•  ***

Отак було: улеслива й невидима
У краї римськім – давня таїна:

•  ***

Батькові

•  ***

у часи т.зв. холодної війни і тотальної колотнечі
моє покоління навчалося у невеликих школах

•  ***

я знав тебе завжди
тільки цього замало

•  ***

ти пряла своє волосся
підковою вуха пропливе човен осені

•  СЛІДИ

На відстані дотику небо сурмить,
Гармонія ночі й холодного світла.

•  СІНОКОСИ

твій поцілунок – не серпневий ранок
теплом зігрітий скошеного сіна

•  ***

Йому наснилося, що він чомусь не той:
Антихрист, Бог, поет а чи герой?

•  ***

Мені колись наснилися вовки,
Які бредуть холодними стежками.

•  ***

Розкутість рук усміхнених доріг,
Плечистість вій, захованих у пасма.

•  ЯБЛУНЕВІ РУКИ

ти поклала яблука на обідній стіл
вони схопили вогні твого дотику

•  * * *

Облиш мене, мелодіє століть,
Твої слова торкаються узвишшя.

•  * * *

На мене дивилась крізь млу молода течія,
Боспорського царства Османські штандарти й мундири.

•  ТВОЄ ІМ’Я

за секунду до кінця Іздрик
за тих п’ятнадцяти хвилин

•  * * *

Тебе єдину й чисту, як потік
Від болю і страждань не уберіг.

•  СТАРИЙ ЛІХТАР

Ранкове світло як старий ліхтар
Де голос твій і лине, і тріпоче.

•  НАРОДЖЕННЯ СЛОВА

Ми ще повернемось під вільгу вільх
У вир вітрів, відваги і натхнення.

•  * * *

римський шлях будували наші стратегічні партнери
йдучи на схід

•  * * *

У краплі молодій - прозорість океану,
І хвиль дев’ятий вал - на енній широті.

•  * * *

Кінбурнська ніч. У плавнях місяць скаче
На золотім свічаді комишу.

•  * * *

Голублячи вві сні жіноче сонне тіло...
Л.Талалай

•  * * *

І все завмерло. Наче й не було
Ні зустрічей, ні давніх поцілунків.

•  * * *

як перекручена печаль
ота сторінка

•  * * *

Коротке літо – в стиглій аличі
Як парашути піною морською.

•  МОЯ МИТЬ

Я відірвусь від плоті і планети.
Поглину вглиб засмаглої землі.

•  * * *

Золотавовечірні озвуться дощі
І поріжуть метал островів передніччя.

•  УЗОРИ ЖИТТЯ

дібрала якісні нитки
підрахувала їх необхідну кількість

•  * * *

Я жив тоді – краплина на стеблі,
Де сніг Карпат – в полоні кришталевім.

•  * * *

На брюках неба – пояси доріг:
Літак зі срібним попелом на крилах.

•  РЕАЛІЇ

неймовірно уявити світ
у якому зникають фарби

•  НІЧНИЙ БЕРЕГ

Як білий сніг, як сонячна вуаль
У павутинні загубилось літо.

•  ДЕРЕВО І ЛЮДИ

сиділа на підлозі неба
і лускала насіння

•  * * *

Моя Аланіє, небачені твої
Виразні очі проковтнули вії.

•  * * *

Озирались Йому призабуті слова.
День покірно мовчав, помираючи вкотре.

•  Перехрестя

Такі солоні пасма берегів
Прийдуть вночі, мов зоряна утома.