Я майже вже тебе не пам'ятаю,
Лиш інколи приходиш уві сні...

А навколо війна.
Ти - частина події.

Мало знати, що досить.
Пізно змінювать думку.

Тільки б очі цього не бачили
І не чули німі голоси,

Чи просто писати і душу картати?
Чи скоро усохне останнє перо?...

Не потрібно нічого,
Пустота поряд плаче,

Уже з останніх сил я набираю текст,
І знову наостанок слово зіпсувала...

Відчуття що тебе зрадили
Страшно думати що так

Сльозами травня дивна ця бентежність
Затягує у смуток тихо за собою.

Я написала тобі вірш. Простий, звичайний...Стерла.­Знову ось пишу.У пам'яті моїй гартуєш дивний смуток, що тягнеться хвилинами жалю.
Прости за той нещирий поцілунок, за злість миттєву, неживу. Ти знаєш може, що любила, ніжно, справжньо, назавжди. Прости....Прости.