Бажаю тобі не багатства без краю.
Я зичу лиш те, чого більшість не має:
Бажаю я часу, радіти, сміятись.
Ти ним скористайся, не треба вагатись.

Бажаю я часу для думки і дії,
Для себе, для інших, для здійснення мрії
Бажаю я часу, не бігти, спішити,
А часу, щоб тому, що маєш, радіти.

Бажаю я часу, якого так мало.
І зичу тобі, щоб його вистачало -
і часу на диво, і часу на віру,
і всього в житті щоб було тобі в міру.

Бажаю я часу для прагнень зіркових,
І для сподівань, і для вражень чудових.
І часу зростати, і часу кохати, -
Для чого ж це все на колись відкладати.

Бажаю я часу себе подолати,
щоб кожну хвилину як щастя сприймати.
Бажаю я часу провини простити.
Бажаю тобі: ЧАС МАТИ, ЩОБ ЖИТИ!

Еллі Міхлєр (Elli Michler, Ich wünsche dir Zeit)
Переклад: Олександр Міщук
2011

Прощавай же ти, мій любий край,
мій любий край, прощай!
Їду я в чужу сторононьку,
мій любий край, прощай!
І тому бадьорим є мій спів,
Для прощань не вистачає слів.
мій любий край, прощай!

Як смієшся синім небом ти,
мій любий край, прощай!
Як вітаєш лугом й полем ти,
мій любий край, прощай!
Знає Бог, у серці вічно ти,
На чужину мушу все ж іти,
мій любий край, прощай!

Супроводжуй мене річенько,
мій любий край, прощай!
Від’їжджаю, тобі сумненько,
мій любий край, прощай!
На узліссі, біля каменя
попрощаюсь там востаннє я
мій любий край, прощай!


Nun ade, du mein lieb Heimatland

Deutsches Volkslied

Nun ade, du mein lieb Heimatland,
lieb Heimatland, ade!
Es geht nun fort zum fremden Strand,
lieb Heimatland, ade!
Und so sing ich denn mit frohem Mut,
wie man singet, wenn man wandern tut,
lieb Heimatland, ade!

Wie du lachst mit deines Himmels Blau,
lieb Heimatland, ade!
Wie du grüßest mich mit Feld und Au,
lieb Heimatland, ade!
Gott weiß, zu dir steht stets mein Sinn,
doch jetzt zur Ferne zieht's mich hin;
lieb Heimatland, ade!

Begleitest mich, du lieber Fluß,
lieb Heimatland, ade!
Bist traurig, daß ich wandern muß,
lieb Heimatland, ade!
Vom moos’gen Stein am wald’gen Tal,
da grüß ich dich zum letzten Mal:
lieb Heimatland, ade!

Als ich ganz jung erobern wollt’ die Welt,
selbständig gehen unbekannte Wege,
gab mir die Mutter ein gesticktes Hemd,
das sie gestickt, in rot und schwarz,
gestickt für mich mit rot und schwarzen Fäden.

Ref.:
Zwei Farben, meine Farben: rot und schwarz.
Die beiden auf dem Stoff sowie bei mir im Herz.
Zwei Farben, meine Farben: rot und schwarz:
Das Rote ist die Liebe, das Schwarze - Seelenschmerz.

Es führte mich mein Schicksal durch die Welt,
doch kehrte ich stets heim dank Mutters Segen.
Verwickelt sind wie ihre Stickerei
mir Glück und Freud, mir Schmerz und Weh,
mir Lieb und Leid auf meinen Lebenswegen.

Ref.:

Die Jahre färben grau schon mein Haar,
doch nehme ich nichts mit auf weiten Wegen,
nur dieses Hemd, verziertes Leinentuch,
auf dem gestickt ist voll und ganz
auf dem gestickt ist voll und ganz mein Leben.

Ref.:

2009




Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами,-
Сорочку мати вишила мені,
Червоними і чорними,
Червоними і чорними нитками.

Приспів:
Два кольори мої два кольори
Оба на полотні, в душі моїй оба.
Два кольори мої два кольори:
Червоне то любов, а чорне то журба.

Мене водило в безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги.
Переплелись як мамине шиття
Щасливi i сумнi мої,
щасливi i сумнi мої дороги

Приспів:

Мені війнула в очі сивина
Та я нічого не несу додому,
Лиш згорточок старого полотна
І вишите моє життя,
І вишите моє життя на ньому.

Приспів:

Die Quarkkuchen

Der Kosak war beim Heere
Mit dreiundzwanzig Jahr’.
Er hatte gern ein Mädel,
die Kuchen auch gern.

Ob ihr davon schon hörtet?
Wenn nicht, dann sagen wir:
Er hatte gern ein Mädel,
die Kuchen auch gern.

"Mein liebes schönes Mädchen,
Ich träume längst von dir.
Ich habe dich so gerne,
die Kuchen auch sehr.

Ob Quark, ob Mohn, ob Apfel,
Ob Weizen-, Roggenmehl,
Egal ob heisse, kalte -
Ich habe Kuchen gern".

Als Mädel diese hörte,
so freute sie sich sehr,
hat gleich ihn eingeladen
zum Kuchen und zum Tee.

Die Einladung der Süssen
nahm er sofort sehr gern.
Das Mädel tat ihn küssen,
Die Kuchen aß doch er.

Und plötzlich aus dem Walde
erschienen Feinde hier.
Erschrocken hinterm Busche
Versteckt war Kavalier.

Es waren keine Räuber.
Es waren Jäger, shit!
Sie nahmen mit das Mädel,
die Kuchen auch mit.

Der Kosak weinte bitter:
"Ihr Räuber, Schurken ihr!
Das Mädel könnt ihr nehmen!
Die Kuchen lasst doch mir!"

Wir wollen gerne sagen
Als Fazit der Geschicht’:
Der besten Kuchen gegen
Umtauscht die Liebe nicht.

2010

IЗ СИРОМ ПИРОГИ

Служив козак у війську,
Мав років двадцять три.
Любив козак дівчину
І з сиром пироги.
Ой чули, чули, чули,
Ой чули, чули ви —
Любив козак дівчину
І з сиром пироги.
"Дівча моє хороше,
Чи знаєш мої сни —
Що я тебе кохаю
І з сиром пироги.
Чи з сиром, чи в сметанi,
Чи з житньоï муки,
Горячi чи холоднi,
А би лиш пироги.
Дівчина, як почула
Козацькі мрії-сни,
Відразу запросила
На свіжі пироги.
І як було діждатись
Щасливої пори,
Дівча його цілує,
А він їсть пироги.
І десь тут із-за лісу
Взялися вороги,
Козак із переляку
Сховався в бур'яни
А то були мисливці,
Ніяки вороги —
Взяли собі дівчину
І з сиром пироги.
Козак гірко заплакав:
"Ви тяжкі вороги,
Візьміть собі дівчину,
Віддайте пироги!
Ой хлопці, пам"ятайте
ви, друзі дорогі -
Ніколи не міняйте
любов на пироги!

I see trees of green, red roses too
I see them bloom for me and you
And I think to myself what a wonderful world.

I see skies of blue and clouds of white
The bright blessed day, the dark sacred night
And I think to myself what a wonderful world.

The colors of the rainbow so pretty in the sky
Are also on the faces of people going by
I see friends shaking hands saying how do you do
They're really saying I love you.

I hear babies cry, I watch them grow
They'll learn much more than I've ever know
And I think to myself what a wonderful world
Yes I think to myself what a wonderful world.
Oh yeah!

Світ чудовий який

Бачу зелень дерев і троянди в огні.
Бачу – квіти цвітуть і тобі, і мені.
І я мислю собі - світ чудовий який.

Бачу неба я синь і хмарин білизну,
День яскравий такий, і ніч темну святу.
І я мислю собі - світ чудовий який.

Веселки палітру – небесну красу -
Закоханих очі як відблиск несуть.
Потиск дружній руки мовить ніби: Привіт!
Я кохаю тебе – каже ж він на весь світ.

Чую плач діточок, бачу я ріст синів.
Їм пізнати дано,
значно більш ніж мені.
І я мислю собі - світ чудовий який.
Так ось мислю собі - світ чудовий який.
О так!

26.12.2010

Найдорожче в людини – це час.
Не купити його,
не продати.
Ти не спиниш його,
не збереш про запас
І у спадок не зможеш віддати.


Та все ж час увесь наш.
І в руках він у нас.
Як долаєм його ми пороги,
Так і пройде життя,
Бо життя - це той час,
Що одміряний кожному Богом.

2009

Wenn alle Brünnlein fließen

Wenn alle Brünnlein fließen,
So muss man trinken.
Wenn ich meinen Schatz nicht rufen darf,
Tu ich ihm winken.

Ja winken mit den Äugelein
Und treten auf den Fuß.
‘s ist eine in der Stube drin
Die meine werden muss.

Warum soll sie ‘s nicht werden,
ich hab sie ja so gern.
Sie hat zwei blaue Äugelein
Die leuchten wie zwei Stern’.

Sie hat zwei rote Wängelein
Sind röter als der Wein.
Ein solches Madel findste nicht
Wohl unterm Sonnenschein.


Як плине із джерел вода

Як плине із джерел вода,
нап’юся досхочу.
Не можу милої гукнуть,
то я їй підморгну.

Так, підморгну я віченьком,
На ніжку наступлю,
Бо є в кімнаті цій одна,
Моєю мусить буть.

Чому б моєю їй не стать,
Кохаю я її.
У неї очі голубі
Горять, як дві зорі

А щічки в неї рум’яні,
Червоні, як вино.
У цілім світі дівчину
Таку шукав давно.

Heinrich Heine
LORELEY

Ich weiß nicht, was soll es bedeuten,
Daß ich so traurig bin;
Ein Märchen aus alten Zeiten,
Das kommt mir nicht aus dem Sinn.
Die Luft ist kühl und es dunkelt,
Und ruhig fließt der Rhein;
Der Gipfel des Berges funkelt
Im Abendsonnenschein.
Die schönste Jungfrau sitzet
Dort oben wunderbar,
Ihr goldnes Geschmeide blitzet,
Sie kämmt ihr goldenes Haar.
Sie kämmt es mit goldenem Kamme
Und singt ein Lied dabei;
Das hat eine wundersame,
Gewaltige Melodei.
Den Schiffer im kleinen Schiffe
Ergreift es mit wildem Weh;
Er schaut nicht die Felsenriffe,
Er schaut nur hinauf, in die Höh.
Ich glaube, die Wellen verschlingen
Am Ende Schiffer und Kahn;
Und das hat mit ihrem Singen
Die Loreley getan.

Генріх Гейне
ЛОРЕЛЕЯ

Не знаю, що ж сталося знову,
Чому все так сумно мені,
Чом казка прадавня, чудова
Приходить до мене і в сні.

Вже холодом вечір повіяв,
Тихесенько Рейн біжить;
Вершина гори пломеніє
В вечірнього сонця мить.

Сидить молода, прекрасна
Дівчина на тій горі.
Блищать золоті прикраси
Волосся злотом горить.

Своїм золотим гребінцем
Розчісує косу вона
І пісню при цьому співає -
Предивна вона і гучна.

На човнику серце юначе
Пронизує болем страшним;
Порогів вже очі не бачать,
Вершина лиш в погляді тім.

Напевно поглинуть їх хвилі -
і човен, і юнака.
Усе Лорелея вчинила,
бо сила у пісні така.