Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Віктор Кучерук (1958)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Не дрімай
    За святковим столиком
    Зайчик бачить кролика
  •   Ранковий вірш
    Ранкове світло набирає силу
    І ніжить очі збудженим теплом, –
  •   Білочка і зайці
    Ялинкову гілочку
    Розгойдала білочка
  •   23.11.22
    Знову вибухом тишу розколото –
    Сяйво спалаху, гуркіт жене…
  •   * * *
    Ходжу кожний день по знайомих місцях
    Любимого змалечку краю, –
  •   Вказівка
    Не іди, бо я заплачу,
    Що лишаюся один, –
  •   Мій янгол
    І гарячу, і промінну
    Я шукав таку й зустрів, –
  •   На Михайла
    Не хоче влазити в борги
    Перед землею небо, –
  •   Віщування
    Чую в голосі вітру прогнози
    На найближчу добу або дві, –
  •   Усе в душі
    Про що думки твої жіночі,
    Коли не сняться зовсім сни, –
  •   Заклик
    Нині зайво без упину
    Торохтіти день у день,
  •   Головне
    Головне – не благати
    І не падати ниць,
  •   Гречкосії
    За краї виднокруга,
    Спозарана завжди, –
  •   * * *
    Синіє річка і хлюпоче
    Уздовж пологих берегів, –
  •   Морок
    Мороком туману
    Огорнуло ранок
  •   * * *
    Люблю тебе. Люблю уже за те,
    Що наяву голублю, а не в мріях, –
  •   Вечори на Дніпрі
    Милує очі вечір на Дніпрі
    І спонукає видивом до бесід, –
  •   Нездоланні
    Хоч іти перешкоджали
    До високої мети, –
  •   На світанні
    Сонячний, світлий і теплий
    Промінь вмостився на склі, –
  •   Не віриться
    Співає знов голосно пташка
    І неба така синизна,
  •   Сироїжки
    Мандрували пішки
    Лісом сироїжки, –
  •   Говоріть українською
    Чистота української мови
    Благотворно впливає на нас
  •   На межі
    Скільки крові нами вже пролито,
    Скільки скрізь заплаканих очей, –
  •   Не піддаватися
    Хоч пручалися щосили
    І молилися щодня, –
  •   * * *
    Сталось так, як сталось,
    Маю те, що є, –
  •   Осінній дощ
    Дзвенять краплини, ніби альт
    Під вмілими руками, –
  •   Не лінуйся
    Не лінуйся – цілуй мене далі
    І на груди грудьми налягай, –
  •   * * *
    Затуманились доли і гребені
    Круч урвистих укрила імла, –
  •   * * *
    Осінніх днів вервечки звиви,
    Холодні, мокрі та сумні, –
  •   * * *
    Крок за кроком, день за днем
    Робим добрі речі, –
  •   * * *
    В непроглядних осінніх туманах
    Поховались німі береги, –
  •   Сьогодення
    Ранок почався тривогою й страхом
    Перед загрозою дронів атак, –
  •   * * *
    Сягає скупчення горбів
    Самого небокраю, –
  •   Маріуполь
    По місту, повному тривоги,
    Стріляють досі вороги, –
  •   Осіннє
    Зграя журавлина
    Зникла, як хмарина,
  •   * * *
    Невже таким коханням звитий
    Віночок втрачених надій,
  •   Захоплення
    Пташка до другої свисне
    Й стихне в чеканні затим, –
  •   * * *
    Опадають листочки багряні
    І вкривають знайомі стежки
  •   Тримаймося
    Щодоби я чую й бачу,
    Страх жахливої війни, –
  •   Вуста
    Г. С...
    Пружні, солодкі й пахучі,
  •   Благаю чудес
    Пооране танками поле
    Засіяно гільзами вщерть, –
  •   * * *
    Справжнє щастя – відчувати
    Завжди любої плече, –
  •   Щоранку
    В тиші недовгій світання
    Думи печальні жену, –
  •   * * *
    Подовшали потроху вечори
    І сірість швидше в темені зникає, –
  •   Час відплати
    Іду на клич замученої нені,
    Пригнічений побаченим усім, –
  •   Покрова
    Хоч гомінливу діброву
    Вкрай обпалили вогні, –
  •   Сліди
    Різко мигоче вогнями
    Душними небо бліде, –
  •   Метеозалежність
    Мовчки поволі холоне
    Вмита дощами блакить, –
  •   Оркам
    Щоб ми стали з вами квити,
    Я без краплі каяття, –
  •   * * *
    Хоча все більше холодіє,
    Пітьмі похмурій удогонь, –
  •   * * *
    Війни скривавлені дороги
    Лякають видивом світи,
  •   * * *
    Полин гіркий і кропива пекуча,
    І зарості колючі дерези, –
  •   * * *
    Відімкнула ключем журавлиним
    Осінь швидко ворота дощам, –
  •   * * *
    Повно шереху та свисту
    За причиненим вікном, –
  •   * * *
    Швидкоплинні, безупинні
    Дні біжать, минають, йдуть, –
  •   * * *
    Ми всі чекаємо світання,
    Ми всі чекаємо на день
  •   * * *
    Молитви, зойки і прокльони,
    Рішучість, впевненість і злість, –
  •   * * *
    Г. С...
  •   Туманно
    Непроглядні осінні тумани
    Від світань аж до смерків щодня, –
  •   * * *
    Як вогню божевільне шаленство
    Палахтіло, світило, пекло, –
  •   * * *
    Все як треба, все чин чином,
    Все гаразд на чужині, –
  •   Про що...
    Про що ти думаєш, солдате,
    Коли рішуче йдеш у бій, –
  •   * * *
    Духовитими вітрами
    Пахне світла далечінь,
  •   Світання
    Світання полиски блакитні
    Грайливо ластяться на склі, –
  •   Нарешті
    Нарешті душу заспокоїв
    Від тебе, сину мій, дзвінок: –
  •   * * *
    Знову холодно і сиро
    Від невпинної сльоти, –
  •   * * *
    Гухнув вибух нещадимо,
    Хилитнувся тротуар, –
  •   До Бога
    Де ти, Боже пильновитий,
    Захисник невинних, –
  •   * * *
    Не спиняй… Не тягнися… Не змушуй
    Притулятись плечем до плеча, –
  •   * * *
    Я бачу, осене, як ти ідеш
    І швидко шириш власні володіння,
  •   Вишгородські передзвони
    Передзвони вишгородських
    Храмів і церков, –
  •   * * *
    О. А...
  •   Проводи
    Зітхає мати і дружина
    Не може стриматися теж:
  •   * * *
    Плачуть росами світанки,
    Пахнуть трави полину, –
  •   Негода
    Дощів осінніх стала сірість
    Весь дім так щільно облягла,
  •   Біля Сули
    Йшли пліч-о-пліч у атаки,
    В обороні вдвох були
  •   Де ти?..
    Спогадів струмочки каламутні
    Пам’яттю струмують без кінця, –
  •   Безвихідь
    Прохолодна, беззоряна, млиста,
    Переповнена тишею ніч, –
  •   За вироком
    Де ті орки, що зухвало
    Вихвалялись навесні,
  •   * * *
    Небо тижнями хололо
    І марніло день за днем,
  •   Фронтовий день
    Цілий день палахтіло,
    Гримотіло, пекло, –
  •   * * *
    Теплий день осінній
    Сяйно виграє, -
  •   Надії
    Загояться рани і болі
    Ущухнуть поволі усі, –
  •   Давай забудемо
    Поволі стихнув гуркіт бою,
    Димлять згасаючі вогні, –
  •   Тінь
    Тінь імперії знову
    Шелестить, наче штиб, –
  •   * * *
    Скорботний шурхіт траурних вінків
    На цвинтарі вчувається, мов спів, –
  •   * * *
    Хоч сьорбнули чимало
    Всяких бід гіркоти, –
  •   * * *
    Затухаючий стрімко
    Літа пишного жар, –
  •   * * *
    Повертаються додому
    І живими, і в труні,
  •   * * *
    Сміливці першими ідуть
    Без страху прояву в атаку,
  •   * * *
    Небажані, непрохані, незвані,
    Пожежами віщуючи прихід, –
  •   * * *
    За повитим туманом ліском
    У ярку врешті сталося чудо, –
  •   Україна
    Розпинали і навпіл рвали,
    І вогнем обпікали мене, –
  •   * * *
    То запах диму вітри доносять,
    То мжичка нудно замерехтить, –
  •   * * *
    Добрий ранок, Україно,
    Страднице моя!
  •   * * *
    Не змовкає спів пташиний
    До зими в гаю, –
  •   * * *
    Безвідмовно виходить на чати
    І дорогу щодня стереже
  •   * * *
    Промайнуло славне літо
    Сяйним маєвом окрас, –
  •   * * *
    Небозводу
    Прохолода
  •   * * *
    Починаю поволі страждати
    Тим, що досі ніяк не навчусь
  •   * * *
    Розмовляю з тишею без тебе
    Так, що озивається вона
  •   * * *
    Дитинства запахи і звуки
    Живуть у пам’яті моїй, –
  •   * * *
    Гуде, здригаєтся, палає
    Свинцем обпечена земля, –
  •   * * *
    Сіється дощик дрібненький,
    Впоєна вдячна трава, –
  •   * * *
    Позирає тіточка
    За село,
  •   * * *
    В долині за городами
    Вода б’є з-під горба, –
  •   * * *
    Радісним дзвоном наповнив
    Душу мою літній день, –
  •   * * *
    Пахнуть столочені трави,
    Дзвінко сюрчать цвіркуни.
  •   * * *
    Побігло літо навстріч мжичці
    І так прискорило цей біг,
  •   * * *
    Зоріє тихо небо уночі
    Та повіває низько прохолода, –
  •   Не відбулося
    Тріснув постріл, наче гілка
    Сухостою під ногою, –
  •   Гармонія
    Удвох зустрічаємо літо
    І вдвох проводжаєм його, –
  •   * * *
    Утікає від мене літо
    І ховається десь отам,
  •   * * *
    Коли в одностроях чужинних
    Звірота напала на нас, –
  •   * * *
    Зранку мжичка нудно сіє
    І туманно знов, –
  •   * * *
    Цікаві жіночі обличчя
    Відразу приваблюють зір, –
  •   * * *
    Боками уперлася в обрії
    Безмежного неба блакить
  •   * * *
    Ще Вишгород жалітиме
    Про те, що він не знав,
  •   * * *
    Захлинаюся словами
    У неволі мрій, –
  •   Тричі
    Чоловік питає жінку:
    Як твої діла, –
  •   * * *
    То умовляють благально,
    То ставлять нас на колінця
  •   * * *
    Ані жодного сліду, ні просвіту,
    Аніякого звуку здаля, –
  •   * * *
    Снаряд, начинкою страшною,
    Усе безжально спопеля, –
  •   * * *
    Гудуть джмелями БПЛА ворожі,
    Собі шукаючи мішень, –
  •   * * *
    Чумацький шлях копитами Тельця
    Затоптаний, запилений, невидний
  •   * * *
    В сутінках никнуть ясні небокраї,
    Вітер повіяв і вщухнув за мить, –
  •   * * *
    Тече згори сріблясте майво,
    Пітьма прозора навсібіч, -
  •   * * *
    Лиш торкнеться ненароком
    Довгих стебел вітер спритний,
  •   * * *
    Осяває позолота
    Видноколи навкруги, –
  •   * * *
    Тремтить від спеки
    Повітря денне, –
  •   Порада собі
    Хоч гостюєш десь чи вдома
    Не зірвешся з ланцюга, –
  •   * * *
    Парасольку синю неба
    Сонце швидко пропалило,
  •   * * *
    Пожирають легко хвилі
    Найміцніші кораблі, –
  •   * * *
    Липень – маківка літа, –
    Став чи іде спроквола?..
  •   * * *
    Коли терпіння вже не має
    Знайти джерельце за селом, –
  •   * * *
    Щира, щедра і вродлива,
    Не лінива на поклон, –
  •   * * *
    Чи є на світі Бог, чи ні,
    Судити ні до чого,
  •   В липні
    Дозріває смородина в липні
    І достигли малини плоди, –
  •   Збараж
    Тут не тільки зорі
    Ясно палахкочуть,
  •   * * *
    Гроза мине і сонце знову
    Вогнем яскравим спалахне, –
  •   За ЗСУ
    Радію з приводу удачі,
    Лякаюсь проявів невдач, –
  •   Куди втекти
    Прийшли й розрушили мій дім,
    Родину вивезли в Росію, –
  •   * * *
    Хоча стає дедалі важче,
    Бо вік не той, і все – не так, –
  •   * * *
    На Івана Купала
    Нічка світлою стала
  •   Після грози
    Горобина ніч минула
    І безсоння відійшло, –
  •   Перед грозою
    Позолочений сонечком обрій
    Розчиняється в сутінках синіх, –
  •   * * *
    Затоплює сонячне сяйво
    Опівдні навколишній світ, –
  •   * * *
    Хоча борвій нарешті вщух
    І зник у смерках, як примара, –
  •   * * *
    Якщо візьму й поставлю ціль,
    То я, завжди легкий на спомин, –
  •   Не вір
    Не вір, що я забути зможу
    Тебе в далекій стороні, –
  •   Треба
    Треба вірші складати
    Про безмежно сумні
  •   Літо
    В’ється стежка польова
    Від села до ставу, –
  •   Удвох
    Коли ми десь посеред хвиль
    Опинимося здуру, –
  •   Мабуть
    Мабуть, крізь просторінь та час
    Я йшов занадто швидко
  •   Ювілейний
    І. Б...
    П’єдестал збудували роки,
  •   * * *
    Гонить вітер
    Хвилі жита
  •   * * *
    Або тебе не вистачає,
    Неначе міри почуття,
  •   Церква
    Вона, мов сонця світіння ждане,
    До неї кожен колись іде, –
  •   * * *
    Срібляться високо вгорі
    Дрібні, мов сіль, холодні зорі, –
  •   * * *
    Завжди топчу стежинку навскоси
    Від вкритої пилюкою дороги,
  •   * * *
    Вітерцями посіяні трави
    Застелили безкрайні луги, –
  •   * * *
    Пам'яті Романа Ратушного
  •   * * *
    Був усіма нелюбий,
    Як хиже яструб’я,
  •   Ранковий
    Сонце будить небокраї
    І, лиш потім вже, звідтам, –
  •   * * *
    Не стільки літ мені, щоб вірити в казки
    І сподіватися, як в юності, на диво,
  •   Майстер
    Борису Щербині
    Він не преться повсякчас
  •   Порада
    І приливи, і відливи
    Не помітиш взагалі,
  •   * * *
    Безупинне хвилювання
    Відпочити не дає, –
  •   * * *
    Зранку розпростершись горілиць,
    Мну стеблини запашного рясту, –
  •   Провісник
    Світлій пам’яті В. Комашкова
  •   * * *
    Уже було заплачено сповна
    Стражданнями, каліцтвами, смертями,
  •   * * *
    Як різко все змінилося в житті,
    Як стало тісно мужнім і відважним,
  •   * * *
    Не треба, друже, плакатись мені
    Про те, що в тебе старості немає, –
  •   * * *
    Поспішаєм, як ніколи,
    Бо летить невпинно час, –
  •   Не дай...
    Зловісне свистіння ворожих ракет
    Навіює страх руйнування і смерті, –
  •   * * *
    України любимої риси
    Зачаровують душу мою
  •   * * *
    Сонце лоскоче обличчя,
    Бризкає іскрами в очі, –
  •   * * *
    Криваві ночі і світанки слізні,
    І повні жалю безкінечні дні, –
  •   * * *
    Знаннями багата скарбниця
    Приваблює душі дітей, –
  •   * * *
    Яке життя, коли бої,
    Якщо іде війна безкрая?
  •   * * *
    Залиште все таким, як нині є
    Навколо нас привабливим і гарним, –
  •   Ти
    Наче вир струмуючий бурхливо,
    Ніби полиск сяйного вогню, –
  •   * * *
    Зачиняє повільно ворота
    За собою жахлива весна, –
  •   * * *
    Хоча життя, як річка, прудко
    Біжить і тихне, мов прибій, –
  •   * * *
    Тихо так, що добре чую
    За прочиненим вікном,
  •   * * *
    Коли півонія пахуча
    Повіє ніжністю весни, –
  •   * * *
    Хоча вже іншою побачу
    Тебе, чим ту, яку любив, –
  •   * * *
    Прокинься, друже, і мерщій
    Біжи на звуки таємничі, –
  •   * * *
    Вітер носом ткнувся в шибку,
    А в кімнату не проник,
  •   * * *
    Ще не минула довга ніч,
    Іще світання не настало,
  •   * * *
    Вабить зоряне небо,
    Блиски білі зірниць, –
  •   * * *
    Неможливо без неї
    Залишатись мені, –
  •   Пам'ятай
    Визначаючи дорогу,
    По якій бажаєш йти, –
  •   * * *
    Допоки можна обійняти
    Твоє піддатливе плече, –
  •   * * *
    Відчини скоріш віконце
    І уважно подивись,
  •   В Збаражі
    Тут нестерпно вітряно і пильно,
    І круті дороги навсібіч, –
  •   * * *
    Життя-буття загострює питання
    Про свіжість ранку й втомленість смеркання,
  •   * * *
    Виганяти непросто,
    Але треба, коли
  •   * * *
    Мені нагороди не треба
    Вручати за смертні бої, –
  •   * * *
    На пожарищі колишнім,
    Забуваючи війну, –
  •   * * *
    За димами сховалась блакить.
    Маріуполь розрушено зайдами.
  •   * * *
    У час каліцтва і смертей
    Життя безжалісно-жорстоке, –
  •   * * *
    Дивлюся й слухаю новини
    Постійно з вірою у те,
  •   * * *
    Без кохання старіють рано
    І недовго на світі живуть
  •   * * *
    Щодоби повітряні тривоги,
    Кожен день скрізь вибухи і смерть, –
  •   * * *
    Нарешті стихла канонада.
    Димить довкілля навкруги.
  •   * * *
    Хоч сьогоднішній день, як вчорашній,
    Я проводжу в запеклім бою, –
  •   Муки суму
    То засміється нишком сум,
    То обізветься тужно мука,
  •   В очікуванні
    Наявність збройного конфлікту
    Відчув уже глибокий тил, –
  •   * * *
    Мороз гаптує сріблом краєвиди.
    Блищать на сонці злежані сніги.
  •   Лишилось
    Лишилось тішитись помалу,
    Що смерть повік не розімкне,
  •   * * *
    Допоки немає ранкового шуму
    І рухами смерків затінений двір, –
  •   Спокуса
    Знов дурманять прагненням кохати,
    І мрійливо збуджують мене, –
  •   * * *
    Ні дружини, ні друга,
    Ні дорослих дітей, –
  •   Тим, хто вміє любити
    За парканом високим
    Одружився неспокій
  •   Іронічне
    Примхи долі тут і там,
    Певно, ні до чого, –
  •   * * *
    З місцин далеких щодоби,
    На площі середмістя, –
  •   * * *
    Знаю я, що завтра буде,
    Чим займуся після сну
  •   * * *
    Під хмаркою ластівок щебет,
    А луками – запах п’янкий, –
  •   * * *
    Немов крізь відновлену оптику
    Старанно протертого скла, –
  •   * * *
    Коли тону в стовпотворінні
    Німому вуличних роззяв, –
  •   * * *
    В невеселому світі
    Не скорився журбі,
  •   Вічна мрія
    Поки місяця усмішка
    Не зникає за вікном, –
  •   * * *
    Вам сніг хоробро в очі зазирав
    І намагавсь лишитися на віях,
  •   * * *
    Ясніє місяць. Зяє ніч.
    Кругом лежать сніги безкраї.
  •   * * *
    Мине зима. Водойми скреснуть.
    Нахлинуть запахи садів.
  •   * * *
    На зміну забарвленням сивим,
    З’явились вгорі голубі, –
  •   * * *
    Недовіра, бридливість, опаска
    Не лишає консьєржа з тих пір,
  •   * * *
    Заколисує шлях порожнеча.
    Тихне вітер у плетиві віт.
  •   * * *
    То погуляю десь годинку,
    То знову в хаті кам’яній, –
  •   * * *
    Тобі належне віддаю
    За те, що вмієш ти словами
  •   Січень
    Сніжком запорошує вічі,
    Морозом пощипує ніс, –
  •   Яке це щастя...
    Яке це щастя – старість побороти
    І поховати лінощі в собі, –
  •   * * *
    Не помітив, як вимахав син
    І дочка розпустилась, мов квітка, –
  •   По колу
    Від блукань уже доволі
    Утомився з часом рід, –
  •   * * *
    Визначеним долею маршрутом
    Добігає фінішу мій шлях, –
  •   Можу
    Можу закохатися раптово
    І любити довго без пуття,
  •   * * *
    Де ти, жалюча метелиця?
    Де ти, тріскучий мороз?
  •   * * *
    Мов колись утомлена лебідка
    На пожовклім лузі край села, –
  •   Опівночі
    Морози різблять візерунки на вікнах
    І пхаються в двері знадвору вітри,
  •   * * *
    Душа, спустошена коханням
    До найпривабніших жінок,
  •   Люблю
    З усіх мені відомих слів
    Тебе найбільше я зігрів
  •   Вічний біль
    Що таке розлука,
    Знаю я з тих пір,
  •   * * *
    То засумую, то заплачу
    Серед знайомих, як на гріх, –
  •   * * *
    В краю далекому, де літа
    Тепло невгасне цілий рік, –
  •   Хмаринка
    Граціозною, доброю, милою
    Ти була, але я не вберіг,
  •   * * *
    Щоби не думать без угаву
    Про те, чого іще нема, –
  •   * * *
    Недаремно білокрила
    Чайка бачилася в сні, –
  •   * * *
    Пам'ять відроджує спогади ті,
    Що не пішли забуттю на поталу, –
  •   * * *
    Стривожені досвітом зорі
    Ховаються в неба глибінь,
  •   * * *
    І кошти копичу потроху дарма,
    І маю даремно іще якісь цілі, –
  •   * * *
    Мені подобається сирість
    За богатирскі сни в сльоту, –
  •   * * *
    Г.С…
    Надії порожні, як сни випадкові,
  •   * * *
    Ні до віршів, ні до прози,
    Ні до гульок, мов колись, –
  •   * * *
    Хоча живу на грані муки,
    Пойнятий тугою журби, –
  •   * * *
    Що зі мною коїться – не знаю,
    І нема всезнавця поблизу, –
  •   * * *
    Мається маятник зліва направо,
    Лунко рахуючи здоланий час, –
  •   * * *
    Уже не під впливом солодкого сну,
    Чи проявом чинників інших, –
  •   Моє життя
    Моє життя – це дар за доброту,
    Передчуття, турботу і тривогу, –
  •   На роздоріжжі
    До різних витівок зими
    Заздалегідь були готові, –
  •   Звички
    Як струмливим електричкам,
    У стривоженій імлі, –
  •   * * *
    Якщо жінка снопи важко в’яже
    І в копу їх складає сама, –
  •   Мої ровесниці
    Мої ровесниці – надії
    З душі виштовхують нуду.
  •   Завтра
    Завтра буде морозяний грудень
    І за обрієм зникне сльота, –
  •   * * *
    Осінніх днів сльотава ворожба
    Бентежить сни небачені каштанам, –
  •   * * *
    Хоч поменшало для віршів
    Недоторканих ще тем, –
  •   Якщо зберуся...
    На час дощів та холодів
    Покину хатні стіни
  •   Свіча пам'яті
    Тіні зводяться навколо
    Спалахнулої свічі,
  •   * * *
    Став орати і сіяти мілко,
    Та і то, відчуваю, дарма, –
  •   Не хочу
    Життя, на радощі скупе
    І щедре на страждання, –
  •   Без образ
    Здається, про щось говорили,
    Хоча і не слухали слів,
  •   Чи довго?..
    Поволі вужчає дорога
    Зі сподівань, –
  •   * * *
    Став туман понад рікою
    Аж до самих хмар, –
  •   * * *
    В українському серці терпіння багато
    І не менше поміщено в нім доброти, –
  •   Зізнання
    Що змінилося в мене з появою жінки
    Зрозумів і відчув я, напевно, в ту мить,
  •   Друга молодість
    То мовчить, то знову ойкне лунко,
    Блискаючи зорями з-під вій, –
  •   Досвід
    Все розірвалося, мов шов
    Потертий і дірявий,
  •   Вишгород
    Де будови розбудили тишу
    І зродили течію думок, –
  •   * * *
    Може, цим хвалитися не варто
    І радіти потім без кінця, –
  •   * * *
    Що не день, то робочий.
    Кожен місяць, як рік.
  •   * * *
    Після палання пожежі,
    Полиски жару слабі, –
  •   * * *
    Безпорадно старію потроху
    І утомленим більше стаю, –
  •   * * *
    Гасне полум’я кохання,
    Мерхнуть іскри у золі, –
  •   * * *
    Хоч вже тиша замучила ганок
    І покров не чорніє сумний, –
  •   Сумна втіха
    Гніздиться непрохано нежить
    У ніздрях набряклих моїх, –
  •   Обнадійливі думки
    Сіре небо, жовте листя,
    Безгомінний, голий сад, –
  •   Туманність
    Туман осінній стелиться кошлато,
    А де-не-де здіймається увись, –
  •   Осіннє
    Студеніє згасаюча осінь.
    Тане запах останніх плодів.
  •   * * *
    Не вино, а оковита
    Полюбилася мені
  •   Відчуття
    Хоч дощить неспішно за дверми
    І квапливо листя опадає, –
  •   * * *
    То промінцем у згадках – блись,
    То сонцем засія, –
  •   Під дощем
    Осіннє небо, як друшляк,
    Над головою висне, –
  •   Погано
    Надія на краще, буває, майне
    І зникне, як тінь у тумані, –
  •   Безсоння
    Місто спить. Ні перехожих,
    Ні машин уже ніде, –
  •   Горіхи
    Прозоро, свіжо, сухо, тихо
    Сьогодні зранку навкруги, –
  •   На відпочинку
    Ледь чутно вітру переливи
    І голоси співних пташин
  •   * * *
    Успішно в’ю єднальні ниті
    Між втаємниченими нами,
  •   * * *
    Край дороги дика груша
    Струшує плоди, –
  •   Жовтень
    Насмітив і вже хоче тікати,
    Хоч затриматися обіцяв
  •   * * *
    Межи невмілими людьми
    Гуляє сивий анекдотик
  •   * * *
    Під крапельницею дощу
    Лежала ніч біля оселі, –
  •   * * *
    Небеса розпустили нюні
    І замовк приголомшено світ, –
  •   * * *
    Стихле водосховище безкрає
    Стало засинати від нудьги, –
  •   * * *
    Випадкова зустріч на вокзалі.
    Німота між “Здрастуй!..” і “Бувай...”,
  •   * * *
    Не чути вже співу пташиного з гаю
    І дують частіше холодні вітри, –
  •   * * *
    Не дає мені заснути
    Суміш споминів і мрій, –
  •   * * *
    Ранку холодного тіні імлисті
    Обволікають зволожене скло, –
  •   На Покрову
    Під покровом Святої Покрови
    Помолюся за пам’ять отих
  •   * * *
    Від обіцянок душу коробить,
    Як від спеки нестерпної дах, –
  •   Подрузі
    Немає приводу для сварки,
    Якщо я три останні дні
  •   * * *
    Хоча з тобою мало жив
    І не завжди поводивсь чемно, -
  •   * * *
    Вкрило листя посохлу траву
    І згасають жаринки цвітінь,
  •   * * *
    Де ви, зорі, бо знедавна темно
    Стало скрізь, куди не подивлюсь?
  •   Закохані
    Голубка з голубом дзьобами
    Весь час цілуються, мов ми
  •   Ворожіння
    Ранок осінній врочисто
    Далі відкрив голубі, –
  •   Творчість
    Перекреслюєш аркуша знову
    І стираєш усе, і графиш, –
  •   Давайте
    Потрібно жити попри негаразди
    І годі скніти в злиднях та журі, –
  •   * * *
    Милуюсь зоряним світінням
    Життям вдоволений сповна
  •   Люблю
    Ховаю очі винувато
    Вас зустрічаючи щодня
  •   Боязнь
    Побоювання вічне висоти
    І страх живий можливого падіння, –
  •   * * *
    Короткий вік її насправді,
    Хоча кінець не має меж, –
  •   * * *
    Справжня сила гарних віршів
    У сплетінні дум і слів, –
  •   * * *
    Люблю валятися на ліжку,
    Писати зранку, спати – вдень,
  •   * * *
    Хоч смієшся і пліткуєш,
    І не дивишся в мій бік, –
  •   Привар
    Мені пригадується з болем,
    І почуттям сумним вини, –
  •   Кара
    Що лишилось від мене
    Незрадливій тобі?
  •   Стомився
    Переконався достеменно,
    Хоч дізнаватись не хотів
  •   Очікування
    Минає рік, що не позначив
    Себе чомусь іще ніяк,
  •   Осіннє

    Сипнули клени листям поріділим
  •   * * *
    Хрусне гілка, тукне дятел,
    Зникне сойка завчасу, –
  •   * * *
    Золотяться потроху дерева
    І рудіють навкіл бур’яни, –
  •   * * *
    В далекій юності тікали
    Чомусь завжди від мене сни
  •   Ранок
    Сонячний, обвітрений, прозорий, –
    Спішно оживає й виграє,
  •   Гриби
    Гриби сушитися повісив
    І нюхом жадібним своїм
  •   Ворона
    Зручно примостилася ворона
    На покритий сажею димар
  •   На горищі
    Павутиння і пил на горищі
    Добре вкрили опор ряди,
  •   Усвідомлення
    Де ти, радість?.. Німотно і темно
    Уночі за спітнілим вікном, –
  •   Гарної пори
    Хоч тепер ні холодно, ні жарко
    І не ллє нестриманим дзюрком, –
  •   Захоплення
    Потроху важчає утома
    І розпач не спиняє хід, –
  •   * * *
    Не прошу… Не вірю… Не боюся…
    Не брешу… Не каюсь… Не мовчу, –
  •   Спасибі
    Хоч за вікном холонуча сльота
    Виснажливо дрібоче спозарана, –
  •   Не оминай
    Немолодий і зраночку пом’ятий
    Вчорашніми подіями життя,
  •   * * *
    Сонцем вигуляне літо
    Відшуміло, відцвіло
  •   Вічний дар
    Не розуміючи чому,
    Встаю удосвіта щоденно, –
  •   Освячення надії
    Неважливо, хто ти і чому
    Очі затуманені журбою, –
  •   Незатишно
    Уже незатишно зі мною
    Стає зневіреній тобі, –
  •   Чи варто?..
    Уже наповнилася діжа
    І появилась зовні слизь,
  •   * * *
    Розлучаємось швидко… Як приклад
    Те, чому здивувавсь не один, –
  •   * * *
    І я уже інший, і ти не така
    Доступна, як вранці волога.
  •   Ромашки
    Хоч позаду лишається Жашків,
    Та до Києва ще ого-го, –
  •   * * *
    Нагулялися доволі,
    Відпочили досхочу, –
  •   Важливо
    Важливо, часом, не мовчати
    І не боятися, коли
  •   Пізнавані
    Моя найвища нагорода
    Одвічно схожа на твою, –
  •   Буревій
    Шарпав, злився, збивався з ліку,
    Задихався й стихав губатий, –
  •   * * *
    Відкрита змалечку душа
    Тепло поволі розгубила,
  •   * * *
    Не дивися на мене сумними очима
    І сваритися марно на мить перестань, –
  •   Зустріч
    Хоч смереччя
    Ще лепече
  •   Мушу
    Потяг звично шарпнувся і рушив
    Повз освітлений тьмяно вокзал, –
  •   Ранковий час
    Час біжить і множить звуки
    Жартів, сварок – всіх подій, –
  •   Благословення
    Благословляю літо
    За безтурботні дні
  •   Під дощем
    Душно й парко було,
    І дрімали вітри,
  •   * * *
    Розбуджені вітром тополі
    Стривожено листям шумлять, –
  •   Славослів'я
    Несподіваних зустрічей миті
    І години домовлених стріч
  •   Після косовиці
    Їду вдень на возі
    Лугом навманці, –
  •   Приреченість
    Отут, де некошене жито
    Поривчастий вітер скубе, –
  •   Не зупинятися
    Впаде береза поперек дороги
    І перешкода загородить шлях, –
  •   * * *
    То снюся в пеклі між чортів,
    То прагну пестощів повії, –
  •   * * *
    Ось мине війна –
    Супокій прийде, –
  •   Нетерпіння
    Довгожданій події
    Я зрадію тому,
  •   Найсміливіший
    Ні слідів, ні свідків, ні провидців
    Аніде роками не знайду,
  •   Там
    Десь отам, за річкою,
    В повечірній час, –
  •   Біля річки
    Тут влітку добре… Річка і пісок,
    І верб тінистих шелести і знаки
  •   Динне золото
    Золотом динним вгорі яскравіє
    Давнього місяця ранній вогонь, –
  •   * * *
    Задихаюся потроху
    І вкорочую свій крок,
  •   * * *
    Мерхне тихо вечір синій
    За відчиненим вікном, –
  •   * * *
    Мене забули, наче день
    Вчорашній, непримітний, –
  •   * * *
    Аніде не сховаюсь від тебе
    І нікуди уже не втечу,
  •   Між рядків
    Моя ровеснице привітна,
    Мій праведний і грішний світ, –
  •   Невезіння
    Сьогодні зранку поглядом уважним
    Дивлюся довго, як розгойдують вітри
  •   Таку, як ти...
    Г. С...
  •   * * *
    Як тільки настане потреба
    Відновлення в хаосі днів, –
  •   * * *
    Стихнув гуркіт пізнього трамвая.
    Пасажири швидко розійшлись, –
  •   * * *
    Після довгих перегонів
    Навмання звіддалеки, –
  •   * * *
    Повітря, пропахле медами,
    Лоскоче обсмалений ніс, –
  •   * * *
    В солов’їнім гаю навесні
    Не змовкає принадливий спів, –
  •   * * *
    Сільської харчевні задуха.
    Закусок сторінка мала.
  •   * * *
    Після праці, часом, біля річки,
    Рибу запиваючи пивком, –
  •   * * *
    Там, де хвилі гонить вітер,
    Звеселяючи ріку, –
  •   * * *
    Запитую подумки в Бога,
    Зневірою втомлений я:
  •   * * *
    Від дитинства до самої старості
    Потопаю слухняно в брехні, –
  •   * * *
    Не підвела, не обманула
    Ні передбачень, ні надій,
  •   * * *
    Лиш сонце засяє над світом,
    А місяць піде на спочин, –
  •   * * *
    На задвірках пам’яті спочили
    І зотліли спомини бліді,
  •   * * *
    Коли земля тікає із-під ніг
    І білий світ уже на чорний схожий, –
  •   * * *
    Якщо мила покине мене –
    Не наповню розлючено келих,
  •   * * *
    Ніхто не чує і не бачить
    Душі моєї тихий плач,
  •   * * *
    Глибока ніч, але не спиться
    В тремтінні видимім пітьми, –
  •   Влітку
    Погляд, видивом казковим,
    Ваблять літньої пори
  •   * * *
    Не посилайся на негайність
    Цілодобових різних справ, –
  •   Cпекотне літо
    Зранку задихаюся від спеки,
    Піт рясний стираючи з чола,
  •   * * *
    І в радощах, і в горі
    Живу без шу-шу-шу, –
  •   * * *
    В прифронтовім поселенні
    Житло за півціни, –
  •   * * *
    Може чорне бути сірим.
    Тиша згодом стати гулом.
  •   Ранок
    Без туману вологих фіранок
    Швидко шириться небом блакить.
  •   Теплохід
    Сонцепік дозріває в зеніті.
    Ні хмарини нема наверху.
  •   * * *
    Коли беруть дощі в кільце
    Відпускника надовго влітку,
  •   Не бабине...
    Щодня вмивається дощем,
    Щоб сонцем більше заясніти, –
  •   * * *
    Допоки спав – було спокійно
    Душі натомленій життям, –
  •   Яблуня
    Яблуня спрадавна
    Радувала тим,
  •   * * *
    Тупцюю далі на землі
    Без сподівань на пізні злети,
  •   * * *
    Треба буть українцем
    І в сміху, і в плачі,
  •   * * *
    Почав прискорено гадати
    Не розуміючи: Чому
  •   * * *
    Не до веселощів сьогодні
    Мені від вранішніх думок, –
  •   Поезія
    Хоча вона мене не кормить
    І пільг ніяких не дає, –
  •   Наїзниця
    Прозорячи небо зраділо,
    Палають стожари вогнем,
  •   * * *
    Немов сліди чіткі струмків
    Зберіг тихцем піщаний берег, –
  •   * * *
    Туманом вкривши наостанок
    Нерівну лінію ріки, –
  •   * * *
    Наснився лиш забутий сон,
    А відчуття не покидає,
  •   * * *
    Як гарно жити в Україні
    І щиро зичити всі дні
  •   * * *
    Оглядаючись назад,
    Я чіткіше нині бачу
  •   Обрій
    Сьогодні, мов колись,
    Я бачу світ недобре, –
  •   Собі
    Перед смертю час настане
    Згадок і прощань, –
  •   * * *
    Тьмяніє блиск надій моїх
    За видноколом, –
  •   * * *
    Наділений увагою до віршів,
    Заручений з любов’ю читачів, –
  •   Етюд
    Спонукнувши митця до етюду,
    В потьмянілій нічній глушині, –
  •   Порада жінці
    Пронизую поглядом наскрізь тебе
    І в грудях вбачаю поволі,
  •   * * *
    Місяць за місяцем – тижні
    Перегортають дні
  •   * * *
    Свіжістю ранковою війнуло
    У напіввідчинене вікно, –
  •   * * *
    Коли вона молодшою була,
    Також чомусь ніяк не відчувала
  •   * * *
    Горобці цвірінькають зраділо
    І ридають лунко солов’ї, –
  •   Заробітчанину
    Байдужість серце не приспала
    І віру розпач не зборов,
  •   Несподіваність
    Нема іще ні літери, ні коми
    На аркуші паперу... – Білизна
  •   Вперед!..
    Звелася в атаку піхота
    І вкотре вертає назад, –
  •   Гіркота
    Мій дід не вернувся додому
    Героєм, як інших діди.
  •   Мука
    Що минулося – вже не вернути.
    Що згубилося – теж не знайти.
  •   * * *
    Сяйнула думка іскрою в розмові
    І не згоріла в пам’яті дотла: –
  •   Треба
    Щоб ти красивою була, –
    Збирав, немов пилок бджола,
  •   Христос воскрес!
    Додав сьогодні світ увесь
    Душі моїй розради, –
  •   Тішуся
    Щодоби грубіла шкіра
    І черствішала душа,
  •   Весело
    Ох, і жінка!.. Як вогонь,
    Сяє й обпікає!
  •   Не пора
    На глиняному березі ставка
    Втішаюся спочинком донезмоги, –
  •   Чуєте?..
    Віршами повню зошит,
    Як у найкращі дні, –
  •   З передової
    Ані танка, ні ракети,
    Ще і пороху катма, –
  •   * * *
    Г. С...
  •   Скорбота
    Пам'яті Анатолія Івановича Гая
  •   * * *
    Звільнившись нарешті з полону кружінь,
    Згубивши на спокій надію, –
  •   Духовита хурделиця
    Мов порою весняною
    Повернув снігопад, –
  •   За Україну
    Хоч я боятися не звик,
    Та побратими чують крик
  •   Іду
    Раз погрожують боєм
    Україні моїй, -
  •   * * *
    Я не гнався за нею
    І щодня не шукав
  •   * * *
    Мені наснилися на тижні
    І залишилися в очах
  •   * * *
    Веселим погуком вітрів
    І дощику насланням, –
  •   * * *
    Раз ідуть у вічність неозору
    З дня у день красиві й молоді, –
  •   Точно
    Іще на вітах ні листка,
    Але вони рожевим цвітом
  •   * * *
    Невже ніколи так не буде,
    Як донедавна ще було,
  •   Було
    Було усе – золочені світання
    І почорнілі вбогі вечори, –
  •   Потік бажань
    Утіливши радість, посіявши смуток,
    Засвідчивши з’явою настрій і час, –
  •   Відплата
    Поєднував, бувало, мов акорди,
    Порівнюючи такти і тони, –
  •   * * *
    Нечуваним коханням
    Ти стала недарма,
  •   Завжди
    Бува, перед зором постане минулість
    І спогадом теплим в обличчя війне, –
  •   Дива
    Ще сіріє наоколо
    І туман ледь-ледь курить, –
  •   Тіні весни
    Розбуджені рухом повітря
    Оманливі тіні весни, –
  •   * * *
    Мимолітну веселість змінила
    Безнастанна гнітюча жура, –
  •   Дощ
    Спорожніли поспішно бульвари.
    Стало тісно по закутках площ.
  •   Не вірш
    Перенизана росами,
    Блискотить осока.
  •   Без відповіді
    Гадати більше якомога
    Урвався в мене вже терпець, –
  •   Залежний
    Писав, пишу й писатиму надалі,
    І наяву, і в думах мовчазних,
  •   Черідка
    Зигзаги долі і прямі
    Шляхи блукань та перегонів
  •   Жага польоту
    На потемнілім небокраї
    Аж подається наперед
  •   * * *
    Чоловіку холодно без жінки,
    Як без сонця світловому дню, –
  •   Вибір
    Уміючи замріяно літати,
    Зриваюся зажурено в піке, –
  •   * * *
    Між народженням і смертю
    Слід життя, –
  •   * * *
    Залишилось небагато
    Потоптати ще доріг, –
  •   * * *
    І приливи, і відливи,
    І веселе, і сумне, –
  •   Усвідомлення
    Чоловіку потрібна дружина
    У сумну і веселу годину, –
  •   * * *
    Мені нелегко стало жити,
    Ще й ти не радуєш нічим, –
  •   * * *
    Щоб не роз’ятрювати ран,
    Ходжу я зрідка на Майдан,
  •   * * *
    І сніги маліють щохвилини,
    І струмки повніють щодоби, –
  •   Опертя
    Розчахнутий здавен,
    Але міцний на згин, –
  •   * * *
    Холодні струмені вітрів,
    Здолавши схили прибережні, –
  •   * * *
    Хуртовина звихреним хвостом
    Помахала вчора на прощання,
  •   * * *
    Втомлений вітер вповільнює біг
    І на подвір’ї вовтузиться сонно.
  •   Батьківське напуття
    Щастям промениться радісне обличчя
    І ласкавий усміх сяє на вустах, –
  •   Весільна
    Самобутня мрійниця русява,
    Схожа на волошку польову, –
  •   * * *
    Схоронивши в душі вагання
    І боязні поклавши край, –
  •   Бувальщини
    Все те, що нині часто сниться,
    Було в недавньому житті
  •   * * *
    На темнім фоні купола небес
    Ясніє місяць парубком самотнім,
  •   В тумані
    За вікном, зволоженим туманом,
    Потонуло в мороці село, –
  •   Знову
    Біліють знову кручі і яри,
    І на морозі терпнуть верболози, –
  •   Відчуття провини
    Від сили волі лиш залежить
    Чи я надовго в смуток влип, –
  •   Виправдання
    Ще зір нічних світіння мляві
    Горіли втомлено вгорі,
  •   * * *
    М. К...
    Безупинною ходою
  •   Знедавна
    Порожнього неба похмура безодня
    Над містом невтішно висить крадькома.
  •   Схід сонця
    Палання гаряче світання
    Проймало холодну пітьму, –
  •   * * *
    Коли духмяно зацвіте
    І стане повна соку рута, –
  •   * * *
    Як бачу обширу земного
    Іще незвідані кути,
  •   В Різдвяну ніч
    Запахло солодко кутею.
    Витає радо дух Різдва.
  •   Відлуння
    Щоб світ позбавити біди –
    Не постояли за ціною, –
  •   * * *
    Ніч, наче тінь, промайнула і зникла
    В ясності добрій прозорого дня.
  •   * * *
    Забриніло під вітром гілля
    Чи озвалось від дотиків співом?..
  •   Здалеку
    Закінчилася в храмі заутреня.
    Йдем додому родинним гуртом.
  •   Про минуле
    Хоч доля щедро частувала
    Мене солодким, як і ти, –
  •   Шибка
    Хоч ламалось проміння потрібки,
    Та не зникло воно звідтіля, –
  •   * * *
    Сніг уночі побілив тротуари
    І запорошив узбіччя доріг, –
  •   Поклик

    Розтанув день у сизій далині.
  •   * * *
    Щоб видавалось горе святом
    І зменшить ступінь гіркоти, –
  •   * * *
    - Привіт!..
    - Привіт!..
  •   * * *
    Уже давно зізнатись мушу,
    Що відчувається умить,
  •   * * *
    Час від часу сповільнюю крок
    І згинаюсь, як старець над мискою, –
  •   Про Київ
    Це, певно, мій останній вияв
    Любові тої, що була…
  •   Як?..
    Є такі, що люблять аж до сказу
    І ревнують навіть до стовпів, –
  •   * * *
    О як вона мене голубить –
    Лоскоче, гладить, тисне, мне…
  •   Cерце

    Хоч уже не пружне тіло
  •   Зцілення
    Оманливих снів віщування
    Збуваються зрідка в житті, –
  •   Порив
    Хоча життя і котиться до долу,
    Немов без гальм важкий локомотив, –
  •   * * *
    Уже немає сил жаліти
    Себе у долі на руках –
  •   Постскриптум до ток-шоу
    Десь отам за густими туманами
    Застигають відразу льоди
  •   * * *
    Схолодніла, білогруда
    Владно шастає зима, –
  •   Зимно
    Ледве вкритий снігом грудень
    Нагло шарпають вітри
  •   * * *
    Сонце розпашілою щокою
    Обпікає обрію чоло
  •   * * *
    Кого найбільше любить мати –
    Мене, сестру чи, може, брата?..
  •   * * *
    Хоч назавтра покрийте асфальтом,
    Хоч замучте живцем на жару, –
  •   * * *
    Журно тихне вечір синій
    У чеканні снів, –
  •   * * *
    Холодну тишу ранніх вечорів
    І барв щоденних видива несталі
  •   * * *
    Не ховаю сьогодні нічого
    У душі невсипущій своїй, –
  •   * * *
    Так, напевно, поклони бив лобом
    Мій бездумний украй візаві,
  •   * * *
    Історія не бреше і вона
    Ні у вогні, ні в пам’яті не гине, –
  •   В передчутті біди
    Не пам’ятаю, – хто ти й звідки,
    І де й коли стрічались ми,
  •   * * *
    К. Г...
    Боязливо берези
  •   * * *
    Сірі очі, довгі вії
    Бачу радо повсякчас,
  •   * * *
    Не дивися на мене зраділо,
    Захмеліла від сліз удова, –
  •   * * *
    І загорявся, і згасав
    Надії вогник часто,
  •   * * *
    Ти мене не чуєш і не бачиш,
    Хоч стоїш на відстані руки
  •   Іще далеко...
    Іще далеко до зими,
    Хоч знову подихом морозу
  •   * * *
    Холоне в полум’ї рудому
    Коханням зраджена душа, –
  •   * * *
    Біжать роки… Згасають дні…
    Ховаються надії…
  •   * * *
    Стало холодно і сиро
    Восени, –
  •   * * *
    Гуснуть сутінки покірно…
    Вітер стомлено принишк...
  •   * * *
    Обабіч вишгородських стеж бугристих
    Зажурено помітити зумів –
  •   Слово сина

    Простив би все тобі принаймні,
  •   * * *
    Ти і я, і більш нікого
    Навкруги обох нема, –
  •   * * *
    Допоки сонечка не видко
    Між мерехтливих смуг хмарин, –
  •   * * *
    Не називай мене словами
    Смішними й марними тепер,
  •   * * *
    Не вщухає світлоносна злива,
    Хоч вже ніч прозора навкруги, –
  •   * * *
    Холодом повіяло зі сходу
    На правобережні береги
  •   * * *
    О. С…
    Буває, мінорну тональність розмови
  •   * * *
    Г. С...
    Скажу без крихти перебільшень,
  •   * * *
    Коли ти зрадила мені,
    Я думав, що не буду жити
  •   * * *
    То було не моєю провиною,
    Що, під нападом щирих надій,
  •   * * *
    Хоча поспішливо смеркає
    І неупинно тихне гам, –
  •   * * *
    Не вір очам, якщо побачиш,
    У люстро втупивши свій зір, –
  •   * * *
    Куряться туманами води схололі,
    Покрови хвилясті лягли на луги, –
  •   * * *
    Не будь причаєно сумною,
    Немов струни погаслий тон, –
  •   * * *
    Вересневих вітрів перегони
    Зупинила поява дощів
  •   * * *
    Тобі мій біль не подолати,
    Його щодня в собі несу, –
  •   * * *
    … ……………………………………………..
    День за днем, за роком рік
  •   * * *
    Одне й те саме навкруги
    життєве коло, -
  •   * * *
    Пожовклий сад, вологою набряклий,
    Обчухраний облогою вітрів, –
  •   * * *
    Пес дрімає під парканом,
    Кіт на лаві міцно спить, –
  •   * * *
    Неначе поле борозною
    Чи олівцем шматок листа, –
  •   * * *
    Рясних краплин у вікна стукіт
    Не зупинявся півдоби, –
  •   * * *
    В години радості і скрути
    Ятрить минулістю наш слід, –
  •   * * *
    В повітрі запахи осінні,
    В душі – цвітіння весняні,
  •   * * *
    Благословила сина мати
    На долю світлу і легку, –
  •   * * *
    Палає вогнище на лузі
    І звівся дим на повен зріст,
  •   * * *
    Багато зір, а світла мало
    Знедавна сіється згори, –
  •   * * *
    Лиш тільки про час кукурікнув
    Зраділий світанню когут, –
  •   * * *
    Пустоту безкраю
    Зором обійму
  •   * * *
    Запах сушеної м’яти
    Переповнює кімнату
  •   * * *
    Старію я, а ти ростеш
    І сяєш, мов перлина
  •   * * *
    Уночі потрібно спати,
    А не скніти без пуття
  •   * * *
    Куди мене ведеш ти, доле,
    Не знаю я з тих давніх пір,
  •   * * *
    Звернув увагу і помітив
    Те, що чомусь не помічав, –
  •   * * *
    Повита ночі таїною,
    На прибережнім моріжку, –
  •   * * *
    Крізь прочинене вікно
    Запахи розмаю,
  •   * * *
    Слава Богу – обминула,
    Дяка долі – не знайшла, –
  •   * * *
    В літню пору, біля ставу,
    В неширокому ярку, –
  •   * * *
    Давно зозуля не кувала,
    Не чути одуда в гаю, –
  •   * * *
    Промінчик сонця, мов долоня мами,
    Ковзнув теплом забутим по щоці,
  •   * * *
    Вуаль прозору синього світання
    Ворушить вітер в узголів’ї круч,
  •   * * *
    Смуга біла, смуга чорна,
    Добрі мрії, їхній прах, –
  •   * * *
    По дорозі пізнання,
    Крізь утому зневір, –
  •   * * *
    Розляглася безкрая
    Понад шанцями ніч, –
  •   * * *
    Синім сяєвом світання
    Заясніло звіддалі
  •   * * *
    Ось візьму і, немов чарівник,
    Поманю тебе в час надвечірній
  •   * * *
    Хмільний, як брага, запах матіоли,
    Від вітру намагаючись втекти, –
  •   * * *
    Огидно руку в руку брати
    І промовлять якісь слова,
  •   * * *
    Болюче щось, неначе жало,
    Зненацька душу обпекло
  •   Скінчилася...
    Усе минає… І відпустка теж
    Розтанула, як блискітки у піні, –
  •   На морі
    Магнолій чад повис над морем
    І стихнув стомлено прибій, –
  •   * * *
    Розпашіле, неозоре,
    Гомінливе, наче хміль, –
  •   На пляжі
    Шурхочуть хвилі кришталеві,
    А сонце палить аж до сліз, –
  •   Відпустка
    Заясніло небо понад темним морем,
    Зазвучали тихо перекати хвиль, –
  •   Розчарування
    Коли летіли списи й стріли
    На потом скроплені грядки, –
  •   * * *
    Чи то за бездумними нами,
    Або щоб зволожити квіт, –
  •   * * *
    Іще в досвітньому тумані
    Незриме світло для очей, –
  •   * * *
    Сюркочуть коники в траві
    І жайвір не змовкає, –
  •   * * *
    Хоча осколки поруч впали
    І жах відразу відступив, –
  •   * * *
    Незабутнє, неповторне,
    Галасливе і німе, -
  •   * * *
    В погляді твоєму знову бачу подив,
    Та не хочу поки намір гнати пріч,
  •   * * *
    Тільки той, хто на фронті був
    І вернувся живим звідтіль, –
  •   * * *
    Утомлюють, немов головоломка,
    Мізки до щему майже щодоби
  •   У спеку
    Життєдайного сонця невщухаючий струмінь
    Іскрометно несеться з розколини хмар, -
  •   Не питай
    Якщо очі такі голубі
    Ще й зволожені ледь по краях, –
  •   * * *
    Коли вітри розвіяли хмарини
    І вкрили небо синім полотном, -
  •   * * *
    І слів шалену плутанину,
    І дум родючих вихорці,
  •   * * *
    Дощ переповнив глибокі калюжі
    І заливає узбіччя кругом, –
  •   * * *
    Ні храму дзвони голосні,
    Ні солов’їв міських пісні
  •   * * *
    Я пишу, а вона не читає…
    Я читаю – не чує вона…
  •   * * *
    Блиснуло і гримнуло зненацька,
    Різко і протяжливо притьмом, -
  •   * * *
    Яке це щастя - прагнути і вміти
    Слова ласкаві сіяти тобі
  •   Епізод
    Уже змовкає лементом бряжчання
    В дворах людей буденна метушня,
  •   Порада
    Поки в тілі не схолола
    несподівано душа, -
  •   * * *
    Зранку, вдень чи в пору вечорову
    Я, життям научений добру, –
  •   * * *
    Захлинулась дощами земля
    І занурилась нишком у воду, –
  •   * * *
    Коли немає що втрачати,
    Якщо вже згублено усе, -
  •   * * *
    Про вік не питаю, бо видно і так,
    Що він іще тільки окреслює віхи,
  •   * * *
    Уже минає, певно, рік,
    як скоїла ти злочин,
  •   * * *
    Ми стрімко валимось додолу
    І премось вгору без пуття,
  •   Стимул
    Днів прийдешніх обрії невидимі
    На краях несходимих доріг, –
  •   * * *
    Падіння болісні та злети
    Короткочасні без пуття, –
  •   Не така
    Якась весна ця не така,
    Як попередні, –
  •   Біля колиски
    Тінь упала на доріжку,
    Наче зібганий димок, –
  •   * * *
    Невідповідні й підходящі,
    Мінливим завжди відчуттям, –
  •   * * *
    Чи жалітися на долю,
    Чи змиритися з отим,
  •   Дзвіночок

    Ще бродять за вікнами тіні бліді,
  •   Неочікуваний вірш
    Думки спросоння так поперли,
    Що я до столу радо сів
  •   Пора
    Шугає птаство понад гаєм,
    Кульбаби золотом горять, –
  •   * * *
    Спів пташиний на світанку,
    Мов будильника сигнал, –
  •   * * *
    Поміняв би професію,
    Та не хоче душа, –
  •   * * *
    Повзти, вставати, йти і знову
    Спіткнутись, впасти і повзти
  •   * * *
    Жар світання синизною
    Освітляє височінь, –
  •   * * *
    Змарнів помалу чоловік,
    Мов на стовпі афіша, –
  •   Поет і планшет
    Як стала газета не в моді
    І зникло з кишені драже, –
  •   * * *
    Затулившись далеччю і часом
    Від моїх допитливих очей, –
  •   * * *
    Відходять дні нестримано, як сльози
    Обтяжених реальністю надій, –
  •   Повечір'я
    Наче півня співучого гребінь
    Чи із сушених фруктів узвар, –
  •   * * *
    Хоч серце жваво стукотить
    Без стомлення ознаки, –
  •   * * *
    Мережать хмари пелехаті
    Небес високих широчінь,
  •   Такий вдачею
    Не буду плакати навзрид
    І корчитися в муках,
  •   Уранці
    Над обрієм сонце звелося помалу
    І хмари прожогом пустилися в лет, –
  •   * * *
    Тече, міліючи, ручай
    Уздовж пилястої дороги, –
  •   * * *
    Чистий аркуш, мов перший сніг,
    Перед зором привабно біліє, –
  •   Песимісту
    Чого журитися, коли
    Нема куди тікати
  •   В мережах
    Чи я шукав тебе?.. Авжеж
  •   * * *
    Г. С...
    Вже туманів клуби в берегах
  •   * * *
    Час, на жаль, безповоротно тане
    І поволі знищує сліди
  •   * * *
    Котяче нявкання і псяче
  •   * * *
    Не вмію в усмішці таїти
    Душі зболілої печаль, –
  •   * * *
    Я хочу жити так, як всі,
    Але, як всі, не можу жити,
  •   * * *
    Г. С...
    Коли я був трохи молодшим
  •   * * *
    Спізнілий вітер пружними руками
    Зіпхнув тумани з вогких берегів
  •   * * *
    Я маю бути молодим
    І мушу стати терпеливим
  •   * * *
    Коли дрімають нишком
    Завжди лайливі пси, –
  •   * * *
    Половіють зорі на світанні
    І згасають, наче ліхтарі, –
  •   * * *
    Не треба, друже, сумувати
    За отією, що пішла, –
  •   Молодість
    І сонце сяяло над нами,
    І пахли веснами вітри, –
  •   * * *
    Хочу жити без печалі
    І не відати біди, –
  •   * * *
    Мої надії світлі скопом,
    По схилах строгого життя, –
  •   * * *
    І в недалекому учора,
    І в призабутому колись, –
  •   * * *
    Час не спиниш і не перебореш
  •   * * *
    Погода природою править
    Невимушено, жартома, –
  •   * * *
    Повний місяць небачено низько
    Над оселею мовчки закляк
  •   * * *
    Спорожнілий день зимовий
    Мерхнув швидко в сонній тиші, –
  •   * * *
    Нарешті ніч скорилася світанку,
    Хоч місяць ще між хмарами блищить, –
  •   Тепер
    Г. С...
    Не можу відстань зберегти
  •   * * *
    Г. С...
    Головне – не думай про печалі,
  •   * * *
    Відспіваний зарані,
    Похований всіма, –
  •   * * *
    Про що ти думаєш, жеброто,
    Якщо в буденній самоті
  •   * * *
    Вже зостарений досить,
    Я, рвучкий, мов колись, –
  •   * * *
    Вбираю поглядом у себе
    Доріг манливу далечінь
  •   * * *
    Г. С...
    Напевно, в мене настрою нема
  •   * * *
    Побільше б сонливої тиші,
    Поменше б шуміння подій, –
  •   * * *
    Г. С...
    Не надійся – не відстану,
  •   * * *
    Обов‘язково пригадаю,
    Або колись побачу в сні, –
  •   * * *
    Не задобрюй як-небудь
    І чимдуж не втішай, –
  •   * * *
    Г. С...
    Стосунків наших пізню зав’язь
  •   * * *
    Ти стільки раз вже снилася мені,
    Що міг би збожеволіти від щастя,
  •   * * *
    Засклив мороз мілкі калюжі,
    Пожмакав листя, вп’явся в хлань,
  •   * * *
    Дощ іде… Турбот не стало
    І немає суєти, –
  •   * * *
    Осінніх днів тривка зажура
    Навколо мене і в мені
  •   * * *
    Звідусюди вернуся,
    Безумовно, туди,
  •   * * *
    Г. С...
    Як рибак на поклажу
  •   * * *
    За віконцем листопад
    голосно шурхоче
  •   * * *
    Дрімає тиша поміж стін
    Спустілої кімнати, –
  •   * * *
    Ще недавно сонце гріло
    Зрання аж до темноти,
  •   * * *
    Сірість неба, сирість вулиць
    І грудей твоїх тепло, –
  •   * * *
    На зміну осені спішить зима
    З облудою заучених уроків, –
  •   * * *
    Хоч я боюся порожнин краси
    І не люблю безбарвності ніколи, -
  •   * * *
    Г. С...
    Ти мене стражденного не любиш,
  •   * * *
    Уже б давно забув про самоту
  •   * * *
    Г. С...
    Пригадаю коли-небудь
  •   * * *
    Не спиню болів плину
    і не знижу в ціні
  •   * * *
    Г. С...
    Блукають сутінки холодні,
  •   * * *
    Не говори мені нічого,
    Якщо не хочеш говорить,
  •   * * *
    Г. С...
    Густіли сутінки помалу
  •   * * *
    Моє кохання зріднене неждано
    З твоїм умінням вірити й любить, –
  •   * * *
    Не спиться… Тоскно… Самотужки
    Не подолати сум оцей,
  •   * * *
    Г. С...
    Дарма знедавна не приходиш
  •   * * *
    Утікаючи помалу
    Від самотності нуди, –
  •   * * *
    Осінній день притишено-прозорий,
    Пропахлий димом, у сльозинках рос
  •   * * *
    Біжить у далеч вогкувата
    Дорога берегом ріки.
  •   * * *
    Буденно, стишено, помалу,
    Немов побілені вапном, –
  •   * * *
    Пітьму жовтаву і німотну тишу,
    І супокій удаваний зірниць
  •   * * *
    Смолоскипами жовтими кленів,
    Освітляючи зміряний шлях, –
  •   * * *
    Наче музики розливи
    Цілий вечір за вікном, –
  •   * * *
    Г. С...
    Напевно, снив тобою знову,
  •   * * *
    В тобі незміряно багато
    Солодких крихіток надій
  •   * * *
    Простирадла вологі туманів
    Досихають цієї пори, –
  •   * * *
    Погаснуть осінні пожежі
    Димами пропахлих дібров,
  •   * * *
    Гіркота вітрів осінніх,
    На лелечому крилі,
  •   * * *
    Г. С…
    Відболіло нарешті… Відплакалось…
  •   * * *
    Г. С...
    Зберу в єдине відчуття
  •   * * *
    Пітьма густішає поволі,
    Немов холонуча смола,
  •   Невже?..
    Уже жовтіє біля гребель
    Татарське зілля й осока
  •   * * *
    Пахтить димами вересень затемна
    І тиша заворожено стоїть, –
  •   * * *
    Г. С...
    Гаряча, втомлена, щаслива
  •   * * *
    Час іде… Година по годині
    Юність віддаляється від нас,
  •   * * *
    Стала рано осінь до роботи,
    Працю літа зводить нанівець, –
  •   * * *
    Що за думи, що за сни,
    Хто їх заохотив, -
  •   * * *
    Г. С...
    Мигочуть зорі світоповні
  •   * * *
    Г. С...
    Пригорнися до мене тісніше,
  •   Сумління
    Г. С...
    Сумління
  •   * * *
    Чи наснилось, чи здалося,
    Чи привиділось мені,
  •   * * *
    Г. С...
    Не шукай у дальнім світі
  •   * * *
    Г. С...
    Запах трав і барви квітів,
  •   * * *
    Г. С...
    Коли, всміхаючись привітно,
  •   * * *
    Я іду, обтяжений роками,
    Втомлено радіючи життю, –
  •   * * *
    Г. С...
    Надихни і силою наповни,
  •   * * *
    Г. С...
    Захлинався, скрикував, не дихав,
  •   * * *
    Г. С...
    Моя утіхо, грішна і свята,
  •   * * *
    Сонця промінь золотавий
    Пропікає сито хмар -
  •   * * *
    Тьмяніють відсвіти зорі
    У синіх водах на світанні,
  •   * * *
    Ще до осені не близько
    І далеко до зими, –
  •   * * *
    Г. С...
    Обсиплеться хвоя іржава
  •   * * *
    Г. С...
    Смієшся ти - і я радію,
  •   * * *
    Г. С...
    Не вимислити мріями пори
  •   * * *
    Г. С...
    Як ти там, де я не був ніколи
  •   * * *
    Безперестанно нишком кличеш
    Чомусь мене до себе ти,
  •   * * *
    Г. С...
    Чи нам сміливості забракло,
  •   * * *
    Невагомі, притишені, сірі
    Та убогі, в уяві моїй, –
  •   * * *
    Питань невирішених куча
    Єство обтяжує моє, –
  •   * * *
    Г. С...
    Це не я жирним гримом на вроду
  •   * * *
    Треба жити, друзі… – Треба жити
    Та шукати в завтрашнє доріг,
  •   * * *
    Уляглося сонце на перину хмари
    і холодна сутінь потекла на нас
  •   * * *
    Г. С...
    Це не уява і не сон,
  •   * * *
    Захотілось неквапливо
    Та, маскуючись найтихше,
  •   * * *
    Г. С...
    Там, де липу пестять клени
  •   * * *
    Г. С...
    Затихнув скрізь пташиний щебет
  •   * * *
    Наближається вечір… Помалу
    Гусне сутінь на сірій воді, –
  •   * * *
    Г. С...
    Чим довше й пильніше на тебе дивлюсь,
  •   * * *
    Г. С...
    Вітерця нічного
  •   * * *
    Новонароджені слова
    в ряди шикуються і пари,
  •   * * *
    Г. С...
    Затихнуть колись пересуди,
  •   * * *
    Г. С...
    За те, що з ним не розминулись
  •   * * *
    С. Г...
    Я так згорьовано кохаю,
  •   * * *
    Г. С...
    Мовчазливо радію
  •   * * *
    Дивися й слухай… Пізнавай
    Життя красу і шумовиння, –
  •   * * *
    Вечора відсвіт червоний
    Тоне в багровій воді, –
  •   * * *
    На кордоні совісті спокуса
    Душу вперто знаджує щомить, –
  •   * * *
    Г. С...
    Доцвітають весняні квіти,
  •   * * *
    Г.С...
    Може щастя побачу,
  •   * * *
    Ясніє сонце між повік хмарин
    Чи жевріє, як жар у теплому горнилі, –
  •   * * *
    Вчепився дощ у сіру хмару
    І поночіло на землі,
  •   * * *
    Коли пощерблена лопата
    В куток тікає від руки, -
  •   * * *
    Сподівався даремно щомісяця,
    Хоч наївним не був, далебі, –
  •   * * *
    Все може статися щомиті…
    Чи, мов, підкошений впаду
  •   * * *
    Плинуть зорі світлою юрбою
    І стає прозорою пітьма, –
  •   * * *
    Відквітнуть конвалії білі
    У теплому лоні лісів,
  •   * * *
    Зустрінь мене, як світлу ніч,
    Повиту пустотою, -
  •   * * *
    Вже не маскуючись як-небудь
    В імлі прозоро-голубій,
  •   * * *
    Хоч ходив уперто навпрошки
    І завжди відкрито перед світом, –
  •   * * *
    Лоскоче ніздрі запах пряний
    Розквітлих дружно абрикос, –
  •   * * *
    Г. С...
    Коли розвіються тумани
  •   * * *
    Г. С...
    Тобі подобається світло...
  •   * * *
    Попід вікнами коти,
    Вуличні й домашні, –
  •   * * *
    Коли десь щастя стрінеться мені –
    Чи наяву я розпізнати зможу
  •   * * *
    Колись я думав: трохи ще помучить
    Мене життя і стане веселіш,
  •   На воді
    Мов фрагмент яскравої світлини
    Ретушує майстер олівцем, –
  •   * * *
    Не квітне квітень, як раніш,
    І світ навколо, наче вимер, –
  •   * * *
    Впокорена пальцями, врешті струна
    Озвалася бажаним звуком, -
  •   * * *
    Нехай все буде так, як є
    Сьогодні поміж нами, –
  •   * * *
    Щонеділі, в неугавнім храмі,
    Між чужими й рідними людьми, –
  •   * * *
    Г. С...
    Я вчора навіть думати не міг,
  •   * * *
    Невщухаючий дощ затуманює шибку
    Пеленою густою безликих краплин, –
  •   * * *
    По дорозі на вершину,
    Неухильно тут і там, –
  •   * * *
    Тремтять зіщулені дерева
    Іще в притишених садах,
  •   * * *
    Г. С...
    Одній не стати на крило.
  •   * * *
    Промайнула ніч, як тінь
    Хмари жвавої над морем, –
  •   * * *
    Коли змагаються щосили
    Дощі з жадобою ріки, –
  •   * * *
    Подаленіла снів навала,
    Як у світах дітей тепло, –
  •   * * *
    Ніч така, незміряно глибока,
    Що в пітьмі втопилося усе, –
  •   * * *
    Не кажи мені нічого
    Про оте, чого нема
  •   * * *
    Чи збагненним стало невідоме,
    Чи кохання добавляє сил, –
  •   * * *
    Гніздо порожнє на крислатій
    і знеособленій вербі
  •   Невідворотності
    Радощам – радуюсь, звісно...
    Смутками – мучусь терпляче...
  •   Сяйво весни
    Щоночі розбуджує душу весна
    Світінням ясним небозводу, –
  •   * * *
    Мені потрібно небагато
    В кінці найважчої з доріг, –
  •   * * *
    Умивається дощами
    Довго заспана весна, –
  •   * * *
    Знов надія сили множить
    І спиняє плин часу –
  •   * * *
    Важко жити в розпачах і болях
    На шляхах розтоптаних надій,
  •   * * *
    Спогади посіяли неспокій
    У душі ошуканій моїй, –
  •   * * *
    Боюсь тебе, як самоти ночами,
    Як блискавки раптового вогню, -
  •   * * *
    Сірі пасма вогкого туману,
    Мов куліси, виснуть край води, –
  •   * * *
    Коли дорослішають діти -
    Батьки старішими стають,
  •   * * *
    Хоч сніг впереміж із дощем
    Вирують відучора, –
  •   * * *
    Я сьогодні щасливий вже тим,
    Що нічого не видно під снігом, –
  •   * * *
    На рамі шибки волоконце,
    Давно примерзлих павутин, –
  •   * * *
    То пісня тужно даленіє,
    То плине поруч без кінця, –
  •   * * *
    Я думав, що не зможу жити
    В оцій пустелі кам’яній,
  •   * * *
    Спочатку плакала, а потім
    не проронила ні слівця, -
  •   * * *
    Хоч ще зими студений подих,
    Як тінь, остуджує чоло, -
  •   * * *
    Хоч натомлене серце збивається з ритму,
    І невпинно холоне,спустошена часом, душа, -
  •   * * *
    Звільни мене від самоти
    Цілунками і сміхом,
  •   * * *
    Коли в шумливі вишиванки
    Причепуряться ясени, –
  •   * * *
    Осяяні місяцем стигнуть сніги,
    Пружніють овіяні вітром дерева, –
  •   * * *
    Вушка сміхом залоскочу,
    очі - поглядом збентежу,
  •   * * *
    Не так, як сусід подарунками
    До свята дружину лишень, -
  •   * * *
    Мерехтлива віхола лютнева,
    Попелом сріблястим уночі, –
  •   * * *
    Ні стежини, ні дороги –
    Тільки чийсь недавній слід, –
  •   * * *
    Чомусь не віриться відразу,
    Що до цієї висоти
  •   * * *
    Ані глибокої образи,
    Ні гніву чорного в душі, –
  •   * * *
    Буду чути щоденно тебе,
    Наче любої пісні відлуння,
  •   * * *
    Матусю сили залишали,
    Як берег в’ялих хвиль відлив,
  •   * * *
    Кажуть люди – буде добре,
    Як забуду я колись,
  •   * * *
    Десь там, за обрієм далеким,
    Зів’ялим листям пахне сад, –
  •   * * *
    Зима ретельно побілила
    Вапном притишене село, –
  •   * * *
    Під ласкавим сонечком надії,
    серце звично гріється і жде,
  •   * * *
    Коли вправно вітер обтрушує з віт
    колючих сніжинки вологі, -
  •   * * *
    Усе так само, мов колись,
    І так буденно, як учора, –
  •   * * *
    Минає день без болю втрат –
    Ані поранених, ні вбитих, –
  •   * * *
    Мені б лише не збитися з дороги,
    Моя любове – вічно молода, –
  •   * * *
    Холодне серце не горить,
    А лиш приречено німіє, –
  •   * * *
    Морозним вітром дихає зима,
    Рясні сніжинки сіються на стежку, –
  •   * * *
    Проти ночі обмінялись
    Номерами телефонів, –
  •   * * *
    Не так, як думаю, роблю,
    Не так, як хочеться, буває,
  •   * * *
    Нема нікому справ до того,
    Що я нічого вже не жду
  •   * * *
    Сніжинки, звихрені вітрами,
    Шурхочуть срібними крильми
  •   * * *
    Я безмірно багатий коханням, –
    Це його животворне тепло,
  •   * * *
    Про що наспівують вітри
    Мені в цю ніч зимову –
  •   * * *
    Лише торкнувся ненароком
    Її манливої руки, –
  •   * * *
    Коли вщухає хуртовина
    І світ ясніє навкруги, –
  •   Пам'ятний вальс
    Хоч позаду, знадою багаті,
    Юності веселої літа, –
  •   * * *
    Розмився сніг у талих водах
    Ущерть наповнених калюж,
  •   * * *
    Ані полегшення, ні болю, –
    То страх, то відчай струсоне
  •   * * *
    Живу тривожно і щасливо, –
    Так, як у Господа просив,
  •   * * *
    Чим довше ніч – тим менше світла
    І більше місць для втішних стріч…
  •   * * *
    Чи то вік мій винуватий,
    Чи то скупчення подій, –
  •   * * *
    Ці дуби, я знаю, не старі,
    А лише притомлені роками, –
  •   * * *
    Т. І...
    У снах привиділась чи в яві
  •   * * *
    Сніг повільно сіється і рівно
    Покриває зледенілий шлях, –
  •   * * *
    Від самоти осатанілий,
    У плині скорбному ночей, –
  •   * * *
    Як прикро, люба, що не разом
    Уже радіється й болить, -
  •   * * *
    Зимова ніч, пустельна і безкрая,
    Чорніє в посинілому вікні, –
  •   * * *
    Т. І...
    Мовчання довшає, мов ночі,
  •   * * *
    Дивлюсь, як тане на граніті,
    В тремтінні полум'я, свіча
  •   * * *
    Іде, кружляє, стелиться
    Шумливо навсібіч, –
  •   * * *
    Розкрила нишком трухлі двері
    В покритий мохом мій Едем, –
  •   * * *
    Т. І...
    Безшелесно, неквапно, зірчасто,
  •   * * *
    Гойдається, мов маятник,
    Із боку в інший бік, –
  •   * * *
    Коли життям посріблене волосся
    Іще й сніжком притрушує згори, –
  •   * * *
    Красива дуже жіночка
    Мої бентежить сни
  •   * * *
    Т. І...
    Неповторна, своєрідна,
  •   * * *
    Т. І...
    Густішає сутінь студена
  •   * * *
    За віконцем листопад
    Кане в безвість живо, –
  •   * * *
    Допитливі очі дитини
    Уважно вглядаються в світ,
  •   * * *
    Т. І...
    У бездонність зловісну криниці
  •   * * *
    Т. І...
    Ось влучить завтра слово в серце,
  •   * * *
    То хліба черствого скоринка,
    То мед з ікрою день при дні, –
  •   * * *
    Т.І...
    Не карай мене жорстоко
  •   * * *
    Т. І...
    Мене уб’є твоє мовчання,
  •   * * *
    Сиві пасма туманів осінніх
    Вились мляво на плесі ріки, -
  •   * * *
    Коли в повітрі запахів ніяких,
    І, звичних вуху, шелестів нема, –
  •   * * *
    Т. І...
    Межи рядків і слів, і літер,
  •   * * *
    Т. І...
    Поза увагою зоряне небо,
  •   * * *
    https://www.facebook.com/100002932615183/videos/2062543123853421/
    Т. І...
  •   * * *
    Т. І...
    Боюсь, що скоро скажеш: “Досить
  •   * * *
    Бувало сумно, прикро, гірко
    Іще й образливо колись,
  •   * * *
    Т. І...
    Не можу жити без кохання,
  •   * * *
    З роботи йти не хочеться додому
    Цієї надвечірньої пори, –
  •   * * *
    Т. І...
    Давай домовимося зразу,
  •   * * *
    Т. І...
    Як серце вірним бути змусить
  •   * * *
    Т. І...
    Неначе цвіль, мокріє осінь
  •   * * *
    Т.І...
    Не шукав, не прагнув і не кликав
  •   * * *
    То все мені – гроза за небокраєм
    І буревій, і сонця досхочу, –
  •   * * *
    Усе буденно, просто, звично
    І так, як вчора я хотів, –
  •   * * *
    Т. І...
    Мене дивує знову й знову
  •   * * *
    Т. І...
    Невже ця осінь назавжди
  •   * * *
    Т. І...
    Ловлю безсонними очима
  •   * * *
    Т. І...
    Дозволь мені, несмілому, сказати
  •   * * *
    Т. І...
    Закохався – і співаю,
  •   * * *
    Т. І...
    Моя зажуро смаглочола,
  •   * * *
    Т. І...
    Була б чужа - тоді не говорили,
  •   * * *
    Т. І...
    Не дивись винувато на мене
  •   * * *
    Т. І...
    Знов душа зажурено радіє,
  •   * * *
    Т. І...
    З усіх осінніх обрисів і барв,
  •   * * *
    Ночіє швидко і невпинно,
    Без шумовиння і вогнів, –
  •   * * *
    Т.І...
    В холодній пустці вечорів,
  •   * * *
    Т.І...
    Ночі тінь, невсипущою знадою,
  •   * * *
    Літо притулилося прощально
    До напіввідкритого вікна
  •   * * *
    Т. І...
    Ну, ось і все, – тебе побачив,
  •   * * *
    А восени минають дні
    Не так, як влітку, –
  •   * * *
    О. Г... (Гансу)
    Зелений змій, як зашморг, душить,
  •   * * *
    Навіщо стрясати словами
    Сьогодні поспішно плоди,
  •   * * *
    Чимало можуть розказати
    Про мене змучені пернаті,
  •   * * *
    С. М...
    То пісня тужно даленіє,
  •   * * *
    Все, що визріло, скосить
    Час із наших полів, –
  •   * * *
    Т. І...
    Допоки квітнуть медоноси,
  •   * * *
    Відквітнуть конвалії білі
    У теплому лоні лісів
  •   * * *
    Все може статися щомиті…
    Чи, мов, підкошений впаду
  •   * * *
    І бракне кисню у легенях,
    І в серці солодко пече,
  •   * * *
    О. Я…
    І ніч, і сум, і піаніно
  •   * * *
    І. Г...
    Тече в минуле неквапливо
  •   * * *
    Звільнившись вперше на світанні
    Від неспокійних дум і снів, –
  •   * * *
    Хоч багрецем укрила осінь
    Навколишні сади рясні, –
  •   За три кроки
    Коли до обріїв осінніх
    Біжать квапливо літні дні, –
  •   * * *
    Коли несподівано літо
    Прискорить розмірений біг, –
  •   * * *
    Очманію від печалі,
    Утомлюся від зітхань, –
  •   *.*.*
    Від радощів чи болів -
    Сльозинки поміж вій, -
  •   * * *
    Хтось, напевно, вже забув,
    Як у нашу хату
  •   *.*.*
    А все-таки незрозуміло,
    Коли тепер дивлюсь на став, –
  •   * * *
    Як жаль, що мить біжить за миттю,
    Життю вкорочуючи час, –
  •   Голос Почайни
    Дзюрчить вода крізь відстані і час,
    І ні на мить замовкнути не хоче, –
  •   * * *
    Т. І...
    Стрічай мене в своїм чеканні
  •   * * *
    На липовім цвіті настояне літо
    лоскоче у ніздрях повітрям хмільним,
  •   * * *
    Не потрібно, Вітю, сумувати
    Та світами ширити жалі,
  •   * * *
    Я знову там, де луг і річка, –
    І верболози хилиткі
  •   * * *
    Т. І...
    Люблю тебе крізь відстані і час,
  •   * * *
    Сниться все, що я бачив
    І крізь що перейшов,
  •   * * *
    Т. І...
    Ось я піду – і ти заплачеш
  •   Я - дивак...
    Я – дивак, що весь вік без вагання
    Видихався щоночі від втіх, –
  •   Дбайлива віхола
    Мерехтлива віхола лютнева,
    Попелом сріблястим уночі, -
  •   Україна...
    Україна… Кращої не бачив
    Гри пейзажів, що уздовж доріг, –
  •   Збайдужілому товаришу
    За попелища і могили
    На щедро скровленій землі, –
  •   Вічний слід
    Вона всміхнулася привітно
    І відвернулася нараз, –
  •   * * *
    Р. А...
    Знов даремно
  •   Плин
    А. Ч...
    Від весни до осені –
  •   Вихор юності
    Рожево-білий вихор цвіту
    М’ячем підплигує щораз,
  •   Сходять зерна
    І світає, і смеркає
    У душі і наяву, –
  •   Про тебе...
    Т.Д...
    Минає ніч. Ясніє схід, –
  •   Калейдоскоп
    Неминучі зустрічі й розлуки
    Завжди повні радощів і мук, –
  •   У Вербна неділю
    Хоч я, до свят не шанобливий,
    Але вони вражають дивом –
  •   Запах меду
    Ще на смородині півголій
    Немає й натяку на цвіт,
  •   Як в юності
    Хоч молодість далеко, як Венера,
    І рід наш не продовжую давно, –
  •   Єдина прикмета
    Так співає сьогодні душа,
    Що аж серце вібрує щасливо, –
  •   Хмари
    Заясніло небо понад нами,
    Увільнивши землю від імли, –
  •   Між трав
    Вітрами сполохані, трави
    Тривожно шумлять на лугах, –
  •   * * *
    К. Р...
    Чи з тобою зустрінуся знову,
  •   Труждання
    Як тільки сонце навесні
    Почне городи прогрівати, –
  •   Розставання
    Прощальним холодом, зима
    До скла засмучено припала,
  •   Тінь світання
    Рожева тінь гарячого світання
    Мигоче і ясніє на воді, –
  •   Омани
    Соромливо, мов дівка, весна
    Заглядає крізь шпарки у вікна, –
  •   Моє життя
    Життя моє, струмком дзвінким,
    Крізь товщу літ біжить невпинно, –
  •   На східцях
    Мигтять в імлі безсонні ліхтарі
    Чомусь так тьмяно, що не видно східців
  •   Навесні
    Голубу далечінь виднокраю
    Не затьмарюють тіні хмарин, –
  •   Справжній Гриць
    Обіймає, наче душить, -
    Хоч біжи від нього геть,
  •   * * *
    Чи оплакують зиму дощі,
    Чи весною від радості плачуть, –
  •   Тобі на втіху
    Мов соловейко, світ наповню співом
    І піснею твій спокій обірву, –
  •   Встиг
    Пітьма, завісою своєю,
    Покрила обриси дерев, –
  •   Степ
    Переораний “градами” степ,
    Наче попіл, сухий і гарячий, –
  •   Вікова відрада
    Мов пісня зроджена з любові,
    Як сонце в далечі ясній, –
  •   Неприваблива акварель
    Коли наповнені рови
    Кругом іржавою водою, –
  •   * * *
    Без упину гонить хвилі
    Зрання вітровій.
  •   Вабливі видива
    Вабливим видивом весна,
    Як прудконога юність вчора, –
  •   Вишгород
    Вище Вишгорода – небо, –
    Небо без кінця…
  •   Прикмети березня
    Розгулялась весна молода.
    Витанцьовує всюди не марно, –
  •   Добра звістка
    Підсихають потроху доріжки
    Край осяяних сонцем узлісь, –
  •   Чудове місце
    Не зви мене на людні площі міста,
    Бо я відвик од шуму й тісноти
  •   Вишивала сину...
    Вишивала сину мати сорочину,
    Наче малювала бачену місцину, –
  •   Не втішай...
    Не втішай щодня мене,
    Як малу дитину, –
  •   Жура
    Уперше так налякано журюся,
    Уперше довго маюся без сну, –
  •   Немає матері
    Крізь сон вслухаючись в слова
    І світ не бачачи віднині, –
  •   Влада війни
    Приголомшена мати,
    В закривавленій хаті,
  •   Удосвіта
    Нерозтрачена ніжність ізнову
    нагадала з гарячих грудей
  •   Я радий...
    Я радий, що ти згадала
    Про те, що єднало раніш, –
  •   Нема надій
    Нема надій і віри вже нема
    Що згине враз війна, неначе буря, –
  •   Двоє
    Вона сама спинилась біля мене
    І дивно подивилася в мій бік, –
  •   Непримітний подорожній
    Я – непримітний подорожній, –
    Мов каплю дощику в росі
  •   Зливки весняних слідів
    Бачиться в спогадах знову,
    І розтривожує сни, –
  •   Життя ходу не зупинити...
    Коли удосвіта зникають
    Сни, наче роки золоті, –
  •   Не видно...
    День мине, як сновидіння
    Незабутня, дивна мить, –
  •   Відлуння війни
    Зашуміли зненацька вітри
    Уночі, мов непрохані гості, –
  •   Сину
    Хоч іскристі блиски сніговіїв
    Затінили сутінню блакить, –
  •   Несподівана зустріч
    У привокзальній колотнечі,
    Неначе ангел, – звіддалік, –
  •   Невтішне зізнання
    Як марень плетиво чуже,
    В думках моїх і перед зором, –
  •   Українські сліди
    Рідна мова мене не покине ніколи,
    Люба пісня не зрадить до скону мені, –
  •   Яблука
    Немов одвічне передвістя
    Невідворотних холодів, –
  •   Матерям України
    Золоті ви мої, матері України,
    Не скоряйтесь печалям болючим повік, –
  •   Болячка
    Чи, може, очі вже не ті,
    Чи світло я не там шукаю, –
  •   Благовісники
    Хоч мороз, як звір, лютує
    І вирує сніговій, –
  •   Тремтіння
    Тремтять на холоді каштани
    І сніг злітає з верховіть, –
  •   Вчуваючи омани
    Не поспішаю вірити словам,
    Які, бува, від вас почути хочу, –
  •   До побачення
    Знедавна, в зашморгу подій,
    Не можу дихать, –
  •   З Новим роком тебе, дорога Україно!
    Палахкочуть вночі зорі сяйвом незгасним,
    Відкриваючи зору ранкові світи, –
  •   Душі на догоду
    Заплющу очі – зиму бачу
    В нетанній білості снігів,
  •   Голосом недоспаних ночей
    Слухавку тримаю біля вуха,
    Очі не відвожу від дверей, –
  •   Занепокоєння
    З року в рік зростає ворожнеча
    Між людьми, як повінь весняна, –
  •   Удача
    Нехай без рук, нехай без ніг,
    Нехай приречено-незрячим,
  •   Під снігом
    З-під снігу бачиться потроху
    Пожовкле листя полину,
  •   Прощання зі снігом
    Комашнею на світло – сніг
    До вікна поривається теж, –
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки


    Сторінки: 1   2