Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Тетяна Флора Мілєвська (2011)

Інфо
* Народний рейтинг 5.065 / 5.51
* Рейтинг "Майстерень": 4.917 / 5.58
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.777
Переглядів сторінки автора: 73316
Дата реєстрації: 2011-12-25 18:19:44
Звідки: Миколаїв
Веб сторінка: http://sonetart.blogspot.com
Школа та стилі: імпресіонізм, романтизм, необароко
У кого навчаюсь: Ахматова, Цвєтаєва, Ліна Костенко
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2018.02.22 23:23
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Якщо будуєш дім, будуй для обох частин твого єства — душі й тіла. Якщо прикрашаєш і вдягаєш тіло, не забувай і серця
Г.Сковорода

Не поет, хто забуває про страшні народні рани...
Леся Українка


Теперь давно уже не та,
я, как уставшая вода
в стакане, - долго все гадали,
и сглаз друг другу все снимали,
ну, а потом, как должно быть -
ее необходимо слить...
Но... Я - вода - и круг мой вечен,
хоть образ мой небезупречен.

01/01/2013

Найновіший твір
Ритми
У ритмі її буття не існувало поряд ні фарб, ні музики.
Місто дзенькало за вікном трамвайними коліями
та інколи шкварчало дощем,
котрий прибивало цвяхами пилюки до землі.
Уранішня кава, мака та кефір - ось і уся компанія
її невідомо скількисьтамтисячного дня.
Вона їх не рахувала: день вперед, день назад, яка ж різниця?
Все одно попереду вічність.
Проте сьогодні є сьогодні.
Його треба пройти, проповзти, провсміхатися.
Бути чемною. Не бути причіпливою.
Отримавши болючий випад, відповзти до свого сховку.
Витримати паузу між ритмами повсякденного - "треба".
Подивитися на лямпочку, потім торкнутися своєї шиї,
вчергове зрозуміти давно зрозуміле - той вибір не для неї,
знову сісти за роботу...

Найгіршим було - проусміхатися.
Її душа була наповнена життям, енергією усмішки,
та обличчя передавила оскомина,
котрої, при всім бажанні, вона вже не могла стерти.
Чорнява говорила їй -
" Усміхайся, люди не люблять нещасливих облич.
Посміхайся очима."
Вона не знала, що це таке - посміхатися очима.
Вона могла ними співчувати,
всотувати в себе чужі страждання, вихлюпувати енергію в дарунок.
Це все вона вміла.
Лише не вміла усміхатися...

уривок