Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Галина Гордасевич (1935 - 2001)

Інфо
Літугрупування: Невільнича поезія
* Народний рейтинг 5.112 / 5.64
* Рейтинг "Майстерень": 4.804 / 5.4
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Коефіцієнт прозорості: 0.782
Переглядів сторінки автора: 46557
Дата реєстрації: 2006-11-15 18:22:15
У кого навчаюсь: Ілля Сельвінський, Йосиф Курлат
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2009.09.21 15:17
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Галина Леонiдiвна Гордасевич народилася 31 березня 1935 року в м.Крем’янцi на Тернопiльщинi в родинi священика. Виросла на Рiвненщинi. Пiсля закiнчення семирiчки навчалася в Острозькому педучилищi. У шiстнадцять рокiв була арештована i засуджена на 10 рокiв таборiв ГУЛАГУ, як було написано у вироку: «...за складання нацiоналiстичних вiршiв i антирадянську агiтацiю серед студентiв».
Звiльнилася через неповних три роки i приїхала в Донбас, де починала з рiзноробочої на будiвництвi. Навчалася в школi робiтничої молодi. Вступила до Донецького Iндустріального iнституту, потiм на театральне вiддiлення культосвiтнього училища. Заочно одержала вищу освіту в літінституті ім. Максима Горького (м. Москва), бо в Україні подібного навчального закладу не існувало.
Працювала в м. Макiївцi на труболиварному заводi, керiвником драмгуртка в смт. Ханжонково, друкарем в Донецькiї обласнiй друкарнi, редактором у Донецькому “Будинку преси”, сценаристом у “Донбитрекламі”, після вступу до Спілки письменників у 1984 р. – на творчій роботі.
В серединi 60-тих рокiв знову почала писати вірші, трохи пiзнiше - прозу i критичнi статтi. Автор поетичних збiрок «Веселки на тротуарах» (Київ, «Радянський письменник», 1966.), «Наречена сонця» (Донецьк, «Донбас», 1976.), «Високе полум’я дня» (Київ, «Радянський письменник», 1980.), «Слiд зiрницi» (Київ, «Радянський письменник», 1986.),«Яничарська балада» Поезія. (Дубно, «Наш край», 1993.),«Вибране сином» Поезії.( Львів, «Сполом», 1999.), «Рядок з літопису» Поезії.(Львів «Сполом», 2000.), «Ера України» Поезії. (Львів, «Сполом», 2000.), «І сказав Ісус» Поезії. (Львів, «Сполом», 2000.),«Ішла весна по місту» Поезії.( Львів, «Піраміда», 2001.), «Над озером холодної води» Поезії. (Львів, «Піраміда», 2001.), «Сонце, вітер і жінка»Поезії.(Львів, «Піраміда», 2001.), «Станція Ворожба» Поезії.( Львів, «Піраміда», 2001.), книжок прози «Вiдцвiла шипшина» (Київ, «Радянський письменник», 1974.), «Твiй тихий дiм» (Донецьк, «Донбас», 1980.), «Двадцять рокiв i один день» (Київ, «Радянський письменник», 1984. та Донецьк, «Донбас», 1985.), «Прекраснi iмена жiночi» (Донецьк, «Донбас», 1990.), а також публiцистичної книжки «Письма к другу» (Донецьк, «Донбас», 1989.) i лiтературних портретiв українських поетес «Силуети поетес» (Київ, «Радянський письменник», 1988.), та ще цілого ряду різноманітних книжок, як «Соло для дівочого голосу» Автобіографічний роман.( Львів, «Добра справа», 2001.), «Казка про хлопчика Ромчика і трьох чарівних коників» (Дубно, «Наш край», 1991.), ,«З сімейного альбому» Есе.(Дубно, «Наш край», 1993.), «Казка про Сонце і його синів-променів» (Львів, «Каменяр», 1996.), «Степан Бандера: людина і міф» Документальна розвідка. (Київ, «Бібліотека українця», 1999.), Друге видання, доповнене.( Львів, «Сполом», 2000.), Третє видання з додатками. ( Львів, «Піраміда», 2001.)
Виступала в перiодицi з публiцистичними та критичними статтями. Лауреат премiй iм.О.Бiлецького та ім.В.Марченка.
З 1990 по 2001 рр. проживала у Львовi. Померла 11 березня 2001 р. Похована у м.Кремянці.

Найновіший твір
Точно датований вірш
Цей вiрш я написала двадцять п'ятого лютого
Тисяча дев'ятсот шiстдесят сьомого року.
Я точно датую його, бо все мене лають,
Що нема в моїх вiршах ознак часу.
Кажуть, такi вiршi могли бути написанi
І сто, i двiстi, i триста рокiв тому.
Кажуть, такi вiршi можуть бути написанi
І через сто, i двiстi, i триста рокiв.
Але хiба я винна, що триста рокiв тому
Жiнки плакали, коли їх залишали кохані?
Я не думаю, що через триста рокiв
Вони будуть цьому радiти.
Але хiба я винна, що триста рокiв тому
Люди боялися смертi?
Я не вiрю, що через триста рокiв
Вони будуть чекати смертi, як визволення.
І хiба я винна, що триста рокiв тому
Зраду карали смертю?
Я не вiрю, що через триста рокiв
Зраду вважатимуть доблестю.

Простiть мене,
Що я схожа на своїх прадiдiв.
Простiть мене,
Що я схожа на своїх правнукiв.
Бо ж я - та ланка,
Що з'єднує минуле з майбутнiм.