аби серце - здорове,
      Та інколи кави нам хочеться знову!

      20.02.18р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Строки
      Я в вазу поставлю свое настроение,
      Улыбку захлопну в кулоне-сердечке,
      Намажу вареньем я счастья мгновение
      И в чайник залью черно-терпкую вечность.

      Развешу по стенам я взгляды душевные,
      Балконы украшу стихами-петуньями.
      У нитки с иглой попрошу я прощения:
      Ведь вышью рушник для тебя поцелуями.

      P.S. Хотелось серьезности- мало в том проку...
      И лишь о любви получаются строки.;-))))
      27.03.12г.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Веснянка з гіркотою
      З`яскравіло сонечко,
      Викликає весноньку,
      І приймає квіточки
      У свої обіймоньки.

      Заплітає кісоньки
      Теплий вітер вербонькам
      І пташину пісеньку
      З сумом він наспівує.

      Пісня про дівчиноньку
      У весну закохану
      Лине Україною,
      Під самими зорями.

      Лине з Миколаєва
      Тисячми підхоплена,
      Сповнена стражданням
      І нестерпним болем.

      Ой летить весняночка
      Про дівча беззахистне,
      Нелюдьми згвалтовану
      Та живцем підпалену.

      І весна обурена
      Тим, що не покарані
      Винні в тому злочині
      Три бездушні тварі,

      Від страждань заплакала
      березневим снігом,
      Наче то сама вона
      Опіки отримала...

      Яскравіє сонечко
      Зустрічає весноньку.
      А в лікарні дівчина
      У весну закохана...
      17.03.12р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Я у весну пірнаю, як в кохання
      Яскравий день
      Сліпує перехожих,
      А голий клен
      Розправив гілку кожну.

      Нахабний сніг
      Від почуттів розтане.
      А на поріг
      Летять шпаки-прочани.

      Я у весну
      Пірнаю, як в кохання.
      З туманів сну,
      Як вперше і востаннє...
      12.03.12р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Милое Счастье
      Ночь задвигает шторы
      Плотно,
      Звезды, моргая сонно,
      Гаснут.
      Стихли смех, разговоры,
      Стоны…
      Рядом с тобой спокойно,
      Милое Счастье.

      Стрелка съедает время
      Звонко,
      Тьма за собою прячет
      Правду.
      Ты засыпаешь крепко,
      Солнце.
      Мне хорошо, а значит
      Встретимся завтра.


      Было. И чувства ныне
      Те же.
      Вновь поправляю простынь
      Часто.
      Ты же меня обнимешь
      Нежно,
      Тихо так скажешь просто:
      «Милое Счастье…»
      21.06.11



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Тобі... (пристрасне)
      Так хочу я знов цілувати
      Усмішку твою пустотливу,
      І буду стогнати, благати,
      Даруючи щиру щасливість.

      Відчути я знову бажаю
      Твій пристрасний подих на тілі,
      І, наче сніжинка, розтану
      В обіймах твоїх ніжно-сильних.

      Візьми мою душу у рабство
      Тримай моє тіло в полоні...
      Натхнення полине, мов казка,
      В тендітні віршові долоні.
      19.05.11р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. А очі, як літо, зелені...
      Я знов закохалась безтямно,
      Я знову метелик, чи птах.
      І сяє коштовно кохання
      В зелених, як в мавки, очах.

      А люди, душею порожні,
      Що тільки плітками живуть,
      У бік мій відверто й безбожно
      Влаштовують свій пересуд.

      Я - відьма, сказали, напевне,
      Про це прочитали в очах.
      А очі - як літо, зелені -
      Зібрали смарагди в світах.

      Про мене сказали - чаклунка.
      Закохую поглядом вмить
      Старих, молодих, зовсім юних -
      І кожен коханням горить.

      А я - не чаклунка, не відьма,
      Сама я в тенетах навік,
      Сама зачарована, видно.
      Можливо, це ти - ворожбит?

      Мої малахітові очі
      Розкажуть за мене без слів,
      Як знову зануритись хочу
      В смарагдові очі твої.
      24-25.02.11р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Ти мене не кохай
      Не кохай ти мене, не кохай,
      Не даруй мені квітів тепличних.
      У заварнику - липовий чай
      З ароматом надії незвичним.

      Не цілуй, не цілуй ти мене,
      Без цілунків від тебе п"янію.
      На вустах моїх - беж праліне,
      Чорна ніч беззіркова - на віях.

      Ти зі святом мене не вітай,
      Не бажай і шаленства в коханні.
      А гаряча вода - через край
      В ароматно-запіненій ванні.

      Не готуй подарунків мені,
      Не про це я молю Валентина.
      Те, про що мрію ночі і дні:
      Подаруй, любий, доньку чи сина.
      13.02.11р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Мне повезло родиться в день январский!
      Мне повезло в такой вот день родиться,
      Когда с утра морозы нервно спорят,
      А солнце - счастья нашего жар-птица -
      Заглянет вдруг и в мой уютный дворик.

      Мне повезло родиться в день январский
      Со снегом в этом месяце последним,
      Когда спешит пройтись походкой царской
      Король-февраль - безумный лютый гений.

      Мне повезло: я рождена из снега
      Свободным ветром, свежим и морозным.
      Я - дочь зимы, звезда седьмого неба.
      Мне повезло, и, думаю, серьезно!
      31.01.11г.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Я змерзла...
      Я змерзла,
      пригорни мене щільніше,
      Я відігріюсь,
      Тихо замуркочу.
      Під крильцем
      у коханого тепліше
      Та навіть гаряче...
      люблю... лечу і хочу.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Мобільна фея, певно, закохалась…


      Мій телефон вже третій день мовчить.
      Чекаю я, та ні дзвінка від тебе.
      А час повзе: година тягне мить,
      І тільки вітер гонить хмари небом.

      Мій телефон - у зоні покриття.
      Надворі ніч - і зірка щастя впала...
      Щодня сюрпризи нам несе життя:
      Мобільна фея, певно, закохалась.

      Мій мелефон забутий усіма:
      Тобою, любий, феями з мережі.
      А за вікном знов сльози ллє зима...
      І спів дзвінка у просторі безмежнім.

      Мій телефон щасливу пісню ллє -
      Прокинулася фея стільникова.
      "Алло! Кохана, серденько моє!"
      І я щаслива тебе чути знову!
      13.01.11



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Скажи мені правду у вічі...
      Скажи мені правду у вічі, хоча...приховай неприємне,
      Кохай лиш мене до нестями, розтань в моїх ніжних обіймах,
      Сховатись у темряві ночі ти можеш, лише не від мене...
      Розгониш ти хмари з дощами, та вітром до мене прилинеш.

      Плекаєш у серці надію, я впевненість в серці тримаю,
      Ми падаєм, потім злітаєм...з тобою на крилах під хмари,
      Тендітній, як пролісок, мрії ми душу свою відкриваєм,
      На завтра не відкладаєм кохання взаємного чари.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Іде життя…

      Іде життя, сигналить у тридцятку.
      І сниться вкотре вже дитячий сміх...
      Шепочеш ти: "У мене все в порядку..."
      А за вікном іде пухнатий сніг.

      Іде життя. Різдво двадцять дев"яте
      Та Новий рік щороку в самоті...
      Ялинку знов для себе прикрашати,
      Самій бажати щастя у житті...

      Життя іде. І сніг іде на дворі.
      І Доля йде до тебе на поріг.
      Ти навари борщу і ще чогось для Долі,
      Бо шлях до серця.... А на дворі - сніг.
      17.12.10р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Ранок із тобою
      Прокинулась сьогодні дуже рано,
      Дістати щоб хмарки пухкі із неба -
      Так хочется легкого на сніданок,
      Бо день сьогодні розпочався з тебе.

      Умитая холодною росою
      Моя душа вдягла прозорі крила
      І хоче світ заповнити собою,
      Бо день почався дотиком звабливим.

      Прокинулась із посмішкою щастя,
      Її піднесло сонце в подарунок,
      Тобі ж, коханий, подарую ласку,
      Бо розпочав цей день твій поцілунок.
      30.10.10р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Я до самотності звикла
      Я до самотності звикла:
      Осінь залита дощем,
      Вечір вишкірює ікла,
      В серці неспокій і щем.

      Я увімкну телевізор,
      Та пожаліюсь коту
      І на погодні сюрпризи
      І на роботу "не ту".

      Я загорнуся у ковдру
      І солоденького з"їм.
      Мій телефон уже вкотре
      Зранку мовчить, наче мім.

      Зуби міцніше стискаю,
      Голкою в змерзлих руках
      Я на канву виливаю
      Сум у червоних квітках.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Дим з ароматом любові
      Ти мовчки куриш у ніч полохливу,
      Дощ охопив тебе вогким полоном.
      Гарячий, втомлений, дуже щасливий,
      Мовчиш і вдихаєш дим на балконі.

      Ліниво скрутилась на ліжку з утоми,
      Щедро наповнена, любий, тобою,
      П"яна від щастя, грайлива і сонна
      Вдихаю дим з ароматот любові.

      Бісики хитрі у погляді грають,
      Кличуть до тебе знов пригорнутись.
      Хай попереджують хворі "мінздрави" -
      Я ж поцілунком твоїм затягнуся.
      21.11.10р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Миколаївська осінь
      Дощі вже стали схожі на тумани,
      І клени скинули осінні пальта,
      А на Радянській золоті платани
      Торкаються долонями асфальту.

      Вже на проспекті у красі яскравій
      Кущі-дерева вбрались, як на свято,
      Лиш вітер безсоромно та цікаво
      Поволі сам знімає їхні шати.

      Вже листопаду коряться каштани,
      Берези розтріпали свої віти,
      А верби нахилились над лиманом,
      Засумувавши за буянням літа.

      Красуються у дзеркалі Інгулу
      БАМ й Набережна в золотавім сяйві.
      Сьогодні перехожі вже відчули -
      Це осінь полонила Миколаїв.
      13.11.10



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Сірий день

      Небо сіре опустилось
      З першим снігом до землі,
      Білим пухом притрусилось
      На безлистому гіллі.

      А бешкетник-вітер сильний
      Вже останній лист зірве,
      І як пароплав осінній,
      Той по річці попливе.

      А морозець-лобуряка
      Зачарує ясний день:
      Замість сонця – сіра мряка:
      День – не ніч і день - не день.

      Скоро грудень сніговитий
      Подарує дивні сни
      Всій землі в снігах сповитій
      Аж до самої весни.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Коктейль «Жизнь удалась»
      Если вы пришли на нервах
      И уставшие домой,
      Вам, конечно же, поможет,
      Мой коктейльчик мировой.

      Разольют тепло по телу
      Русской водочки сто грамм,
      Душу сразу же согреют
      С огурцом напополам.

      Впечатление дополнят
      Сало с хлебом и чеснок
      И слезу пробьёт внезапно
      Горький перец огонёк.

      В этот миг ты понимаешь,
      Что живёшь лишь только раз,
      И с коктейлем этим чудным
      Жизнь на славу удалась!
      2008
      Прошу сприймати вірш жартома.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Твой портрет
      Осенний ветер твой портрет
      Нарисовал кленовой кистью,
      И в отраженьях луж ребристых
      Твой появился силуэт.

      И на холсте асфальтном дождь,
      Лишь краски одолжив у лета,
      Все рисовал твои портреты,
      Спеша, как будто невтерпеж.

      Гуашь разводит листопад,
      Тебя рисует он без спросу,
      Ведь он решил вдруг, что ты - осень,
      И этой новости он рад.

      18.10.10




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Сама тебе знайду

      Вдягнувши пояс вірності на очі
      І ув*язнивши тіло в паранджу,
      Сховаюсь я за темрявою ночі,
      Сховаюсь і нікому не скажу.

      Я буду десь за сивими дощами,
      За листопадом, що повзе у ніч,
      За журавлиним клекотом прощальним.
      Ти не шукай мене там і не клич.

      Сховаюсь я від тебе якнайкраще,
      Та прийдеш ти тим образом зі сну.
      Відчую я твій смак гіркий, неначе
      Зробила осінь чай із полину.

      Відчую я на відстані твій запах:
      Гріхом ти пахнеш, літом і вином,
      Ще ароматом чабрецю і м*яти,
      Ще морем, сонцем, полуденним сном.

      І погляд я відчую твій сміливий,
      Він кличе у незвідані світи.
      Тебе відчує моє спрагле тіло –
      Тепер його володар тільки ти.

      Почую я твій голос серед гілля,
      Бо то не вітер в листі шелестить,
      І це не він шепоче про весілля
      Й співає про кохання через мить.

      Вдягнувши пояс вірності на очі,
      Я думала, що відверну біду.
      Сховаюсь я за темрявою ночі.
      Та все одно сама тебе знайду.
      17.10.10г.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    3. ***
      Уже октябрь листья рассыпает
      По тротуарам, крышам и мостам.
      А ветер, словно дворник, подметает,
      Расталкивая их по всем углам.

      Уже дожди, просачиваясь в осень,
      Не прячутся от любопытных глаз,
      И серый мрак совсем незваным гостем
      Проник в наш город, даже не таясь.
      2008г.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ****

      Ты в озябшее сердце ворвался рассветом
      И заполнил собой все пространство вокруг.
      Ты был ветром беспечным, безоблачным летом,
      Стал пыланием губ и сплетением рук.

      Ты в померкшую душу ворвался бураном
      И разрушил моральных устоев рубеж.
      Ты был звонким морозом, подснежником ранним,
      Стал горячим дыханьем, грехом без одежд.

      Ты стальною иглою ворвался под кожу
      И разлился пьянящим простором в крови.
      Ты был сладкою горечью, правдой и ложью,
      Стал ты вкусом соленым внезапной любви.
      10.10.10г.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. "Ти освідчивсь мені на світанні..."(2)
      Ти освідчивсь мені на світанні
      Уві сні чи напвзабутті.
      Так з*явилося справжнє кохання,
      Що буває лиш раз у житті.

      Наші свідки полохані зорі
      Засоромились наших зізнань,
      А проміння ранкове прозоре
      Розчинило ту зоряну рань.

      Наші свідки приборкані хвилі
      Ніжно пестили вранішню синь,
      Місяці оком єдиним щосили
      Підглядав за паланням обійм.

      Ну а трави, завзяті пустунки,
      Нашорошили вуха-квітки,
      І, наслухавшись наших цілунків,
      Почали розпускати плітки.

      Їх підслухавши, вітер ранковий
      Це розніс по усюдах усіх.
      Може сталося так випадково,
      Що нас ранок зустрів у росі?

      Може збіг, що лиман синьоокий
      Простягнув небо нам у руці,
      Ну а сонце велично-високе
      Дарувало букет промінців?

      Заховала під осягом тіло
      І прикрила волоссям лице
      Звідусюди земля шепотіла:
      "Не ховайтесь, ми знаємо все!"

      Ти освідчивсь мені на світанні.
      "Я кохаю!" - у ранок кричав.
      Ранок вірив у справжнє кохання -
      І росою нас двох повінчав.
      2006р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Гроза
      Взревел Перун благим славянским матом,
      Из глаз он сыпал искры над землей.
      Испуганные тучи, как цыплята,
      В табун от страха сбились грозовой.

      Когда цветок из Красной книги мифов
      Вновь не зацвел в купаловскую ночь,
      Перун не в силах гнев свой превозмочь
      И предвестил земле сплошное лихо.

      Все небо он отчаянным галопом
      На жеребце мгновенно облетел,
      По тучам с силой грозною похлопал,
      И выбил дух посредством молний-стрел.

      Упал тогда Перунов гнев на землю,
      Обрушился всем небом на поля.
      Прижалась поцелуем вдохновенным
      От жажды к струям жаркая земля.

      А гнев разлился озером бескрайним
      По всей степи, по рекам, городам.
      А вся земля от края и до края
      От тяжести заплакала тогда.

      Сменил Перун свой грозный гнев на милость,
      И засиял Ярилов яркий свет.
      А с солнцем вдруг надежда появилась:
      Когда-то расцветет Перунов цвет.
      2010



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. " Кохання має крила…"

      Кохання має крила,як в голубки,
      Що пестить небо подихом зефіру
      І розправляє свої крила-руки,
      Щоб зорі з них не згинули у вирі,
      Бо його крила ніжні, як в голубки.

      Кохання має крила журавлині.
      І в піднебесся стрімко почуттями,
      Неначе в прірву синяви полине,
      Кохання вічне, пристрасне, без тями,
      Тому що має крила журавлинні.

      Кохання має лебедині крила,
      Щоб вірність пронести на них крізь роки,
      У горі й радості, щоб завжди вірить,
      Що це кохання послане нам Богом,
      Бо в нього вірні лебедині крила.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. " Вона була не такою, як інші…"

      Вона була не такою, як інші:
      Спокійна та дика, багата та вбога.
      Вона нареклася сестрицею тиші
      І з місяцем братню обрала дорогу.

      Вона була не такою, як інші
      І вірила в казки, неначе дитина,
      Пускала на вітер сонети та вірші,
      Людей мордувала без слів і без спину.

      Вона була не такою, як інші:
      Лобро плюндрувала і зло зневажала,
      Сльозливо-свята і усміхнено-грішна,
      Мізерна піщинка й могутя Держава.

      Для неї погане здавалось ще гіршим,
      А добре шукало шляхи журавлинні.
      Вона була не такою, як інші -
      Самою собою була Україна.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Здавалось все коханням...
      Ніч була дуже темна
      І сповнена бажання.
      Цілунки ті шалені
      Здавалися коханням.

      Ось ранок. Сонця промінь
      Ковзнув на постіль білу
      Ковзнув по шкірі ніжній
      І зупинивсь на віях.

      День. Ясний нескінченний…
      Лиш радість і чекання.
      У мріях золочених
      Всі згадки про кохання.

      Вже вечір. Скоро дев’ять.
      Зустрітися повинні
      Дві свічки, три лілеї
      І зустріч за хвилину.

      І знову нічка темна
      До себе пригорнула…
      Чекаєш ти даремно:
      Про тебе вже забули…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. "Де ти, моя Доле, згубилася?…"
      Де ти, моя Доле згубилася?
      Куди твій прокладений шлях?
      Лишила мене, щоб я билася
      Без тебе, мов зв*язаний птах.

      Кому твої очі засяяли
      І дарять усмішки вуста?
      Без тебе я стала звичайною
      Без віри й надії в життя.

      До кого приходиш незванною
      У снах та у мріях ясних?
      Мене, наче квітку ізламану,
      Лишила в житті без весни.

      Мені ти давно вже судилася
      В якихсь недосяжних світах.
      А ти, моя Доле, згубилася -
      Без тебе долаю свій шлях.
      2004



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. ***
      Гаряче…
      Пронизливий холод. Пекучий.
      Боляче…
      Стогнала душа невезуча.
      Голосно
      Кричала душа оніміла;
      Голосу
      Не чути: слабкий він, безсилий,
      Голову
      Накрила вже хвиля гаряча.
      Холодно…
      Нічого, така твоя вдача.
      Музика…
      Поєднання нот: ре-мі-соль-ля…
      Музика…
      Ти слухай: то є твоя доля.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Краплинка світла
      Серед сірих однакових буднів зими
      Ти стала частинкою літа.
      І поміж туманів сліпих і німих
      Малою краплинкою світла.

      Барвистим метеликом, променем чистим,
      Духмяним подихом вітру
      І тихим, ледь чутним шелестом листя,
      Ти стала частинкою літа.

      Купальським вогнем і дівочим віночком,
      Букетом із сонячних квітів,
      Веселкою в небі, сріблястим струмочком —
      Ти стала частинкою літа.

      Блакитним небом умитим дощами,
      Блідою ромашкою в житі —
      Єдина, вродлива, тендітна, кохана —
      Маленька краплиночка світла.
      2009р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. "Ти освідчивсь мені на світанні..."
      Ти освідчивсь мені на світанні
      У ранковій туманній імлі.
      Нам здалось, що це справжнє кохання,
      Що буває лиш раз на землі.

      Місяць танув у небі повільно,
      Вітер тихо наспівував в листі,
      Він за тиждень призначив весілля
      Надзвичайне, казкове, врочисте.

      Вмить тебе закружляло у вирі
      Чисте й свіже лимарське повітря,
      Я ж в той час опинилась в квартирі,
      Де ні справжнього сонця, ні вітру.

      А за тиждень у час надвечір’я,
      Як призначили нам небеса,
      Моє тихе, затишне подвір’я
      Полонила віщунка-гроза.

      Я в весільний наряд убралася
      І вінець з блискавиці наділа,
      В сукню з крапель прозорих вдяглася
      І від вітру отримала крила.

      Я злетіла до тебе у хмари
      Над набридлим квартирним полоном.
      Вечір сіяв замріяні чари,
      Грім зіграв для нас марш Мендельсона.

      І в момент цей на кручі небесній
      Зірка нашого щастя розквітла,
      В подарунок обручки принесла
      З веселкового дивного світла.

      Освятило нас небо навіки
      У таємному храмі єднання
      Тут для мене ти став чоловіком
      Я дружиною стала й коханням.
      2008



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Леди Осень
      Так привычно, незаметно
      Леди Осень подошла,
      Перекрасила листочки,
      По зонтам дождём прошла,

      Отразилась в каждой луже
      Низким небом, серым днём
      И осыпалась внезапно
      Жёлтым лиственным дождём.

      Как хозяйка, тротуары
      Устелила все ковром
      И дождинкой написала
      Свой автограф, как пером.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. О, мить прекрасна…
      О, мить прекрасна, вічна й швидкоплинна!
      Ти мить краси, а не смертельна битва.
      Перед тобою стала на коліна
      Нещасна й горда жінка – Україна
      В своїй спонтанній, зоряній молитві.

      О, мить прекрасна, вічністю забута,
      Ти мить безкрая скіфської свободи,
      А за тобою лине степом смуток,
      І вже земля в кайдан чужий закута –
      То є неволя вільного народу.

      О, мить прекрасна, мудрість твоя сила.
      Ти мить велична князя Ярослава.
      А землю вже за мить орда місила,
      Монгольська смерть без жалості косила,
      Братерський розбрат і безславна слава.

      О, мить прекрасна, лицарська епоха!
      Ти мить козацьких бойових походів,
      Але з тобою поряд йдуть до льохів
      Панщинне лихо і злиденний подих,
      В полон турецький йде дівоча врода.

      О, мить прекрасна, Кобзарева мрія!
      Ти мить обробки діаманту мови.
      В наступну мить вже зміни буревії
      Розіб’ють вщент народнії надії
      На вільну думку й вільне рідне слово.

      О, мить прекрасна, з попелу розквітли
      В тобі надія, віра і кохання,
      Та у майданних сутичках політик
      Забув прадавні мудрі заповіти,
      Перетворив життя на існування.

      О, мить жадана, боляче сучасна,
      В твоїх долонях – Всесвіту майбутнє!
      І я прошу тебе, не зупиняйся,
      Бо саме цим, о, мить, ти є прекрасна,
      І саме цим, о, мить, ти незабутня!
      2007р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. ***
      Я землю знов побачила в цвітінні.
      І, притулившись до сестриці-вишні,
      Зізналась їй у низькому падінні,
      У тому, що я безнадійно грішна.

      І перед нею серце я відкрила
      В своє бурхливе, памятне колишнє,
      Де народився перший гріх у мріях,
      Якщо гріхом назвати можна ніжність.

      Де я жила в очікуванні дива
      Не день, не ніч, не тиждень і не місяць.
      А гріх прийшов без сорому й красиво,
      Якщо гріхом назвати можна пристрасть.

      Душа моя піднесено літала,
      А розум був на диво чистим й ясним,
      З гріхом на серці пташкою співала,
      Якщо гріхом назвати можна щастя.

      Земля мені відповіла цвітінням,
      А вишенька зітхнула пелюстками:
      Вони моє пробачили падіння,
      Бо грішні всі, хто як і я, кохали.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. "Люблю тебе Прибузький краю..."
      Люблю тебе, Прибузький краю,
      Коли весна буяє цвітом,
      Коли несуть пташині зграї
      З чужих країв палкі привіти,
      Як вітер жменями збирає
      Акації солодкий подих,
      Як вишня знову розцвітає
      Та в білім мареві кружляє –
      Весільні сукні вводить в моду.

      Люблю тебе, Прибузький краю,
      Коли в гостях у тебе літо,
      Коли навколо все співає
      Про сонце, небо, степ і вітер,
      Коли земля дощу чекає,
      Коли від спраги в’януть квіти,
      А хмара десь з-за небокраю
      В твої простори поспішає
      Стеблинку кожную умити.

      Люблю тебе, Прибузький краю,
      Коли осінній вітер в полі
      Пожовклі сторінки гортає
      На кленах, липах і тополях,
      Коли щоденно мжичка сіє,
      Дощі народжують тумани,
      І сірий смуток безнадії
      Тремтить на довгих сивих віях
      Старого Бузького лиману.

      Люблю тебе Прибузький краю,
      Твої легкі зимові крила –
      Це наче ангели із раю
      На снігових летять вітрилах.
      Люблю, коли зима мінливо
      Всіх обведе навколо пальця:
      Сьогодні завітає злива,
      А завтра просто справжнє диво –
      Сніжинки знов кружляють в вальсі.
      2007р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25