Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Олег Завадський (1968)
Між пальці днів просочуюсь піском,
Перетікаю в інші сотворіння…




Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Мольба
    Нехай легкою буде ця зима,
    Хай благодатним буде наше літо,
  •   Тепер і тут
    Вже літо бабине минає.
    Та серед холоду й осмут
  •   Дар
    Цей віщий дар – немов прокляття,
    Хоч нишком плач,
  •   * * *
    Голодні пси шматують вечір,
    І скімлять протяги в дворах.
  •   Щемливий спогад
    За кожен рух, що став початком зла,
    За кожне слово, сказане бездумно, –
  •   * * *
    Ми доросли до мудрості і віри,
    Свої літа поставивши на чати.
  •   * * *
    Дзвіниці душ ударили на сполох!
    Олжа віків осипалась, мов тиньк, –
  •   1991 - 2012
    Тривкий туман. Роки, як віхи,
    Стоять примарами в очу.
  •   Нічне пророцтво
    Все станеться так:
    По заметах прийдуть посланці,
  •   Літній вечір
    Збираю вишні у траві,
    А пальці плутаються в стеблах.
  •   Усохла груша
    Стоїть в саду небіжчиця старенька.
    Її, зрубавши, спалять по зимі.
  •   Жага помсти
    Іще не сталося. А ти,
    Сльози ковтаючи вологу,
  •   Осінній благовіст
    Яка глибока неба височінь!
    Яка п’янлива осені тверезість!
  •   * * *
    Ти чуєш, як пахне весна,
    Як голосно пахне громами –
  •   Логіка життя
    Вже й день збігає, наче мить.
    Минає вік.
  •   Життєве коло
    Цей світ, на скалочки розбитий,
    Вчимося полапки, самі –
  •   Хвилі
    З моїх долонь
                           (від приязні за крок),
  •   Вдова
    Відітхнули стіни:
                              слава Богу!
  •   Яблунева чума
    Впало яблуко спіле
    У пожухлу траву,
  •   Монолог осіннього листка
    (засторога дитині)
  •   Дві верби
    Дупласті верби вклякли над водою,
    Пороззявлявши з подиву роти:
  •   * * *
    Вона жива. І житиме неспішно,
    Допоки світ стоїть,
  •   Пришестя
    Як гурман, дегустую повітря,
    Відчуваючи присмак зими.
  •   * * *
    З його перелюбів-шалінь –
    Щоніч до рана –
  •   Блудний син
    Так і є: не послухався ради,
    За поріг – і кричи не кричи.
  •   * * *
    Глибоким небом скреслого Дніпра
    Пливе крижин білясте хмаровиння.
  •   На могилі брата
    Щось маркітне в цьому реместві,
    Не з утіхи йде йому початок.
  •   * * *
    Творився день, погожий та морозний,
    І падав сніг з далекої зорі.
  •   Різдво
    Коли зі слів пророчення святого
    Зійде звізда на тлі біблійних драм,
  •   Повернення
    Пробігла по зубах моїх оскомина
    Од яблук, що знадвору батько вніс,
  •   * * *
    Не бійся смерті. 
                              Це життя
  •   * * *
    Протуберанцем чистим і сліпучим
    Твоя печаль зіниць моїх сягне.
  •   Жовтень
    Од багать, що вересень покинув,
    Пойнялись пожежами ліси.
  •   На село бабусі
    Заберіть мене, бабцю Уляно,
    З перехрестя великих доріг:
  •   Пам'ять
    Нема гіпотез, подано лиш факти.
    Не супереч, завчи собі і тям:
  •   * * *
    Гаталá промчало буйне літо
    І, зігрівшись дрібкою тепла,
  •   Стезя
    Молився ранок дзвонами церков –
    І благовістом повнились квартали.
  •   Біла казка
    Леле! – білий сніг на білім цвіті.
    А, здавалось, літо незабаром.
  •   Нав'язлива мрія
    (жарт)
  •   * * *
    І знов ця тиша – знак біди.
    Сюди
  •   Суще
    Суєта суєт на марноті
    Підганя квапливо нашу волю:
  •   Спокуса
    Штрика спокуса пальцем попід бік,
    Щоб язиком лизнув
  •   * * *
    Проживши вік, не думати про смерть.
    Вона прийде нечутно і незримо,
  •   Втеча
    Подався безбач, юлавий блудець,
    У бéзвини гружавою багвою,
  •   * * *
    Цибатий день вибрикує лошам,
    Горобеням купається в пилюці...
  •   Пізні холоди
    В життя закоханий без міри,
    Життям розп’ятий без вини,
  •   * * *
    Я не стану тобі обіцяти,
    Що дістану із неба зорю,
  •   Покликання
    Незряче йшов до тебе, навмання,
    На поклик твій крізь регіт стоголосий.
  •   * * *
    Недогледів тебе. Чи забракнуло сил
    Змайструвати човна для рожевих вітрил?
  •   * * *
    Не зволікай! – за нами вже коса
    Кладе в покоси трави запахущі...
  •   * * *
    На сніданок сонцю
    Вже виспіли роси –
  •   * * *
    Я відійшов.
                         Я вже не я, –
  •   * * *
    Як пахли суницями губи й слова,
    І звихрені леготом коси!
  •   * * *
    Живої тиші дайте хоч ковток,
    Бо задихнусь у реві цього міста!
  •   Приснилось
    Святим переймається дрожем
    Все тіло. В церковці стоїм,
  •   Молитва трави
    Моя земна прадавня віра
    Сюркоче коником у травні,
  •   Закон
    Намарне інквізиторський вердикт
    Вигоював уми аутодáфе:
  •   Ода яблуку
    В садку до гілки – сонечком на прузі –
    Висить прикуте яблуко мале.
  •   * * *
    Тобі ж і в березні осінньо –
    Що на осонні, що вві сні.
  •   Претензійній дамі
    (жарт)
  •   * * *
    Ця пізня осінь сонячної днини
    Відлунює в пришерхлих калюжáх
  •   * * *
    Ще день за овидом куняє,
    А вже корівок на луги
  •   * * *
    Зелена музика трави,
    Блакитна музика небесна –
  •   * * *
    Нашпигую надіями серце:
    Ще далеко мені до зими.
  •   Натхнення
    Учеплюсь Пегасу в гриву
    І без сумніву – вперед!
  •   Спомин
    Стрімка ріка в шалений спокій плеса
    Несе холодні спогади снігів...
  •   * * *
    Блукає стежка ранішнім туманом.
    І, щоб цей ліс ніколи не хворів,
  •   * * *
    Живи в мені затаєно і світло,
    Не на моє ворожачи ім’я,
  •   * * *
    Наберу повні жмені кохання
    Та й засію ним твій переліг.
  •   Заполоч
    Ця требна заполоч, як вічність:
    Не прозирнуть, не осягти.
  •   * * *
    Таке буває тільки раз...
    Могутній Помисел тужавий
  •   * * *
    Як Хома кликав перших півнíв,
    Щоб забрали у панночки силу, –
  •   Косовиця
    Співають коси реквієм траві.
    Мантачка, як смичок у скрипаля,
  •   Дорога в гості
    (жарт)
  •   Злочин
    (монолог адепта джайнізму*)
  •   * * *
    Мов пси на місяць, виють по ночах
    Булькатих жаб зелені легіони.
  •   Бабусі Олені
    Сидить моє дитинство посивіле,
    Плете вінки з голландської цибулі.
  •   Слово
    На Слово це звіром прокляття було
    Накладено,
  •   * * *
    Навдивовижу світлі почуття
    У цього небом звабленого сонця!
  •   Зцілення
    Зажуру віч здіймаю догори
    І серця стук притишую півкроком.
  •   Клен
    Дерева теж, як люди, – не глухі.
    Мене мій клен з півдумки розуміє.
  •   * * *
    Не стало Бога. Бог умер*.
    І ви плекаєте надію,
  •   * * *
    Очей твоїх співають херувими,
    І всяких слів доступніші, повір, –
  •   * * *
    Вже не думай про те і не мрій,
    Що з’єднаються наші дороги.
  •   * * *
    Скінчилось літо.
                             Коси віддзвеніли
  •   * * *
    Свячені яблука на Спаса
    В корзині бабця принесла.
  •   Маги
    Лиш мить одна – і згасне,
                                            відпала
  •   * * *
    Я вірю в це язичництво ночей,
    У цей буддизм
  •   * * *
    Вицюркало літо цвіркунами,
    До краплини вицюркало.
  •   * * *
    Це ще не все.
    Це тільки-но кінець,
  •   * * *
    Перестань, я звик до самоти,
    Залюбки спілкуючись думками
  •   * * *
    «І в смерті є смерть –
                                     це безсмертя,
  •   Апостоли
    О четвертій сторóжі вночі
    Він до них підійшов по морю:
  •   * * *
    Озирнись – наполохане літо
    Лопотить молодими крильми.
  •   Зимовий ліс
    Це вміють лише дерева –
    Скидати на зиму одіж.
  •   * * *
    Це кіт-воркіт гостей наворожив.
    Таки зумів же, бісове поріддя!
  •   * * *
    Вже на березах – пасма сивини,
    Сліпучо-жовті пасма вересневі.
  •   * * *
    Ця любов – наче скабка у серці:
    Засвербить, а почухати годі.
  •   * * *
    Не забарися! – вибухнула рань,
    Пташиним співом бризнувши в обличчя.
  •   * * *
    Я живий? – нічого не збагну:
    Щойно смерть приходила по мене.
  •   * * *
    Погода кепська: вітряно й дощить.
    Цить,
  •   Смерть мандрівника
    Вперед ногами винесли його.
    Та не в таку збирався він дорогу:
  •   * * *
    Як два світи в безмежжі голубім,
    Шукаєм одне одного не всує:
  •   * * *
    Гречаним цвітом піниться душа,
    Цюркоче в серці коників капела,
  •   * * *
    Між пальці днів просочуюсь піском,
    Перетікаю в інші сотворіння...
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки