а знаєте як дельфіни кохаються?
можливо чули їх стомлені крики?
то шкіра до шкіри а то очі в очі...
і плавники над тілами - мов руки

напевно насправді ніколи не чули?..
для них це життя на чотири секунди
хвиля за хвилею - наслідки рухів
долання - простори - свобода - бермуди

дельфіни так ніжно і чесно кохаються...
хіба наші душі від того тривожаться?
може дешеві - смушеві- порожні?..
ми як дельфіни ніколи не зможемо

2011

колись ти мені говорила
що зірка у небі
це особистий Бог
у кожної людини вона своя
тоді я не зрозумів твоїх слів
замовк
хоча хотілось сказати багато
вилити коктейль з твого стакану
але я просто пішов
а може лишився раною
ти заклеїла її пластирем -
а завтра в аптеку
у кожного покоління свої проблеми
колись - Гітлер
зараз – іпотека
ти ж знаєш
що рано чи пізно
знову почне боліти
доросле життя пізніше
хоча може уже не діти
так дивно спостерігати за цим всім
коли чесно голова йде обертом
добре
кожна зірка – це Бог
тоді твій під яким номером?

2011

я кричав
виривався із тіла
малював
на стінах вікна

мені не потрібні
двері
лиш тільки
би бачити світло

ти приходиш
до мене часто
проти тебе
у них шприци

я не вірю
ні їм
ні шприцам
їм не вірять вени

я малював
у вікнах море
його стирали
прибиральниці

а коли малював
я знову
мене били
електрошоком

я відправлю
тобі сову
і вкажу свою
адресу

забери мене
звідси
пирогова 109
палата номер 10

2011

розкинуті фарби купідонами
небо – блакитить, сонце – палає
моє серце зеленого кольору
відтінку твоїх очей

всі зірки вже давно закоханих
ними ж вони й перераховані
обов’язково і ми спробуємо
натиснувши “any key”

і може все-таки скуштуємо
махіто із запахом дотиків
недосконалих, зате відданих
чистоті нашої етики

розкидатиму пелюстки тюльпанів
і відчуватиму ніжний запах
запах твого (нашого) подиху
і може все-таки

цього разу буде без “може”…

2011

давай будемо
один в одного
хоча б
родимкою на шкірі

я візьму
фломастер
і намалюю тебе
на грудях

так ти будеш
зі мною вічно
тим паче
ближче до серця

або давай не будемо
один в одного
родимками
на шкірі

улітку з’явиться
підла засмага
і тебе не зовсім
буде видно

а серце можуть
мені замінити
наприклад
через хворобу

давай краще
станемо
зайчиками
мабуть, сонячними

будемо гратися
малювати
посмішки
на чужих вікнах

але спочатку
намалюємо
на наших
станемо егоїстами

або давай не будемо
зайчиками
ні сірими
а ні сонячними

бо сонце
заходить
за обрій спати
періодично

а я хочу
тебе цілувати
що секунди
доки дихаю

давай тоді, може
залишимося
людьми
такими холодними

холодними шкірою
на відміну від зайчиків
і не помітними
на відміну від родимок

зате
гарячими в серці
на відміну
від інших

2011

насправді жінка - то бандура
її душа - тоненькі струни
а чоловік - то бандурист
сумна душа та мужні руки

щипком бере високі ноти:
арпеджіо, легато, форте
по струнах
вільно ходять руки -
солона
свіжа кров на грифі

насправді жінка - то бандура
її душа - тоненькі струни
і Богом дані бандуристу
пальці
трагічно грати на бандурі

2010

нам цілого світу з тобою замало
щоби бути удвох на землі
наші друзі гуляють увечері парком
ми - на поверхні Венери
де танцюємо музику Баха
(він мило дивився на нас)
у театрі Шекспіра граємо
мовчки в чорно-білих тонах
я сузір'я назвав твоїм іменем
гарно звучить - Ерідан
а ти вічно мені дошкуляєш
бо наші друзі гуляють у парках

2010

буду
повіками на твоїх очах
щоби
не пустити пекучі сльози
буду
нігтями на твоїх пальцях
щоби
не зламатися об життя
буду
помадою на твоїх устах
щоби
хоч якось їх торкатися
буду
сорочкою на твоєму тілі
щоби
хоч якось зігрітися
буду
стрічкою на твоїх трусиках
щоби
нікого туди не пускати
буду
ребром твоїм тринадцятим
щоби
дванадцять було не замало
буду
ліжком що розкладається
щоби
безмежно тебе обіймати
буду
надписом понад могилою

вічно твій і вічно з тобою

2010