у квартирі нагорі – джунглі
непролазні нетрі струн
і ритуальних співів тубільців
що оживають опівночі
в пору повного місяця
у квартирі нагорі – джунглі
безперервно там чиїсь солдати
пробираються крізь ліани
обрубуючи стебла мачете і
серпами з гри престолів
що дзвенять від натуги
у квартирі нагорі – джунглі
коли тріщить чергове дерево
стає ясно
що за мить стежкою
прорубаною солдатами
пробіжить стадо слонів
чавлячи повню
залишки струн
і захриплі голоси тубільців

гачковані серветки
вальсують вельоном
немов сніжинки
і опадають оплатками
перед старими світлинами
там де стрілки годинника
непомітно тануть
на циферблаті зими

тісто різдвяного калача
пухко замішене
збороноване
і засіяне туркотом горлиці
що збирає правнуків на коляду

коли всі поснуть
здійметься вітер
довгий вельон
затріпоче краями
і полетить до місяця
обмерзлого самотою
полетить разом з оплатками
старими світлинами
і мовчанням годинника
залишивши світанку
на столику біля ліжка
здивовані окуляри
плящинки з ліками
і пучок сухих васильків

а люди йшли та йшли
на прощу на гору Хом’як
очі їм вицвітали
від гострого сонця
і губилося зерно
з дірявих кишень

зупинилися і змовкли бо
гора сягнула до неба
коли вдарив грім
коли спалахнув хрест
коли розсипалося каміння
під скаліченими ступнями України

носатий усміхнений дядько
риба що волає про порятунок
місце набату
море з перерізаним горлом
вихлюпує на них
свою чорну кров
крізь сон що триває сотні років
кидається риба
яка колись
ходила на нерест
до верхів’я гори
під сонцем на пекторалі
під місяцем на мечеті
важко дядькові
нести рибу в саквах порожніх від солі
от і усміхається
щоб чужі не здогадалися
а чужі хазяйнують
видираючи у скель голоси
витрушуючи з риби кораблі
і земля їм засолона
і море замале

сорок галасливих дітей
плавають там де зелено
де вогкість припарює стебла
де шкіра листя туга і солона
і пахне дощем
і сонце велике після дощу
там червоніють ягоди
лищать ластяться до щік дітей
а діти засмаглі
як ягоди після смерті
після смерті і воскресіння
сонце п’є ягоди
ягоди п’ють дощ
діти п’ють дощ і сонце
і смакують ягодами
після їхнього воскресіння

дві риби хапають повітря
назустріч одна одній
знаючи що розминуться
знаючи що не оглянуться
обернуться піною морською
і житимуть у вечірньому прибої

заграва над небокраєм
заграє мелодію
і виплітатимуть звуки суму
серця водоростям
а піні морській
насниться хижа на березі
і рибацький човен
і сонце у ятерах

сиділи сьогодні птах і птаха
на шпаківні
на черешневій шпаківні
в якій ніхто не живе
і подумалося
що вже зима
а шпаківня і досі порожня
що ніч
а два птахи
не наважуються
разом зимувати
ти глянув на птаху
і здогадався
що то я нею обернулася
але у моїх очах було літо
і кіт ходив навколо дерева
та злизував нас твоїм поглядом
як задубілу сметану

кружляє сніг
понад повною коморою,
припадає, примовляє, заговорює.
добрий господар
припас на зиму багацько -
мірку жита, бочку меду,
гладущик масла.
«будемо, бабо, Різдво святкувати...»

«...застеляйте столи та все килимами..»

котитьсяся рік згори тугим будзом –
буде тобі сніг, буде й віхола,
ходить коляда попід вікна втіхою.
зорі з торби витрушує,
кутю присмачує.

«ой, ти сивая та й зозуленько...»

облітають дні поволі.
швидше...
ще швидше...
ото знову замело – світу Божого не видко.

«в полі-полі плужок оре...»

сидить дід за столом,
сам.
нема баби.
а за вікном хурделиця
щедрує.

«бриніла, бриніла коса
коло покоса стихенька...»

Христос народився! Славімо Його!

падають з неба лакмусові папірці
ловлять зиму на кислотність
справджують зиму на лужність
не у лузі-лузі у глибокі й калюжі
пливе небо малинове
пливе небо
сніжинове
пливе небо-
небо
поки небо пливе
плетуть павуки плітки із пуху
затягає вікно візерунками
крізь кожух земля усміхається
йде зима полохає зайців межу замітає

волею долі
ненавмисно
підгледіла
чужу душу.

вона випірнула
наляканою пліткою
з тріщини у сволоці.

замість рук у неї
були крила.
у довжелезні ноги
зубами вчепився
викидень дитинства,
здригаючись від голосів
і намагаючись себе забути. .
біля ока
у павутинні
баламкалися недошиті рушники,
виворотом до світу.
материна рука
все поривалася їх зняти –
не місце їм там -
але ніяк не могла
до них дотягнутися..