весна починається з міліону розчинених крапель
під нашими ногами
під нашими душами
дощем, що затамовує подих
і перезавантажує час
весна починається з книжок
схованих за барною стійкою
зі слів підмішаних у твій алкоголь
меланхолійним барменом
він мріє про подорож і
весна починається з автостопу думок
що блукають далекими містечками
селами
людьми
тими, де можливо тобі ніколи не бути
але
у яких ти є
в яких ти переплетений
цією весною
що починається
саме тут
де б ти не був

Муза
як співав Лагутенко
вона - медуза
таке просте
і жорстоке
порівняння
таке просте
щиро
сердечне
рівняння

адже там
у такому безмежному морі
медузи жалять
боляче
так приємно
боляче
або
неприємно
боляче
жалять
музи
тут
у такому
безмежному
просторі
морі

ось
як
народжуються вірші
від болю
в жалі
цих
мед
уз

і знаєш
є одна
вона смертельна
сhironex fleckeri
морська оса
Австралії
країни
де я колись
хотіла
б опинитись

саме так
зараз
саме тут
хочу померти я
у цих шифрах
понад
свідомості
у цих обіймах
понад
музи

і
відродитися
десь там
від твого дотику
від твоїх обіймів

саме так.
саме тут.
помирати.
саме там.
народжуватись.
у твоїх обіймах

народжуватись у твоїх обіймах
жити у твоїх обіймах

помирати
і народжуватись
у твоїх обіймах
жити
у твоїх обіймах
...

сhironex fleckeri
=
обійми

жалючі.
смертельні.
обійми.

Першосолодкий чай
Першохолодної в́есни.
Першозабуті слова
Першоважливого вмісту.

Все зафарбовано. Встик.
І закоркована легкість.
Те, що нагадує - гниль.
Перебудова.На. Терпкість.

Стало по-справжньому
холодно
вперше..

[2011]

Сріблястий шум осіннього екрану.
Десь губляться самотні силуети..
Чіпляються листи в віконні рами.
А там покреслені душі сонети...

Співають очі із роси стежками.
І їх рельєфи на осінні слайди...
Крадеться холод. Дивлюсь вечорами
Дуетна осінь. У театрі. Драми...

ковтати тишу серцебиттям
змішувати фарби спільного раю
фарбувати повітря диханням мрій
вплітаючи небо у наші зізнання

внутрішньовенно
так глибоко
палко

ми пошепки будем
у небо пірнати

ми будем кохати
ми будем літати

ми
-
пта́хи.

в вугіллі опалого листя
танцюєш метеликом.. болі
гранатними плямами - мрії -
намисто неситого шторму

по колу.. по колу.... на друзки!
...по колу.. по колу... по колу....

скелети обпалених крилець
молитвами дряпають тіло
між лезів спустонеших дихань
злітаєш, танцюєш ти криком

до неба.. до неба... до долу!
.........................................
так холодно.. вітряно... Небо?!

у клітці зітертої долі
опалому білому листі
засохлий
порожній
метелик.

2011р.