Музика ночі у такт твого серця закутала місто,
У чорні вуалі вдягнула кожен сонний будинок.
Руки твої на плечах сплелись так ніжно і тісно.
І душі танцюють покинувши тіло під зморений рок.

Кружляють над ліжком, падають в очі, ховаються в тіні.
Від подихів наших мліють, живуть, у теплих обіймах.
І поки ти спиш закутана в ніч і в мОї долоні,
Танцюючи душі малюють любов у сонних серцях.

Музика ночі у так твого серця закутала місто…

2011р.

Шоколадом у спеку танеш спокусливо,
Розливаєш по тілу солодкі краплини.
Запалити будинок сьогодні ми мусимо,
І спалити у ньому нестримну тварину.

Сонцем просочена, граєшся попелом.
Засмаглою шкірою зваблюєш небо,
Підриваєш серце поглядом й дотиком.
Спека… закоханий тану від тебе…

2011р.

Моє тіло мов мільйони сенсорних екранів
Відчуває кожен дотик твоїх майже рухів.
Ми померли й народилися на осаді туманів,
Ми сплелись із темних й світлих духів...

Проникали через очі в серце й мозок...
Виривали криком всі свої бажання...
І ловили у повітрі ніжно-палкий подих...
Десь на лезі насолоди і страждання.

Наші душі відлетіли в нічне небо,
Там кохалися в істериці та щасті,
А тіла сплелись неначе нерви,
Й захлиналися в судомах вже не власні...

2011р.

Розрізали колії місто на двоє.
Снігом пакетів вкрились перони.
Люди літають розпатланим роєм,
Ховаючи крила в зелені вагони.

Моргають вогні ясним фіолетом.
Кричать електрички дратуючи вуха,
Прицілені в ніч немов пістолети,
Будять колесами сонного духа.

Спішить вдалині моя електричка.
Розжарені іскри горять за дротами.
Моя схвильована мріями звичка
Вертатись щодня до тебе думками.

2011р.