Вірші - Марія Родінко - Поетичні майстерні

Вірші, проза, аналітика, огляди

Автори /

Марія Родінко (1993)

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

• випивай мене зранку до дна...

випивай мене зранку до дна
всмоктуй найменшу краплину

• Промова поета

я усвідомлював з гіркотою,
відпльовуючись ві̀ршами постмодерну:

• Я помню твои странные стихи...

Я помню твои странные стихи,
которые рождались вечерами.

• Про сутнє

Крихкі, нерозтрачені будні
Зап’єм підсолодженим чаєм.

• Життя як воно є

Над втомленим містом туман-коктейль із життів,
Із хаосу, крику, болю, страху̀ і страждань.

• Старий фотоальбом

Тут затишно. Я можу розпалити
вогонь. Дістати келих і вино.

• Другу о городе

Люблю пройтись по переулкам
В прохладе мартовского дня,

• Осіння галерея

Я виходжу в осінній сад,
В галерею чарівних полотен.

• Важко слова дозрівають...

Важко слова дозрівають,
наче дерева влітку,

• Замало кисню...

Замало кисню. Дихаю скоріше.
Ловлю повітря голими руками.

• Літня повінь...

Літня повінь не змиє смуток
з наших пильних душ.

• А це був Бог...

Стрімкі маневри ранньої весни
без сумніву тебе заґартували.

Переглянути всі твори з цієї сторінки