Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Магдалена Чужа (1991)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   І кожна мить, присвячена тобі...
    І кожна мить, присвячена тобі,
    В мені гарячим сонцем оживає,
  •   Як заклик
    Напевно, світ вже зовсім знавіснів
    В шаленості свого круговороту.
  •   Дивіться всі
    Морським теплом навіювало в очі,
    Солоний бриз, а втім, чи дивина?..
  •   Дозволь мені у серпні загубитись
    Дозволь мені у серпні загубитись,
    У купелі таких пахучих трав,
  •   Коли слова по-зрадницьки мовчать
    Коли слова по-зрадницьки мовчать,
    Мов духу знов забракло говорити, -
  •   Якби ти знав!. .
    застигла ніч… пишу чужі вірші
    щоб іншою на мить коротку здатись
  •   На курок
    Не тисни на курок, - я поки що зовсім не готова,
    Десь у центрі зіниць застигає непрошений страх.
  •   ***
    Спливає день твоїм нічним портретом,
    Я знов дивлюсь в прозоре полотно,
  •   Фото НЮ
    намокли душі… відстані… стіна
    сумний кордон колючками прошитий
  •   Про вуста
    Я так люблю твої сумні вуста,
    Які мовчать всіма словами світу,
  •   Повстанцю
    Не можу, брате, вибрати слова,
    Тому доречно гірко промовчати.
  •   Гаснемо
    Заколихані вітром думки,
    Ті думки, що як гості непрошені…
  •   * * *
    Несходжені безвихідні тунелі
    Без шуму світлофорів у кінці.
  •   * * *
    …бо ще не раз зупиниться планета,
    Вчорашній день зійде в забутий плин,
  •   Дівчина у ситцевому платті
    Дівчина у ситцевому платті,
    Плетиво волосся в споришах,
  •   Прикладай до ран
    Які дужі вітрила напроти всесильного вітру!..
    Через кілька годин вже минеться гіркий ураган.
  •   Невдалі жарти
    Грубі невдалі жарти,
    Наче тупий кинджал.
  •   Не так
    …усе не так. Для чогось так вже склалось,
    А може, хтось за це все відповість?
  •   Безликі...
    Якби не ти, то як би мало статись,
    То як би знов минула зла ця ніч?
  •   Спочатку
    Як світанку гаряча ніч,
    Стану просто для тебе згадкою.
  •   * * *
    …тільки часу масив переходить хронічно у сльоту
    і сполохані дні знов незчулись ножем у спині
  •   Табу
    Нечутно доторкнись мені до скронь,
    Щоб мертву тишу тіні розкололи,
  •   А мені би...
    Вже давно відцвіли яблуневі сади і діброви,
    І хрущі не гудуть, тільки зрідка грозою роздасться.
  •   Прощавання
    Оніміло дзвінке провалля,
    І не гріє глуха хода.
  •   * * *
    Я буду тобі, доле, усміхатись,
    Хоча в душі гірчить. Тобі на зло.
  •   У тих віршах, де я…
    …Не треба, милий, зайвих нарікань,
    Що знову душу снігом пополощуть,
  •   Ветеранам
    І як туман… Те сяйво від знамен,
    І спогади терпкі, болючі, давні…
  •   В просторах Тоскани
    Ти можеш загрузнути в цьому життєвому циклі
    тоді, коли я буду десь на просторах Тоскани.
  •   А травень ворожив комусь…
    Пробачте!.. Я брехати не могла,
    Бо зорі вже були низькі і ранні,
  •   * * *
    Так коротко про те, чим я живу.
    Мені тепер вже так не написати.

  • Огляди

    1. І кожна мить, присвячена тобі...
      І кожна мить, присвячена тобі,
      В мені гарячим сонцем оживає,
      І я не знаю, - справді, я не знаю
      Як вижити в нерівній боротьбі
      Сумних надій і розпачу. На дні
      Мої печалі вслух переплелися...
      Ти вибач, що всі мрії не збулися,
      Які були присвячені мені.
      Моя біда – невичерпна блакить
      Твоїх очей, не гаснучих і в темінь.
      А доля непроламна, наче кремінь,
      Гаряче серце болем студенить.
      Перегорить чужими день за днем,
      Та кожна мить ніким не переквітне.
      А зараз тиша манить безпросвітна
      У свій печальний затишний Едем.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    2. Як заклик
      Напевно, світ вже зовсім знавіснів
      В шаленості свого круговороту.
      І кожен день, то день, як на війні,
      Де світле «за» вбиває чорне «проти».

      І мрії мруть, як скошена трава,
      Слізьми зайшовся шурхіт падолисту.
      Усе життя ми ділимо на два:
      Що було «до», і що буд́е «опісля».

      А там, диви, і виходу нема,
      І знов крутись у плесі швидкоплиннім,
      Всміхаючись крізь сльози, й надарма
      Плазуючи на стовчених колінах.

      Чи то й усе, що маємо – плисти
      Без спину за німою течією,
      І ставити промовисті хрести
      На інших по дорозі за трофеєм?..



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    3. Дивіться всі
      Морським теплом навіювало в очі,
      Солоний бриз, а втім, чи дивина?..
      Дивіться всі, та тільки не зурочте
      Як певно йде без сумніву вона.

      Назад тепер те саме, що в нікуди,
      Не осудіть, - не видадуть вуста.
      Дивіться всі, бо більше так не буде,
      Хтось написав: не та, не та… Не та.

      Раптовий зойк: одна сумна пожежа,
      Один асфальт спромігся на уклін…
      Дивіться всі!.. З-під лоба, обережно,
      Як буде день, коли не прийде він.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Дозволь мені у серпні загубитись
      Дозволь мені у серпні загубитись,
      У купелі таких пахучих трав,
      Де з каменя ростуть бузкові квіти
      І райдуга сміється до заграв.

      Де шурхотом сухого сінокосу
      Повіює над заспаним ставком,
      І затінок у свій прихисток просить,
      І пахне всюди медом й молоком…

      Де бджоли щось вишукують у айстрах,
      І м’ята загубилась в споришах.
      Дозволь мені торкнутися до щастя,
      Немов крилом до неба сизий птах.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Коли слова по-зрадницьки мовчать
      Коли слова по-зрадницьки мовчать,
      Мов духу знов забракло говорити, -
      Схилюсь тобі до сильного плеча,
      Яке мені замінює півсвіту.

      Коли емоцій зважених катма,
      А ті, що є – вороже непомітні,
      Торкнуся скронь руками обома
      І поглядом уп’юся ненаситним.

      Не втримати з розпуки силоміць,
      Бо ця любов перестуком двобою
      Отруйними словами повз зіниць
      Звела і розвела мене з тобою.

      Піти-прийти – яка невинна гра!
      І чорний жереб знову зрушить з місця,
      Завмре слідами білого пера
      І вичахне як жовте пізнє листя.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Якби ти знав!. .

      застигла ніч… пишу чужі вірші
      щоб іншою на мить коротку здатись
      для чого ти в поламаній душі
      нестримно рвешся гірко воскресати?..

      забудь мій незмістовний монолог
      я звикла проти вітру студеніти
      чомусь обрали саме нас обох
      серед усіх мільярдів цього світу

      і не втекти… прозора пилина
      на тлінну мить спадатиме хронічно
      якби ти знав якби ти тільки знав
      що наша мить звучить для мене вічно



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. На курок
      Не тисни на курок, - я поки що зовсім не готова,
      Десь у центрі зіниць застигає непрошений страх.
      Ти – солоним дощем по щоках моїх знову і знову,
      Ти – разючим вогнем по вишневих солодких губах.

      Не чекала тебе серед розпалу п’яного літа,
      Серед купелю трав і духмяних покосів в житах.
      Я – у клапті вогню твоїм поглядом диким одіта,
      Я – нестримністю снів перелита у всіх на очах.

      Забери ж бо від скронь револьверне заряджене дуло,
      Екіпаж з трьох коней саме вчасно до ґанку прибув.
      Я – холодна вода, що нічого в собі не забула,
      Ти – ранковий туман, робиш вигляд, що легко забув.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. ***
      Спливає день твоїм нічним портретом,
      Я знов дивлюсь в прозоре полотно,
      Розіб'ю біль без сумнівів, дощенту,
      Тепер повинно бути все одно.

      З-перед очей твоїх у свій прихисток,
      Де не знайде кошмар бодай хоч тінь.
      Я ще прийду в твоє осіннє місто,
      На перехрестя інших поколінь.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    9. Фото НЮ
      намокли душі… відстані… стіна
      сумний кордон колючками прошитий
      і вже не нам з тобою говорити
      і помовчати в темряві не нам

      холодний день про сонце замовчав
      а втім не нам його за це судити
      комусь колись приреченим вердиктом
      пройшлася тінь недоспаних заграв

      прийшла весна... невчасно… не туди
      насмішка зла безглуздих нісенітниць
      ніхто не дав комусь гірких обітниць
      і вже тому так буде не завжди

      перещемить на віддалях вогню
      крізь білу ніч горітиме неспокій
      і відіб’ють холодні стопи кроки
      що бережуть душевні фото НЮ



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Про вуста
      Я так люблю твої сумні вуста,
      Які мовчать всіма словами світу,
      Тоді як я далеко не свята,
      І не горю тривожним сталагмітом.

      Коли ось так прикушуєш губу,
      І вже долонь без закликів пітніє.
      Тоді як ти ніким мені не був,
      А я тобі бліда периферія.

      Терпких слідів твоїх рожевих вуст
      Одна лиш тінь начеркає зухвало.
      Тоді як я торкнутись їх боюсь,
      Щоб тишу цю ніщо не плямувало…

      Перемовчиш. І ніжних ліній губ
      Зведе печаль безпрограшним санскритом.
      Тоді як ти – моїх відтінок згуб,
      Тих самих згуб, яких замовчав вітер.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Повстанцю
      Не можу, брате, вибрати слова,
      Тому доречно гірко промовчати.
      Тобі до скронь хилилася трава
      Й передзвін куль божився гартувати.

      Ти не просив для себе світлих днів,
      Хоча весна розквітла у рамена.
      І пригорщ сліз сховають матері,
      Й солодких фраз не скаже наречена.

      Лише пройде відгомін сих тополь,
      І в тихім сні свою побачеш хату.
      І скільки вас, війною вбитих доль,
      Чи хтось колись насмілиться сказати?..



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Гаснемо
      Заколихані вітром думки,
      Ті думки, що як гості непрошені…
      Дим печалі полинно гіркий, -
      Перевтілення. Відчай. Спустошення.

      Перетертий у попіл пісок…
      Цей занедбаний дім поза ти'нами.
      Промовчати – вуста на замок…
      Божевіллям. Піснями. Картинами.

      Збайдужіти на сотню хвилин,
      Нічиєю побути окрасою.
      Ми дістались найвищих вершин,
      І тепер ми зникаємо. Гаснемо.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. * * *
      Несходжені безвихідні тунелі
      Без шуму світлофорів у кінці.
      І натяки на виміри пустелі –
      Холодних зим байдужі посланці.

      Природжені сумні авантюристи –
      За вами зачекався авангард!..
      Який туман твоє огорне місто,
      Коли я повертатимусь назад…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. * * *
      …бо ще не раз зупиниться планета,
      Вчорашній день зійде в забутий плин,
      І всі бажання знов такі відверті,
      Бо погляд твій торкнувсь моїх колін…

      …застиг. Замерз. Приборкати не смію,
      Ще б тільки раз під розпал ніжних рук!..
      Весь простір твій на тло периферії
      Таких земних підсолених принук…

      …таких терпких. І знову необачно
      Від себе тінь незрячу відірву.
      Той погляд твій прихований, гарячий…
      Та я мовчу. А в думці майже мру…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Дівчина у ситцевому платті
      Дівчина у ситцевому платті,
      Плетиво волосся в споришах,
      Тій, кому дозволили пізнати
      Як цвіте незаймана душа.
      Дівчина вільготного падіння,
      В серце у котрої в’ївся щем,
      Та, котра сама у всьому винна,
      Та, яка не мокне під дощем.
      Дівчина в червоному намисті,
      Зіткана з небесного тепла,
      Та, котра згубилася у місті
      Та, котра згубила, що знайшла.
      Дівчина в пожовклому тумані,
      З жалем переповненим до дна,
      Та, котра залишиться остання,
      Та, котра залишилась одна.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Прикладай до ран
      Які дужі вітрила напроти всесильного вітру!..
      Через кілька годин вже минеться гіркий ураган.
      Не дозволю тобі, не дозволю так швидко зітліти, -
      Самим спомином лиш прикладай мене, милий, до ран.

      Злегка білим дощем заховаюсь надійно в скафандр, -
      Божевільне кіно!.. Де усім заправляє обман.
      Ким не був би ти – Зевс, Квазімодо, напів-Іхтіандр,
      Незів’ялим стеблом прикладай мене ніжно до ран.

      Обгородженим дном, невичерпною тінню осмути,
      Обіймав не мене, не мене ізнічев’я за стан!..
      Есмеральда, Семела, Гуттієре – ким мушу я бути,
      Щоб безсмертним вогнем ти мене прикладав би до ран?..



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Невдалі жарти
      Грубі невдалі жарти,
      Наче тупий кинджал.
      Ти зачекай до завтра,
      Нині пройде цей шал.

      Сміху безглузді звуки
      В серці залишать знак.
      Нащо береш за руки,
      Нащо знов робиш так?

      Сиплеш сумне каміння
      Чорних порожніх слів.
      Навіть у спеку зимно,
      Вітром мене ти вбив.

      Тільки тепер не варто
      Знову брести в мій бік,
      Грубим невдалим жартом
      Душу вогнем обпік.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Не так
      …усе не так. Для чогось так вже склалось,
      А може, хтось за це все відповість?
      Діапазон всього у дві октави,
      Хоча й вони і то не збереглись…

      …не відбулись. В тенетах тих інвенцій
      Застряли між незрощених думок.
      І тільки щось вогнем заниє в серці,
      То був, либонь, на зустріч сотий крок…

      …і він минув. І далі йти не можна,
      У хащах всіх дурних перипетій…
      І все би так, та знов чомусь тривожно,
      На морі – штиль, а в серці – буревій…

      …і надарма. Хай вже не дме на руки,
      На душу тих, що зібгана в кулак.
      То була мить тривоги і розлуки,
      А нині добре, добре… Та не так.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Безликі...
      Якби не ти, то як би мало статись,
      То як би знов минула зла ця ніч?
      Мої думки – безликі акробати
      На тлі німих і пафосних сторіч.
      А як тепер піти й не перетнути
      Останніх двох несказаних речей?
      А ті слова – безликі атрибути
      Твоїх очей, твоїх близьких очей…
      Поперед нас кудись побігли далі
      Одні і ті ж питання в мілину.
      І тіні нас – безликі вертикалі,
      Яких вже я, боюсь, не перетну.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Спочатку
      Як світанку гаряча ніч,
      Стану просто для тебе згадкою.
      Зупинися. Прошу, не клич:
      Все від нині почну спочатку я.

      Якось знесло мене за борт, -
      А я так й не навчилась плавати…
      Це вчорашній сумний акорд,
      Аж настільки, що тільки знав би ти…

      Бо вчорашня пройде гроза,
      Як останній конверт з печаткою…
      Бо дороги нема назад,
      Стану просто для тебе згадкою.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. * * *
      …тільки часу масив переходить хронічно у сльоту
      і сполохані дні знов незчулись ножем у спині
      запитаю дощем нерозгаданим вічністю хто ти
      і коли і за що проронився зернятком в мені

      за байдужістю зим ці страждання такі непомітні
      досі запах розливсь на долоні вчорашніх листів
      все залишиться там – у напівнерозгаданім квітні
      де твій погляд живий безсоромно мій погляд зустрів

      все вже сталося так як вві сні – без умов необачно
      а чомусь наяву знов так хочу в той проклятий сон
      я назовні – як лід але серце у мене гаряче
      хай на мент би з твоїм відізвалось колись в унісон



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Табу
      Нечутно доторкнись мені до скронь,
      Щоб мертву тишу тіні розкололи,
      Мабуть, це наш придуманий Афон,
      Де так сплелись бажання наші з болем.

      Коли давно ні крихти таємниць,
      Бо зрадницьки про все розкажуть очі,
      Ми щось, та й зрозуміємо колись,
      Бодай би часу плин гірко-пісочний…

      Хтозна, коли впаде нетлінний вік,
      Збиваючи з шляху сумні штурвали.
      А може, вже не тишу, може, крик
      Нам тіні ці на стінах малювали?..

      Не слухай більше слів моїх. Прибув
      Літак в сумну безпровідну мандрівку.
      На тебе тінь приліплена – «табу»,
      А часу плин іде пісочно-гірко.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. А мені би...
      Вже давно відцвіли яблуневі сади і діброви,
      І хрущі не гудуть, тільки зрідка грозою роздасться.
      А мені би у сни легкокрилі, дзвінкі, кольорові,
      Щоби знов на вустах відізвалося усміхом щастя.

      Десь на кінчиках мрій загубилась весняна надія,
      Де ти спраглим дощем опадаєш на здимлені груди.
      А мені би туди, де сміливі тіла не старіють,
      Щоб у вічність твою перетліти з чужого «нікуди».

      Той бузковий дурман непомітно сполохав всі сили,
      Чуєш, он під вікном той цвіркун знов не має спокою?..
      А мені би – як птах, розпростерти приборкані крила,
      Щоби в неба всього безкінечність, та тільки з тобою.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Прощавання
      Оніміло дзвінке провалля,
      І не гріє глуха хода.
      На обличчі – туман печалі,
      А у серці – себе шкода.
      Остовпілий холодний погляд,
      І гіркі від образ вуста,
      Ще раз болем жагучим вколе
      Це байдуже: «Бо ти не та».
      Наче липень опав багрянцем,
      Як планета згубила вісь.
      Ми відбулись останнім танцем,
      Так як першим давно колись.
      Десь за нами тривожні будні,
      А вже завтра ти будеш сам…
      Як ніколи в душі паскудно,
      Що пора закінчитись «нам».



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. * * *
      Я буду тобі, доле, усміхатись,
      Хоча в душі гірчить. Тобі на зло.
      Легким відтінком гострого стакато –
      Забулось.
      Перецвіло.
      Відійшло.
      Тобі ж мене впіймати не під силу,
      Мені ж тепер ти зовсім не страшна.
      Не снігом, тільки цвітом забіліло –
      Любов.
      Бузкова віхола.
      Весна.
      Колись пройдуся тихим узбережжям,
      Життя чийогось обрій перетну.
      О, доле, ти така необережна –
      Прийшла…
      Звела…
      Залишила одну.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. У тих віршах, де я…
      …Не треба, милий, зайвих нарікань,
      Що знову душу снігом пополощуть,
      Що є відбитком смути і страждань,
      І вічних почуттів уламки, мощі.
      Хіба тебе болять мої вірші?
      Вони – німі осколки серед бурі,
      Вони – забиті пилом стелажі,
      Що так тебе безжалісно одурять…
      У тих віршах, де я – чиясь любов,
      Де серце тільки гріється думками,
      Де мрії визволяються з оков,
      З широкими своїми рукавами…
      Чи там де я, чи там тебе нема?
      Це ти – у кожній літері і комі…
      А ти сказав: «Поетом будь сама»,
      А я ж тебе так кликала на поміч…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Ветеранам
      І як туман… Те сяйво від знамен,
      І спогади терпкі, болючі, давні…
      Підносять ветеранам до рамен
      Розквітлі оберемки цвіту в травні.
      А їм хіба потрібна та яса,
      Коли ще пам'ять кулями розшита?..
      А їхня юність – чорні небеса,
      І кров’ю розфарбована їх свита…
      У грудях їхніх й досі рветься клич –
      Вогонь терпкий палає нездоланно.
      А їхня доля – то червона ніч,
      То як туман, що підло встелить ранок.
      Чи їм та слава честі не гірчить,
      Коли заниють їх тілесні рани?..
      А їхнє щастя – то зрадлива мить,
      Про що промовчать сиві ветерани.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. В просторах Тоскани
      Ти можеш загрузнути в цьому життєвому циклі
      тоді, коли я буду десь на просторах Тоскани.
      Мені не подзвониш, як завжди. Ну що ж, я вже звикла,
      що в тебе на місяць вперед заготовані плани.

      І стоси паперів тобі будуть знов арбітражем
      в той час, коли я пакуватиму тісно валізи.
      І глянеш з-під лоба, як завжди. Ну що ж, я ще скажу,
      та тільки, боюся, тоді буде надто вже пізно.

      Я сяду в літак, в стюардеси замовлю мартіні
      тоді, коли ти усвідомиш, що тиснеш на рани.
      Пром́овчу, як завжди. Ну що ж, ти вже вкотре невинний,
      а я просто знову самотня в просторах Тоскани.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    13. А травень ворожив комусь…
      Пробачте!.. Я брехати не могла,
      Бо зорі вже були низькі і ранні,
      У серце вкоренилась ковила,
      І Ваша фраза… З болем… Та, остання.

      А травень ворожив комусь любов,
      Як жаль, що нам її не розділити…
      Я Вам сказала все без передмов,
      І ми тепер залишились у квитах…

      В зіницях відмальована печаль,
      І дика пустка всотує надії.
      Це просто травень сяде за рояль,
      Та клавіш доторкнутись не посміє…

      І час пройде… В безодню, наче дощ.
      Пробачте!.. Я ж по-іншому не можу.
      Ми з Вами розминулись поміж площ,
      Де травень щастя іншим наворожив.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. * * *
      Так коротко про те, чим я живу.
      Мені тепер вже так не написати.
      Як сонце закотилося в траву,
      Мов вітер взявся хмари розчесати.

      Як слово «так» на пошепки моє,
      І далі лиш відлуння безпорадне.
      А ти мені сказав, що ти ще є,
      Хоча я не сказала, що я рада.

      З великих літер більше не назву,
      Пробач, що я усі відкрила карти.
      Так коротко про те, чим я живу…
      Так просто вже тоді, коли не варто.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --