…а я не можу тобі пробачити…
твого народження – на цілу епоху раніше
твого погляду – іншій жінці назустріч
поцілунків твоїх – не на моєму тілі
і казок не розказаних нашим дітям

…а я не можу тобі пробачити
людних вулиць без твоєї присутності
вечорів – без сонат Паганіні й Бетховена
нóчей щоденних – без твого дотику
і без кави на двох – щоранків

…я не можу тобі пробачити
тих листів, що мені не написані
і мелодій, мені не зіграних
наших зустрічей кількагодинних
у перерві між вічною відстанню

я не знаю, як жити без тебе…