Коли твоє власне життя набуває масштабів драми, і друзі, знайомі, родичі застигли в очікуванні: "що ж буде далі?", тобі стає глибоко наплювати, що з тобою, і як, і де, і для чого. Можливо, ти просто стомлюєшся. Ти - як інтернет-сторінка, скажімо, в тому ж блозі. Але не в моєму, бо мої пости мало коментять, а когось іншого. Частенько натрапляла на такі популярні живі журнали, де на один пост відгукуються коментами чоловік сорок. Так от, уявімо, що ти - це блог; пост - подія з твого життя. Ти написав щось, а далі тобі начхати. Тебе коментять, розмусолюють, обсмоктують твої кісточки, роблять якісь припущення, а ти не відповідаєш, ти лише сторонній спостерігач власного життя... Ти - сцена в театрі, не глядач, і навіть не актор, і не вистава, а сцена...

2008

Він дістає із рюкзака теплі шкарпетки. Старенькі вже, на правій залатана п’ятка. Ще мама в’язала… Покійна мама. Згадав, як вона сиділа в кріслі з дерев’яними бильцями, радянського зразка, трохи сутулячись і підносячи своє в’язання близько до очей, бо зір уже був не той, що в молодості.. Давно це було…
Холодно зараз. А що буде взимку? Подумати страшно… Але.. якось воно буде. В нього ж завжди є термос із чаєм і ось ці теплі шкарпетки. Справжній скарб, як для людини без житла.
У кутку сьомого корпуса на сьомому поверсі, у правому крилі (ну там, де автомат з кавою) він собі налаштував м’якеньке ліжко зі старих ганчірок, які йому позичила милосердна прибиральниця ( у неї ж син такого ж віку. Та й очі трохи схожі).
Ліхтарик! Світло уже вимкнули (10-а година, як не як; остання пара закінчилася ще о восьмій). А йому треба ще креслити. На завтра аж два замовлення. От уже й 80 гривень. Купить хліба, сиру і… так і бути, влаштує собі маленьке свято, купить кави.. ммм… і сидітиме з книгою отут у зручному м’яко намощеному куточку з чашкою кави, ну справжній тобі аристократ. Отже, креслити.
А вчора, до речі, навіть була можливість застосувати свої знання з англійської мови. Почув, як якась викладачка (Надею звати) вела пару англійською. Він і вирішив попросити у неї три гривні на каву з банкомата.. ну так уже хотілося, хоч вий.. то він і попросив англійською, так був більший шанс, що не відмовить. Він обов’язково віддасть, ось тільки завтра студенти повернуть гроші за замовлення..
Люди тут хороші, вже звикли до нього. Складно було лише коли почав працювати у них новий охоронець. Якийсь він надто принциповий.. все намагався вигнати його надвір.. ех… важко було.. а зараз наче вже й той звик.
Він іноді розмовляє з собою. Він не спеціально, якось само собою так виходить.. хто чув, то кажуть, що розумні речі розказує – щось про Ніцше і Канта…
Мало хто знає, що в нього дві вищі освіти. Одна технічна, а друга якась гуманітарна, заочно закінчував. Подейкують, що він був викладачем на факультеті електроніки.. хтозна.. точно відомо лише те, що креслення його дійсно якісні і користуються попитом.
Можна було б ще довго говорити про його життєву драму, яка викинула його на вулицю і змусила жити в університеті.. але для чого? Все одно ним цікавляться лише щоб замовити креслення, і забувають наступного ж дня. Він не вартий уваги.

2010

Ти спиш, а під твоїми повіками танцюють феї на зелених галявинах. Весело спускаються по твоїх віях – сонячних променях прямо на рум’яні щічки, і від цього тобі лоскотно.
Ти спиш, а він дивиться на тебе, ловить кожен твій подих, і в кутиках його уст ледь помітна посмішка.
Ти спиш, а крізь шибки заглядає осінь, і на стіні навпроти у дзеркалі видно її відображення. Власне, вона й заглядає, щоб поправити зачіску.
Ти спиш, а на стіні зі старими шпалерами грають у піжмурки сонячні зайчики, іноді заскакують до нього на обличчя, і він так смішно мружиться.
Ти спиш, а сусідка поверхом нижче розучує мелодію Шопена на фортепіано. Вже вп’яте повторює той самий акорд.
Ти спиш, а знадвору через відчинену кватирку чути запах хризантем і груш.
Ти проснешся і зрозумієш: такої особливої осені ще не було; і ти відчиниш усі вікна і двері, щоби впустити у свій дім усю її сутність, до останнього пориву вітру, до останньої краплини дощу, до останнього листочка із написом 30 листопада.

2009