Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Іван Лузан (1989)




Огляди

  1. // Бджола //
    Кожне серце має корінь.
    Кожен лицар має дім.
    Кожне Сонце має промінь.
    Кожен пломінь має дим.

    Я чутний не кожному вуху.
    Так треба.
    Я бджола, а ти вулик.
    Я приніс тобі меду.

    Облітавши все навколо,
    накружлявшися по колу,
    я набрав пилку й нектару.
    Це мої могутні чари.

    Кожен шлунок має горло.
    Кожне горло має рот.
    Кожні губи мають гордість.
    Кожна гордість - лише лот.

    Змащую я твої губи.
    Жало - мудра комета.
    Я бджола, а ти вулик.
    Я приніс тобі меду.

    Вирушивши завтра вранці,
    залечу не в кожний дім.
    І не всі побачать танець,
    і який я красень в нім.

    Дехто скаже, що я трутень.
    але я покажу мед.
    І вкажу на їх отруту,
    що прилипла до комет.

    Оближу я твої губи.
    Так смачно - до злету!
    Я бджола, а ти вулик.
    Я приніс тобі меду.


    07.09.2008



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. // Байдужість //
    Пробита шкіра.
    Почервоніння.
    Запалення.
    І воскресіння.

    Байдужі очі.
    Холодне серце.
    Голодний шлунок
    бажає перцю.

    Не буде перцю.
    Не буде їжі.
    Голодні вбивці
    тобі не лишать.

    Не будь байдужим.
    Не будь залежним
    від ком і дужок.
    Будь незалежним!

    Дай йому руку,
    на якій вата.
    Байдужість зникне,
    бо дурнувата.

    А чужій муці
    байдужість - мати.
    Це підла сука.
    Час вибирати.

    Ти стоїш в черзі.
    По що - не знаєш.
    Можливо теж цих
    проблем чекаєш.

    Не будь байдужим.
    Що б там не сталось.
    Сміливим і дужим
    завжди міцно спалось.

    -----------
    19.10.2008



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  3. // Антисвіт //
    Я цілую цей світ в лоб.
    Хай болить.
    Я стріляю собі в рот.
    І за мить
    проникаю собі в кров.
    Дно століть.
    Я спускаюсь в ґрот
    з верховіть.

    І якщо існує
    цей мертвий світ,
    значить десь іще є
    Антисвіт.

    Я його знайду, авжеж!
    Антисвіт.
    Серед попелу й пожеж
    його цвіт.
    У в'язницях темних веж,
    в морі пліт.
    Ну а ти за мною стеж,
    мертвий світ!

    -------------
    11.11.2008



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  4. // Ангел тікає //
    Стріляють в ліхтар,
    сліпнеш миттєво.
    Між скронями - жар,
    під ребрами - небо.

    Ангел тікає.
    Ти на колінах.
    Стоїш і чекаєш.
    Вмираєш повільно.

    Крові багато.
    Її відпускаєш.
    Вену кусаєш.
    Відпочиваєш.

    Ломить суглоби
    і очі втомились.
    Піт на лобі -
    от ним і вмились.

    Ангел тікає.
    Кричиш шо попало.
    Мабуть мого серця
    все ж було мало.

    ----------
    19.07.2008



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  5. ***
    Прокинусь завтра вранці,
    подивлюсь у вікно.
    А там танцюють танці
    реальність і кіно.

    Хотілось би у небо, -
    немає з ким летіть.
    І вічністю без тебе -
    одна єдина мить.

    Болить, але воно пройде.
    Вже скоро я засяю.
    Не буть без тебе Раю
    ніколи і ніде.

    У дні, що прийде завтра -
    іще один щабель.
    Вночі розпалим ватру
    в підніжжі змерзлих скель.

    Зігріємося трошки,
    пограємось вогнем.
    Наповнимо легені
    новим прекрасним днем.

    -----------
    10.07.2008



    Коментарі (2)
    Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

  1. // Давай кохати завжди //
    Давай кохати вічно.
    В цім складність простоти.
    Ми разом - просто я.
    Ми разом - просто ти.

    Давай кохати завжди,
    посеред бруду й зла.
    Щоб кожна нам хвилина
    по щастю принесла.

    Давай в єдинім ритмі
    запустимо серця.
    І зловимо всю вічність
    зненацька - на живця.

    А я тебе кохаю!
    А ти кохай мене!
    Давай кохати завжди
    і щастя не мине!..

    ----------
    23.02.2010



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. // Мандрами, мандрами //
    Подихом крижаним
    ніч тьмарить надвечір'я.
    Птахом весняним
    втрачає сиве пір'я.

    Свічку гасить ґазда
    пальцем потрісканим.
    Воском розбризканим
    в смерть мандрує та.

    Мандрами, мандрами
    аж до, аж до Рами.
    Рамаварта дзвонами
    б'є, горить іконами.
    Мандрами, мандрами
    аж до, аж до Рами.
    В прохолодні храми
    свічка йде до матері.

    Свіча стікала воском -
    жовтою кровію.
    Ґаздо, добродію,
    ген, мандруєм далі!

    Доля долілиць лежить,
    в мандрах буде жить.
    Пізньоосіння нежить
    з темних хмар дощить.

    --------
    25.07.09



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --