Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Тетяна Флора Мілєвська (2011)

Інфо
* Народний рейтинг 5.065 / 5.51
* Рейтинг "Майстерень": 4.917 / 5.58
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.777
Переглядів сторінки автора: 68298
Дата реєстрації: 2011-12-25 18:19:44
Звідки: Миколаїв
Веб сторінка: http://sonetart.blogspot.com
Школа та стилі: імпресіонізм, романтизм, необарокко
У кого навчаюсь: Ахматова, Цвєтаєва, Ліна Костенко
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2017.07.30 15:37
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Якщо будуєш дім, будуй для обох частин твого єства — душі й тіла. Якщо прикрашаєш і вдягаєш тіло, не забувай і серця
Г.Сковорода

Не поет, хто забуває про страшні народні рани...
Леся Українка


Теперь давно уже не та,
я, как уставшая вода
в стакане, - долго все гадали,
и сглаз друг другу все снимали,
ну, а потом, как должно быть -
ее необходимо слить...
Но... Я - вода - и круг мой вечен,
хоть образ мой небезупречен.

01/01/2013

Найновіший твір
Реальність
Гола жінка і голі стіни. Щаслива жінка і нещасна церква.
Ах, Боже мій (вигук), чорт забирай (вигук),
прости мене, Господи(прохання) -
це ж тільки стіни, це ж тільки жінка.
- А Бог?
- Так Його ж там немає!
- А де він?
- У серці!
- У серці жінки, що оголила тіло на тлі наплаканих стін?..

Сто років, 50, 200?
Скільки стіни переслухали: прости,
пробач, даруй, допоможи, врятуй, пощади...
Вони і досі плачуть: ридають на сході сонця і вечорами,
коли їх уже нічого не освітлює...
Плачуть і шлють молитви-дарунки нечутним голосом у відповідь
невідомому й далекому: допоможу, прощу, пощажу, врятую, дарую...

Бо така їхня доля... Бо така Його воля.

Вони простили тих, хто збивав дзвіницю, молилися за тих,
хто розстрілював священиків на їхньому порозі...

А сьогодні це була лише жінка за образом і подобою Того,
хто вкладав у їхню душу молитви, плачі і радощі.
Вони, зруйновані та незнИщені, ЯВИЛИСЯ перед людьми:
ми є, ми чекаємо на вас, бо ми - дім Божий,
навіть тоді, коли лишаємося купою каміння...

- А жінка?
- То промисел Божий.
- ?!
- Усе починається з жінки.