Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Дар'я Влад (1995)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу


Огляди

  1. Відвертість
    Люди поступово всі згасають-
    Всередині або в чиїхсь серцях.
    Хтось забуває, кОгось забувають
    У пилом припорошених містах.

    Та є такі, кого навіки пам’ятаєш,
    Навіть коли його/її давно нема.
    В до болю рідні очі заглядаєш,
    В світлини, з яких спогади зрина…

    Багато літ тому маленькі кроки
    Так гріли теплі батьківські серця:
    І тато, й мама лиш молились Богу,
    Щоб були ми щасливі до кінця.

    Як швидко все змінилося на гірше…
    По вінця дім наповнило війною.
    І усвідомлювали щось гeть інше-
    Дорогою не йтимемо старою.

    Як хочеться тепер крізь перешкоди
    Тулитись до батьківського плеча…
    Пробачила всі давнішні незгоди,
    І ось тепер побачитись хоча б.

    Сказати, що я завжди сумувала,
    І псевдоненависть була мені за гру,
    Читаючи листа до мене, знала,
    Що спогади про тебе не зітру.

    Я прошу Бога про здоров’я рідних,
    Так тяжко усвідомлювати втрату
    Здається, що так мало вчинків гідних
    Насправді бачили від мене батько й мати…



    25.03.2013



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. из прошлого
    Я боюсь перестать видеть сны,
    Осознать , что тебя больше нет,
    Я боюсь этой новой весны,
    И что последний куплет уже спет…

    Я боюсь, что одна упаду -
    Без тебя невозможно летать.
    И когда по проспекту бреду…
    Меня некому будет встречать.

    Ты меня не пускай, я прошу,
    Если вдруг захочу я уйти.
    Знай всегда – я тобою дышу,
    Мы с тобой на одном пути.

    2013



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  3. Ещё одна осень, помните?
    Среди листьев уже пожелтевших,
    Среди улиц с закрытыми окнами,
    Мы всё ждали птиц улетевших,
    Снов, усыпанных битыми стёклами.

    Мы за руки держась, отпускали
    В небо тёплые, добрые дни.
    Наши лица дожди умывали,
    А мы молча кричали : "Верни!"

    Но уже небо серое, грустное,
    Ото всех закрывается тучами,
    Оно тоже не хочет осени,
    Оно знает, как мы себя мучили.

    И сгребая в охапку листья,
    Развеваем по ветру их.
    Нету смысла брать летние кисти,
    Итак желтым останется стих.



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
    Самооцінка: 5

  4. чувство
    проснись и пой, раздвинув шторы
    открой окно, вдохни апрель,
    услышав птичьи разговоры,
    услышав ранней пташки трель
    взгляни на небо, где восходит
    пунцовый шар, очаг тепла,
    что каждый новый день находит.
    почувствуй, что весна пришла.

    открой глаза и на мгновенье
    ты окунись в июль, скорей!
    почувствуй волн прикосновенье
    и мягкость солнечных аллей.
    почувствуй легкость променада
    под звездами, под звук гитар,
    как раздаются серенады
    и льется ягодный нектар...

    проснувшись приоткрой окошко -
    увидишь листья сентября.
    укрыв пушистым пледом кошку,
    срывая лист календаря
    пойдешь опять к аллее этой
    копной волос встряхнув опять,
    там повстречаешься поэту -
    вино, цветы, стихи, кровать,

    очнешься перед новым годом,
    под запах крупных мандаринов,
    смешных детишек хороводы,
    витрины ярких магазинов
    и пожелаешь откровенно
    чтоб он был счастлив и здоров...
    ведь это время так бесценно,
    на грани лет, веков, миров.

    ну а наутро все по кругу,
    сменится елка пеньем птиц,
    улыбкой давнишнего друга,
    круговоротом новых лиц...

    писать тут можно бесконечно,
    остановлюсь же я на том:
    вставайте по утрам пораньше,
    смотрите, что там за окном,
    живите жизнью полноценной,
    любите (!) землю и людей,
    природу, живность, мир и песни...
    а дальше - это вам видней.

    30.09.2011



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
    Самооцінка: 5

  5. Кидаючи слова у ніч
    Повільно так плине час
    Між планетами,
    Я пітьмою захоплення
    Виражаю сонетами.

    Наче вакуум навколо-
    Ані кольору, ні звуку,
    Тільки чорні зорі з неба
    Із вікна наберу в руку.

    Зорі темні... Немов вівці
    На гірському пасовищі.
    Пастуха ніде не видно-
    Замість нього вітер свище.

    Пастуха ніде не видно.
    Вже не світить сумно в ніч.
    Він у космосі втопився,
    Залишився віч-на-віч

    Із думками та пітьмою,
    І мене залишив він,
    Подавши сигнал, що скоро
    Нова ера нових змін.

    Зовсім скоро, за годину,
    Зникнуть чари темноти.
    Сумно, так, та нема сили
    Цю подію відтягти.

    І рум'яний промінь сонця,
    Немов злодій, зайде в дім.
    Мовчазний, та красномовний,
    Теплий і надійний мім.

    Знову день. Знову ми
    У полоні Галактики
    Світловії роки
    Заплітаємо в бантики.


    22.09.2011



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
    Самооцінка: 4

  6. Хвилястий
    Приюти меня, море.
    Будем вместе топить корабли.
    Приюти меня, море,
    Вместе мы бы всё на свете смогли.

    Укрой меня, море,
    Заботливо пеною берег укрой.
    Тогда все печали и вздоры
    Покроются вечной корой.

    Ласкай тело волнами, море!
    И кутай в закаты - рассветы.
    Ни по чем будут крики и ссоры-
    Это наше с тобой будет лето.

    Обними меня крепче, море.
    Будем вместе топить корабли.
    Обними меня крепче, море,
    Мы бы всё на свете смогли.



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
    Самооцінка: 4

  7. Куда-то задевалось пианино...
    Куда-то задевалось пианино,
    Погасли в доме одиноком звуки.
    И к клавишам, давно уж пожелтевшим
    Не прикоснутся больше в ритме руки.

    Куда-то задевалось пианино!
    На стенах комнат надписи о боли,
    Хозяин не вернётся, и не ждите -
    Для счастья не хватило силы воли

    "Куда-то задевалось пианино..."
    Как заклинание шептал мужчина в сером,
    Ведь с кровом вместе разум он утратил,
    И мысли увековечивал он мелом

    Куда-то задевалось пианино.
    Он не как все, он совершенно иной масти!
    Писал на стенах дома заклинанье,
    И зазывал к себе мадам, что звалась Счастьем.

    Куда-то задевалось пианино,
    Отвыкли стены от привычных си-бемолей.
    Хозяин не вернётся, и не ждите -
    Для счастья не хватило силы воли.

    ""

    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
    Самооцінка: 4

  1. Alone
    Одиночество. Как много в этом слове-
    И утешение и жизнь сама, и горе.
    Когда оно в судьбе-не избежать,
    Иначе зря себя цепями ограждать.

    Ведь птица в клетке вовсе и не птица,
    Всего лишь инструмент для умиленья.
    Если жива она-то будет яро биться,
    А если нет, то крылья-украшенье...

    28.09.2010
    11:49



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
    Самооцінка: 3

  2. .....
    Забыть любить-не значит убить сердце.

    Забыть тебя-не значит умереть.

    Закрыть замок-не значит закрыть дверцу.

    Закрыть себя-не значит всё терпеть.



    Заснуть на век-не значит не проснуться.

    Заснуть с тобой-не значит что вдвоем.

    Обнять тебя-не значит что коснуться.

    Обнять лишь тень-не значит что всё сон.



    Сидеть одной-не значит одиноко.

    Сидеть во тьме-не значит что грустить.

    Уйти в себя-не значит что надолго.

    Уйти с другим-не значит не любить.



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  3. without name.
    Напишу тобі листа, та не відправлю…
    І у білому конверті збережу.
    Не відправлю, бо того воно не варте.
    Лиш у серці образ твій знайду.
    Напишу в листі про те, що було…
    Напишу про щирі почуття…
    Розкажу про те, що я відчула…
    Знай, нема в минуле вороття!
    Ти читай! Читай та тільки серцем!
    Ні про що ти в мене не питай!
    Не питайся, як оце все зветься…
    Зрозумієш ти, що це мій рай.
    Я з тобою маски всі згубила…
    Я з тобою істина сама…
    Я з тобою сірий світ розбила…
    Я з тобою шлях той віднайшла…
    Не кажи, не смій казать, що любиш!
    Бо не вірю більше я словам.
    Вірю лиш, якщо ти приголубиш…
    І підеш блукать зі мной по снам…
    Обіцяю, ти зі мной забудеш,
    Світ німий, який раніше знав.
    Своє щастя дуже часто губиш,
    На яке, життя усе чекав.
    Напишу тобі листа та не відправлю…
    Лиш конверт для тебе підпишу…
    Не відправлю без вагань, бо це все марно…
    Разом з вітром в небо відпущу…



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  4. Остання,мабуть,присвята осені.
    Вже така рідна та кохана,
    Для сутності незмінна.
    Не лицемірна,щира панна
    Від мене навідміну.

    Я покохала,задивившись
    У її жовті очі.
    Такі чудові,що вже сняться
    Ледве не щоночі.

    Як загляда в вікно щоранку,
    Я пам`ятаю досі.
    Мов зіткана з барвистого серпанку,
    Та ім`я цьому диву-Осінь.

    19.11.2010



    Коментарі (5)
    Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --