Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Анна Волинська (1962)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Ювілейний
    Важко. Нагромаджуються втрати,
    від яких ніяк не вберегтись.
  •   Темнішають життєві небосхили,
    Темнішають життєві небосхили,
    Спливає часу суєтна вода…
  •   Здрастуй, наша зрілосте!
    Здрастуй, наша зрілосте! Здрастуй, осене!
    От і ми з тобою вже на «ти»,
  •   Від літа не залишиться нічого
    Від літа не залишиться нічого...
    Дні-перестарки в зиму побредуть...
  •   Ласкою Божою створена...
    Ласкою Божою створена
    в хвилю натхнення,
  •   Якби про кусень хліба думав Бог
    Якби про кусень хліба думав Бог,
    якби не мав дозвілля ні на йоту
  •   Лютий, лютий, все ти переплутав
    Лютий, лютий, все ти переплутав,
    Заблукав у зиму — з теплотою,
  •   Оця хвилина, ця скороминуща
    Оця хвилина, ця скороминуща
    Сліпуча мить у спалахах століть —
  •   Рядком грішу — покутую рядком
    Рядком грішу — покутую рядком.
    Вони мені — за злочин і за кару;
  •   Прощай, пресвітла радосте моя
    Прощай, пресвітла радосте моя.
    Тих сліз, яких немає, не осушуй!
  •   Майже сонет, майже експромт
    О Всесвіте! Почуй мене, почуй!
    Хоч зараз не покинь напризволяще
  •   Храм душі - душа храму
    На радість превелику ворогам
    Над вашим храмом знов злетілись відьми!
  •   Мир духу вашому!
    Мир духу вашому!
    О ні!
  •   Мале тире між датами двома...
    Мале тире між датами двома.
    Попереду, позаду — нескінченність.
  •   Якби ж то через терни — до зірок!
    Якби ж то
    через терни — до зірок!
  •   Весна стоїть на роздоріжжі
    Весна стоїть на роздоріжжі.
    Морозом знову узялася,
  •   Заіржавілий засув здвигаю
    Заіржавілий засув здвигаю,—
    Вже стоїть при моєму порозі
  •   Стою між двох заметів...
    Стою між двох заметів,
    Зневажена зимою.
  •   Як моя сповна відсидить в тілі
    Як моя сповна відсидить в тілі
    Строк непосидючая душа,—
  •   Не спіть! Чувайте над душами!
    Не спіть! Чувайте над душами!
    Коли у листопад рушили,
  •   Люлі-люлі, мово-колискова
    Люлі-люлі, мово-колискова,—
    Не орел, не сонце і не меч!
  •   Опудало забуте
    Опудало забуте стовбичить на городі,
    чи молиться, чи молить, чи милостині жде.
  •   Сонет
    У теплі дні збирання винограду
    зустрінь когось. І в очі зазирни
  •   Смертоносне, куце, нетривале
    Смертоносне, куце, нетривале
    Це життя минає стрімголов,
  •   Завтра, не завтра… ми знати не можем
    Завтра, не завтра… ми знати не можем
    Скільки лишилося днів про запас.
  •   Осінь, осінь, ти — як сіль на рани
    Осінь, осінь,
    Ти — як сіль на рани,
  •   Над втомленою щедрістю землею
    Над втомленою щедрістю землею
    Сповняється щорічний ритуал:
  •   Як добредуть життєвою стернею
    Як добредуть життєвою стернею
    Літа мої до старості колись—
  •   Боже-побратиме
    У хвилину щастя, у годину горя,
    Втомлена дрібними справами земними,
  •   Щоденно нуждою карає
    Щоденно нуждою карає,
    Дрiбних не жаліє жал,
  •   Блаженний муж
    * * *
    За І. Франком
  •   Листок завис на павутині
    * * *
  •   Стоять кущі пошарпані шипшини
    * * *
  •   Цієї осені моїм натхненням станеш
    Цієї осені моїм натхненням станеш...
  •   Літа літопис згорнеться в сувій
    Літа літопис згорнеться в сувій,
    Позатираються дати.
  •   Святковий Спас на заході у літа
    Святковий Спас на заході у літа
    Церковним дзвоном сповіщає збір,
  •   Розiмлiлий вітер натрусив
    Розiмлiлий вітер натрусив
    Яблук спілих в трави розігріті.
  •   Оплативши сонцем щедре мито
    Оплативши сонцем щедре мито,
    Теплий серпень починає путь.
  •   Святкує липень літа половину
    Святкує липень літа половину
    I дні стоять, як келихи з вином
  •   Монолог Йосифа Сліпого
    Високий час випробувань наблизивсь
    Моєї Вiри — злом чужих ідей.
  •   Розгоряється вогнище в ніч на Iвана Купала
    Розгоряється вогнище
    в ніч на Iвана Купала,
  •   На дні душі лежать мої пісні
    На дні душі лежать мої пісні,
    Як скарб старий лежить на дні морському.
  •   На семи розхристаних вітрах
    На семи розхристаних вітрах,
    По чужих квартирах i кімнатах,
  •   Так, відкладаючи щастя на потім
    Так, відкладаючи щастя на потім,
    Наймити вічні грузнем в роботі.
  •   Мiсячна ніч
    Мiсячна ніч! В заколисані трави
    Падають стрімко розгублені зорі.
  •   Чи два десятки зболених віршів
    Чи два десятки зболених віршів
    Спасуть поета в день Страшного Суду?
  •   Перші весняні грози
    Перші весняні грози. Перші духмяні зливи
    На тополині бруньки, на черешневий цвіт,
  •   Нарешті тепло. Вишні розцвiли
    Нарешті тепло. Вишні розцвiли,
    На тисячі свічок панiкадила.
  •   Пiд молодими небесами
    Пiд молодими небесами,
    Перечекавши холоди,
  •   Квiти весни найбіліші
    Квiти весни найбіліші
    Кинулись людям під ноги.
  •   Я весні i цей рік не чужа
    Я весні i цей рік не чужа.
    Знову ця велика таємниця:
  •   Вже тепло
    Вже тепло. Вже голуби п’ють
    воду з калюж відталих.
  •   Що ж тепер робити, весно слабосила?
    * * *
  •   ГРIШНИЦЯ
    Немає сили довше буть святою.
    Я в грішниці іду. Пiдпалюю мости.
  •   Закоханість — щастя і подив
    Закоханість — щастя і подив,
    І погляд в зірки, горілиць.
  •   Я не шукаю зустрічі з тобою
    Я не шукаю зустрічі з тобою,
    Своєю згубою, облудою, бідою,
  •   Я співатиму Пiсню Пiсень
    Я співатиму Пiсню Пiсень,
    Бо сьогодні коханням хвора.
  •   Подай, життя, життєво необхідне
    Подай, життя, життєво необхідне,—
    ні віллу, ні басейн, ані кольє,—
  •   Ми вiдвикли від зим суворих
    Ми вiдвикли від зим суворих —
    Парниковий ефект взнаки.
  •   Минають за хвилиною хвилини
    * * *
  •   Моя глупото! — Біблію читай!
    Моя глупото! — Біблію читай!
    «Перед свиньми не розсипайте бісер».
  •   Ніякого «срібного віку».
    Ніякого «срібного віку».
    Бряжчить нахабніюча мідь.
  •   «Засохлi стебла деревiю»
    Засохлi стебла деревiю
    Стирчать з холодної землі.
  •   «У когось від Рiздва i до Рiздва»
    У когось від Рiздва i до Рiздва,
    А в когось від розп’яття до розп’яття.
  •   «Сади цвітуть весільною фатою»
    Сади цвітуть весільною фатою,
    Радiй, земля, — сади твої цвітуть!
  •   «Зупинись, зупинись, бо ще Осiнь не вся вiдгорiла»
    Зупинись, зупинись,
    бо ще Осiнь не вся вiдгорiла,
  •   «Падають зорі з Нiчного Ковша»
    Падають зорі з Нiчного Ковша,
    Серпень готує обжинки.
  •   «Дивитися — аж сліпнути від болю»
    Дивитися —
    аж сліпнути від болю!—
  •   «Все менше тих, хто думає і чує»
    Все менше тих, хто думає і чує...
    Імперія Матерії навкруг.
  •   «Хризантеми розхитує вітер»
    Хризантеми розхитує вітер,
    Клапті снігу підсвічують мить,
  •   «Земля моя осіння i печальна»
    Земля моя осіння i печальна,
    Земля моя печальна, золота,
  •   * * *
    Вiд безвiстi загублених зірок
    Приходим тілом в руки повитух,

  • Огляди

    1. Ювілейний
      Важко. Нагромаджуються втрати,
      від яких ніяк не вберегтись.

      Друзів за душевну глухуватість
      Важче вибачати, ніж колись.

      Почуття припізнений початок
      у зачатку так і відімре.

      Хоче болячками докучати
      Тіло, і не юне, й не старе.

      Тільки дух не зовсім ще згорбатів.

      Та й йому з неприязних низин
      Важче стало зорі добачати
      Крізь колючі нетрища тернин.

      2013



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Темнішають життєві небосхили,
      Темнішають життєві небосхили,
      Спливає часу суєтна вода…
      Допоки ще при тямі і при силі —
      Подячним серцем правду пригадай:
      Як нарадівся тут, як наридався,
      І намолився, і примножив гріх…

      Збирайся потихесеньку, збирайся.
      Світає вже у засвітах твоїх.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Здрастуй, наша зрілосте!
      Здрастуй, наша зрілосте! Здрастуй, осене!
      От і ми з тобою вже на «ти»,
      От і ми гірку премудрість досвіду
      Щиро намагаємось осягти.
      Потьмяніли юності брязкальця,
      Від зерна полова відліта.
      Але чи звитягами, чи поразками
      Стануть ті умудрені літа?
      Отакі ощадливі, аж до скнарості,
      Не згойднуть тверезості терези,
      Поженуть прямісінько, аж до старості,
      Душ перевантажені вози...

      Господи, щоб з нами такого не сталося,
      Очерствіння — мимо пронеси!

      Щоб не доживати глевко і прісно,
      Не тремтіти заздрістю у руках,
      Щоби хліб духовний нині і присно
      Був на наших вишитих рушниках;
      Щоб сердець не сточував жалю шашіль.
      Доки не відійдемо за межу,—
      Щоб не бракло щедрості душам нашим,
      Щоб хватило розуму — для безумств!

      1999



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Від літа не залишиться нічого
      Від літа не залишиться нічого...
      Дні-перестарки в зиму побредуть...
      Подякувавши Богу за підмогу
      Десь там впадуть у Лети каламуть...

      У галасі технічних революцій
      Їх мовби і на світі не було...

      Та Всесвіт озивається співзвуччям
      На їхнє затихаюче тепло.

      2000 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Ласкою Божою створена...
      Ласкою Божою створена
      в хвилю натхнення,
      Згустком матерії стала я
      тут і тепер.
      Дивом життя обдарована,
      даром священним,
      Чути хоч інколи поклик
      прабатьківських сфер,
      Бути відлунням його
      для свого небокраю
      Я намагаюся, Господи,
      Я намагаюсь.

      Хоч і довіку сама я
      заручниця в себе,
      Хоч розшматовано серце
      на сотні дрібниць,
      Все ж — не розтринькати всує
      призначене небо,
      Жити хоч інколи щедро,
      врозліт, горілиць,
      Ще й закохатись не раз —
      до пекельного раю—
      Я намагаюся, Господи,
      Я намагаюсь.

      2004



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Якби про кусень хліба думав Бог
      Якби про кусень хліба думав Бог,
      якби не мав дозвілля ні на йоту
      чи сотворив би хоч одну істоту,
      і світ, і світло, і небес чертог?
      Зашарпаний турботами вкінець,
      не маючи для себе ні хвилини,
      «за образом-подобою» людину
      чи сотворив би — творення вінець?

      Таврованих печаттю боротьби
      за існування — плоті, а не духа,—
      почуй же нас, Творець, творців послухай:
      нехай утоми зменшаться горби.
      Людей у відпочинок відпусти.
      У час дозвілля, під Твоїм началом,
      хай створять неймовірні, небувалі
      с в о ї натхненні сяючі світи!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Лютий, лютий, все ти переплутав
      Лютий, лютий, все ти переплутав,
      Заблукав у зиму — з теплотою,
      Розгубив морози на розпутті,
      Що з тобою, лютий, що з тобою?

      Виллялося сонця так багато,
      Що сніги згорiли-почорнiли.
      Лютий, ти весною хочеш стати?
      Лютий, лютий, хто ж тобі повірить?

      Не повірять. Скажуть: «Недоречi
      Це тепло, бо ще морози будуть!»
      Житимуть в чеканні холоднечі
      Обережні i розумні люди.

      Серце моє, ніжне i тривожне,
      Де це ти навчилося спокою?!
      Вiрити, радіти — не спроможне.
      Що з тобою, серце, що з тобою?!

      1987



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Оця хвилина, ця скороминуща
      Оця хвилина, ця скороминуща
      Сліпуча мить у спалахах століть —
      Ну так смакує, як вода цілюща,
      Вода джерельна в спрагу-ненасить.

      Хоч знову — вкотре, всоте — стерпну серцем,
      Але й тоді життя не тратить смак,
      Хоч обпікає, як горілки з перцем
      Напів, на чверть наповнений гранчак.

      Не сірим, не зачовганим, не стертим,
      Не згубленим в байдужості імлі —
      Тривай, життя! Ти так смакуєш смертним
      Закоханим причасникам Землі.

      Хай довго ще не буде небуття
      Нам, жадібно-жагучим до життя!

      2006



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Рядком грішу — покутую рядком
      Рядком грішу — покутую рядком.
      Вони мені — за злочин і за кару;
      Вони Едем, водночас і Содом,
      Сізіфів камінь з крилами Ікара.

      Мене за тих рядків любов і лють
      Осудить чиста і нечиста сила.
      Чи все-таки розгрішення дадуть
      з квитком до раю,
      «бо вона — любила»?

      1998



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Прощай, пресвітла радосте моя
      Прощай, пресвітла радосте моя.
      Тих сліз, яких немає, не осушуй!
      Нічних сузір’їв вічні письмена
      проваляться в мою порожню душу.

      Нічого, окрім пустки, в ній нема.
      Зернини не зосталось — на насіння.
      Стримить одне холодне отупіння
      до звичного поденщини ярма.

      Сама я не своя... і нічия...
      Не знаєш, хто зробив мене такою?

      Вернись мені журбою і жагою,
      Вернись мені і спрагою, й снагою,
      Вернись мені хоч чорною бідою,
      Неодболіла радосте моя!

      1999



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Майже сонет, майже експромт
      О Всесвіте! Почуй мене, почуй!
      Хоч зараз не покинь напризволяще
      Мій дух скорботний і такий болящий,
      бо він вже натерпівся досхочу!
      Я помовчу. Словами помовчу.
      Сльозами помовчу в нічну безодню.
      Почуй мене, мій Всесвіте, сьогодні,
      бо терпко так запраглося плачу
      мізерній проминущій порошині,
      загубленій в самотності людині,
      заплутаній в заземлені вузли.
      Пригрій її душею світовою,
      що всюди й все наповнює собою,
      і творчості хвилину ниспошли!

      1999



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Храм душі - душа храму
      На радість превелику ворогам
      Над вашим храмом знов злетілись відьми!
      Ви, врешті-решт, із трапезної вийдіть
      І хресним ходом обійдіть свій храм!

      Як може смакувати вам їство,
      Усякі там наливки та закуски,
      Коли ось-ось розвалиться на друзки
      Дрібницями спотворене єство?!

      Ну що вам з того, що стоїть фасад,
      вцілівши якось в просторі і часі?
      Ви внутрішні згадайте іпостасі:
      то клуб... то зерносховище... то склад...

      Будівля, де сповняється обряд —
      Це ще не храм, а тільки передмова...
      Нема Христа: перевернути знову
      Торгових яток довжелезний ряд.

      В святому місці — то базарний гам,
      а то гучноголосі дискотеки...
      Далеко так від святості, далеко,—
      На радість превелику ворогам.

      І стане Вавілоном Вифлеєм...

      А киш! А киш! старі й новітні відьми!
      Ми все-таки із трапезної вийдем
      І душі хресним ходом обійдем!

      2000



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Мир духу вашому!
      Мир духу вашому!
      О ні!
      Не мир,
      а меч!

      Двогострий меч — розрубувати сіті,
      В яких навіки можна скалічіти!
      Щоб світ ловив вас — але не впіймав
      В нагальний поспіх невідкладних справ,
      У дріб’язок щоденних колотнеч, —
      Меч духу вашому!
      О так! Двогострий меч!

      Чи все-таки не меч?
      Не меч, а мир?
      О Господи, як хочеться спокою!
      І щоб фортуна міркою скупою
      Все ж відміряла кілька мідяків
      на працьовиту бідність наших днів,
      накреслюючи радості пунктир...
      Мир духу вашому!
      Благословенний мир!

      Слова... слова... Химери і омани...
      І суті сум... і присмак гіркоти...

      А ви, моїх рядків парафіяни,
      В них мир чи меч хотіли б віднайти?

      2000



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Мале тире між датами двома...
      Мале тире між датами двома.
      Попереду, позаду — нескінченність.
      І мертвим, і живим, і нерожденним —
      Несть їм початку, і кінця нема.

      Тепер ось ти тримаєш корогву
      На перехресті “вчора” і “сьогодні”.
      Допитуєшся: “Нащо я живу?”
      У Божої зірчастої безодні.

      В ряду живих і мертвих — зараз ти
      Це колесо історії штовхаєш.
      Його повільно, вперто просуваєш
      У напрямку людської доброти.

      На карколомнім рубежі епох
      Уже впритул зближаються народи.

      ...Людинонько! Самотня ти, як Бог
      ще до початку творення природи.

      1999



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Якби ж то через терни — до зірок!
      Якби ж то
      через терни — до зірок!
      Якби
      не підлягти метаморфозі.
      Якби
      життя дарований рядок
      не зіпсувати у життєвій прозі.

      На жаль...

      В порохівницях — порохно.
      І не зорить нікому у дорозі
      вікно твоє, запилене вікно,
      яке ти сам помити вже не в змозі.

      2000



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Весна стоїть на роздоріжжі
      Весна стоїть на роздоріжжі.
      Морозом знову узялася,
      а не теплом. Не з теплотою
      слабенький березень згаса;

      Якби ти був до мене ніжним,
      Якби ти щедрим був на щастя —
      То наді мною і тобою
      Такі б стояли небеса!

      Весна то в приморозки вбрана,
      То в холод вкутала обличчя,
      І латки снігу аж до квітня
      З трави старої не сповзли;

      Ти вже давно мені — не рана,
      Не безнадія і не відчай,
      Ти — болем латане терпіння,
      Яке притерпиться...
      Коли?!

      1999



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Заіржавілий засув здвигаю
      Заіржавілий засув здвигаю,—
      Вже стоїть при моєму порозі
      Ця «весна без кінця і без краю»,
      В передщасті,
      В передгроззі.

      Проросла, спромоглася, зуміла
      Обтрусити зимове ошмаття.
      Стане духом і стане тілом
      Плодоносне її зачаття.

      Зашкарублим, німим сухостоєм
      Їй питально дивлюся у вічі:
      Закликаєш на сонячне віче?
      А якщо я рвонусь за тобою —
      Не зламаєш мене,
      Не скалічиш?

      2004



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Стою між двох заметів...
      Стою між двох заметів,
      Зневажена зимою.
      Ну, де ти, де ти, де ти?
      Що трапилось з тобою?

      Сніжини з ніг збивають,
      Шмагають по обличчю.
      Сама я вже не знаю,
      Навіщо тут стовбичу.

      Хіба, щоб остудити
      Свою безмежну дурість,
      Самій перетворитись
      На сніжну кучугуру.

      Хай мій промерзлий обрій
      Крижинами дзвенить...

      Який же він недобрий,
      Отой, що вже біжить!

      1998



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Як моя сповна відсидить в тілі
      Як моя сповна відсидить в тілі
      Строк непосидючая душа,—
      Вирветься на Шлях Молочнобілий,
      Як на луг некошений лоша.

      І спрожогу, як мала-малеча,
      Гулі понадбавши і синці,
      Вріжеться в космічну порожнечу,
      Вимірів-просторів манівці.

      З холодом зіткнеться безпритульним.
      Ось тобі твоя зрадлива вись!
      Ледве-ледь розшукує відлунням
      Голос чийсь далекий:
      «Повернись!
      Хай невдячна, хай зарозуміла,—
      Повернись, така уже, як є,
      Поки хоч один хтось в світі білім
      Ще ім’я пригадує твоє!
      Поки ще хтось молиться за тебе!
      Стременом за Воза зачепись,
      Шляхом Чумаків у рідне небо
      Повернися, чуєш? Повернись!»

      ...І коли у вашім глухозим’ї
      Холоду розірветься кільце,
      І коли в відлизі невдержимій
      Небо просвітліє, як лице,
      Трісне хмар сірюща шкаралуща,
      Виклюнеться сонце, як пташа,—
      Це моя вернулась невмируща,
      Небуттям знеможена душа.

      1998



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Не спіть! Чувайте над душами!
      Не спіть! Чувайте над душами!
      Коли у листопад рушили,
      Коли на щодень насущними
      Стають не хліби — окрушини —
      Не спіть! Чувайте над душами!

      Не дайте онемощіти,
      Хай інколи будуть як діти!
      Хай черствістю не стриножені,
      Злостивістю не знеможені,
      Не даючись спустошенню
      Ходять під Богом і осінню.

      2007



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Люлі-люлі, мово-колискова
      Люлі-люлі, мово-колискова,—
      Не орел, не сонце і не меч!
      В пелюшках заборсалося слово,
      Ні месій не зродить, ні предтеч!

      Балачок дурненьких джеркотнява
      Тоне, як комар в каламарі,
      У мазуті нудно-солодкавім
      серця — переповненім відрі.

      А сучасність вимагає — Слова!
      Світоча над обрієм століть!

      О хоч трохи мислячі братове,
      Мови остаточно не приспіть!

      2000



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Опудало забуте
      Опудало забуте стовбичить на городі,
      чи молиться, чи молить, чи милостині жде.
      Останні дні осінні у передсмертній вроді
      його раниму душу рятують від людей
      глузливих, глупуватих, глухих — до отупіння,
      яких іржа цинізму зсередини жере...

      У неземній красі стоїть земля осіння.
      Обійми розкриває опудало старе...

      2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Сонет
      У теплі дні збирання винограду
      зустрінь когось. І в очі зазирни
      аж до глибин. І усміхнися радо:
      тобі назустріч світяться вони.

      І ви пройдіть хоч півдороги рядом.
      Кажіть слова якісь неголовні
      або мовчіть. Та в очі, як в свічада,
      взаємно задивіться... Восени

      отак буває. Разом вам зітхнулось
      за тим, що ваші долі оминуло.
      Але не все розвіялось, мов дим,—
      подумалося.
      І не все позаду.
      І добре! добре бути нестарим
      у теплі дні збирання винограду.

      2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Смертоносне, куце, нетривале
      Смертоносне, куце, нетривале
      Це життя минає стрімголов,
      Начисто, в одному екземплярі
      Творить мить, і муку, і любов.

      Неспокійне — поспіхом, прожогом —
      Щось урвати прагне, яко тать.
      …Ну, а нам би, перед переходом,
      Ще б відбутись, на відсотків п’ять.

      Нам би оці досвітки, ці присмерки
      Ще вбирати в очі не скляні.
      Ми так близько, так щоденно при смерті…

      Нам би ще кохатись у вогні
      І, мов особисту перемогу,
      Кожен день спивати, як вино,
      Бо — живем! Живем ще, слава Богу!

      …Вже могло не бути нас давно.

      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Завтра, не завтра… ми знати не можем
      Завтра, не завтра… ми знати не можем
      Скільки лишилося днів про запас.
      Що ж ти, жорстокий, печаль мою множиш,
      Радість міняєш на лихо-напасть.

      Що тобі, тяжко — хоч обізвися,
      Осолоди цю холодну весну.
      Серцем вогнистим, легкозаймистим
      Я ж не навічно на світі живу.

      Довго-предовго не зігрівали
      Поглядом, подихом, ніжним теплом
      Ми одне одного… Буднів завали
      В старість сповзають уже нам обом.

      Смертного серця пристрасна ватра —
      Лиш крихкотіла, немічна плоть.
      Не запізнися! Не завтра-позавтра —
      Зараз! знайдись, одізвись і приходь!

      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Осінь, осінь, ти — як сіль на рани
      Осінь, осінь,
      Ти — як сіль на рани,
      Ти роз’ятрила, стривожила минуле,
      А здавалось: в пам’яті курганах
      Вічним сном давним-давно воно заснуло.

      Осінь, осінь...
      Біль старий голосить
      І ні вдень, і ні вночі не замовкає...
      Вітер павутиння срібне носить.
      Облітає жовте листя,
      Облітає...

      1987



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Над втомленою щедрістю землею
      Над втомленою щедрістю землею
      Сповняється щорічний ритуал:
      Знов осінь,як біблійна Саломея
      Розпочинає танець покривал.

      Спадають ниць її розкішні шати,
      Багряно-жовте царське покриття.
      Стою. Дивлюсь. Очей — не відірвати.
      І ще чогось чекаю від життя.

      Воно ще буде лагідним до мене,
      Я прозирну найглибшу його суть.
      Це не мою ще голову шалену
      На блюді закривавленім несуть.

      1997



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Як добредуть життєвою стернею
      Як добредуть життєвою стернею
      Літа мої до старості колись—
      Від старості, від немочі моєї
      НЕ ВІДРЕЧИСЬ!

      Коли, знемігшись од безсилля тіла,
      Дух перестане рватися увись —
      над духом і над тілом знемощілим
      ЗМИЛОСЕРДИСЬ!

      Не погордуй моєю сивиною
      І серцю зубожіти не давай,
      І сам на сам зі старістю людською
      НЕ ЗАЛИШАЙ!

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Боже-побратиме
      У хвилину щастя, у годину горя,
      Втомлена дрібними справами земними,
      Знаю: Ти — зі мною, Ти постійно поряд,
      Господи-товаришу, Боже-побратиме.

      Так Тобі нелегко: стільки сил пропало,
      І нема відлуння в більшості байдужій.
      Так багато званих. Однодумців мало,
      Господи-товаришу, Боже мій і друже.

      Як тому зараджу? Всесвіту учасник
      Я так мало важу, я так мало можу.
      Невеликий з мене Господу соратник,
      Невеликий з мене підпомагач Божий.

      От весни діждали… Дякую за поміч,
      За оцю життєву спрагу незгасиму.
      За дорогу нашу, пройдену пліч-о-пліч,
      Господи-товаришу,
      Боже-побратиме.

      2007



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Щоденно нуждою карає
      Щоденно нуждою карає,
      Дрiбних не жаліє жал,
      Життя моє міри не знає,
      Засуджує, як трибунал:

      «Ох, скільки чеснот загубила!
      Ох, скільки надбала гріхів!
      I як, отака безсила,
      Вона спромоглася на спів?!»

      Осуджуй на муки вічні,
      На пекло суди вогняне,
      Нехай тільки хмурий відчай
      Байдужості — обмине!

      Хай буде останнім роком
      Той рік, коли ні рядка,
      Спокійна, холодна, жорстока,
      Моя не напише рука.

      Хай буде пеклом i раєм
      Земного чистилища шквал!
      Нехай мене з ніг збиває
      Натхнення дев’ятий вал!

      1996



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Блаженний муж
      * * *
      За І. Франком

      Блаженний муж, що ЙДЕ на суд неправих
      І там боронить правду від облуди.
      Блаженний, хто у сонмищах лукавих
      Заціпенілу совість вперто будить.

      Блаженний, хто у пору беззаконня,
      Як найчуйніша совість засинає,
      Хоч криком обпіка громаду сонну
      І правду їй укотре відкриває.

      Блаженний —за ту правду буде гнаний,
      Зацькований, закиданий камінням.
      Блаженний — він зневажить власні рани,
      Не стане підторговувать сумлінням.

      Блаженні ВСІ, хто в злих поневіряннях,
      Шматуючи тенета цього світу,
      Щоденно причащаються стражданням,
      Щоб Дух людський оспалий розбудити!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Листок завис на павутині
      * * *

      Листок завис на павутині,
      як на обірваній струні;
      І шумовинням швидкоплинним
      спішать повз нього сірі дні
      кудись — в осінню холоднечу,
      у безпритульні вечори,
      де неприкаяність старечу
      вкінець розшарпають вітри;
      Де, незаслужено, безвинно
      відбувши свій посмертний строк,
      порве, нарешті, павутину,
      впаде на перший сніг листок.

      2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Стоять кущі пошарпані шипшини
      * * *

      Стоять кущі пошарпані шипшини,
      Червоними плодами запеклись,—
      Як літа дотліваючі жарини
      В оточенні осінніх багряниць.

      Розіпнуто на нитках павутини
      Холодних крапель кришталевий блиск.
      Оглянься, літо! Променем єдиним
      Востаннє — на Покрови — обізвись!

      Але природі відбирає мову...
      І безшелесно, в сітях дощових,
      Зіщулюються порвані покрови,
      І стигнуть стигми осені на них.

      2003



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Цієї осені моїм натхненням станеш
      * * *

      Цієї осені моїм натхненням станеш...

      Закрили хмари неба висоту.
      Обпалюють палаючі каштани
      Швидкі пташині крила на льоту.
      Через дощі пробився кущ шипшини,
      Плоди криваві осінь пропечуть...

      Не будь мені ні рідним, ні єдиним
      Ані на мить. Тільки натхненням будь.

      А це вже не натхнення. Горе. Безум.
      Це не натхнення — це вже наслання.
      Вже обнялися під осіннім небом
      Ці дві пожежі — осені й моя!

      Як холодно у спокої твоєму.
      Вичитую у ньому крайній строк.
      О ти, мій заборонений рядок,
      Розпачливий рядок на вічну тему.
      Ти мій болючий вузол протиріч:
      І Судний День,
      І Великодня Ніч.

      1998



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    35. Літа літопис згорнеться в сувій
      * * *

      Літа літопис згорнеться в сувій,
      Позатираються дати.
      В сірому царстві осінніх стихій
      Стану тебе забувати.

      Серце порожнім лелечим гніздом
      Вистигне на роздоріжжях.
      Вистигне в ньому невчасне тепло
      І недоречна ніжність.

      Дні, табунами зірвавшись учвал,
      Перетолочать найкращі
      Спогади літні:
      Пристрасті шквал,
      Спалах безглуздого щастя.

      2007



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Святковий Спас на заході у літа
      * * *

      Святковий Спас на заході у літа
      Церковним дзвоном сповіщає збір,
      I гарних яблук стиглу розiгрiтiсть
      Несуть святити у церковний двір.
      На небі ні хмариноньки від ранку,
      Пiд корогви зібралось пiвсела,
      I на хресті хрещата вишиванка
      Над білим світом руки простягла.
      Рушають... i на друзки розтрощились
      Моїх ідилій пишні вівтарі: —
      Хустки вкривають коси посивілі,
      Навколо лиця всі — старі, старі!
      Не чути сміху. Не гасають діти
      У безупиннім запалі забав,
      Нема кому i колiнцятко збити
      Чи яблука щоб хтось порозсипав.
      Село неперспективне i убоге,
      Що ж молодим губити тут літа?
      Непотребом звивається дорога:
      Вся молодь повтікала у міста.

      ...Той перший хрест у вишиванцi-льолi
      Несе старий, хирлявий, сивий дід.
      Розпочинає втраченої Долі
      Над втраченим майбутнім хресний хід.

      1997



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Розiмлiлий вітер натрусив
      * * *

      Розiмлiлий вітер натрусив
      Яблук спілих в трави розігріті.
      Серпень, ти останній зодчий літа,
      Щастя затихаючий мотив.

      Осiнь ще не зачепила нас
      Невблаганним совісті докором.
      Яблука освятимо Собором.
      Возликуй, Преображенний Спас!

      1994



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Оплативши сонцем щедре мито
      * * *

      Оплативши сонцем щедре мито,
      Теплий серпень починає путь.
      Отже, всі благодіяння літа
      Скоро у минуле відійдуть.

      Трави, розігріті i духмяні
      Знов заллє дощiв’я каламуть.
      I три Спаси — перший з них медвяний,
      Яблучний i навіть полотняний —
      I три Спаси літа не спасуть.

      1995



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Святкує липень літа половину
      * * *

      Святкує липень літа половину
      I дні стоять, як келихи з вином
      Червоної, терпкої горобини, —
      По вінця поналивані теплом.

      Червоний келих вечір піднімає,
      Розхлюпує на захід i на схід,
      А урочиста ніч благословляє
      Зiрками весь безмежний небозвід.

      От i діждали. Середина літа.
      I слава Богу, що нам дав дiждать.
      Ми, сонцем i землею обігріті,
      Достойно пiдем осінь зустрiчать.

      1990



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Монолог Йосифа Сліпого
      Високий час випробувань наблизивсь
      Моєї Вiри — злом чужих ідей.
      Які важкі митрополичі ризи
      На цій землі одурених людей.

      Вже під вікном чекає «чорний ворон».
      Чи хоч натільний хрест не відберуть?
      Етапи: Воркута, Iнта, Печора,
      Архiєпископа цілком достойна путь.

      Веди мене крізь Дантовi безодні,
      О Вiро, я i там служитель твій.
      Вода на кров заміниться Господню
      У таїнстві тюремних літургій.

      Прийди, Благий, вселися в душі темні
      Бандитів, вбивць. Прости... Благослови...
      Священик-ЗЕК, рецидивiст-священик
      За них з тюрми возносить молитви.

      I тих людей, що творять зло на волі,
      Ти силою молитв моїх — прости,
      Щоб в моноліті Вiри на розколі
      Розрив-травi ніколи не рости!

      Господь — Єдин! Щоб Син Його між нами,
      Укотре розіп’ятий, знов воскрес —
      Хай мури розділові між церквами
      Не виростають до самих небес!

      За те, щоб лиш одна свята дорога
      Вела в єдиний український храм,
      Щоб в єдності прозріли ми до Бога —
      Хай тут умру. Хай душу тут віддам.

      1996



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Розгоряється вогнище в ніч на Iвана Купала
      * * *

      Розгоряється вогнище
      в ніч на Iвана Купала,
      Десь в таємних лісах
      перша папороть хоче цвісти,
      А ті квіти ясні,
      що їх сонце весь день цілувало,
      У купальських вінках
      попливли за водою в світи.

      Переповнена сяєвом
      неба бездонного чаша
      Не вміщає зірок —
      аж вихлюпує їх через край
      На хорошу i щедру,
      на землю згорьовану нашу,
      На святий наш, змарнований,
      чорний, чорнобильський рай.

      Тут нам жити. I тут нам старіти,
      хворіти, вмирати,
      Зберiгати серця,
      коли знов не обійде біда.
      Будуть свічі найкращі
      в купальських вінках погасати,
      А самі ті вінки
      розiрве i потопить вода.

      Та сьогодні ще Всесвiт
      відсвічує в наших зіницях,
      Ще звучать наші спраглі,
      гарячі, живі голоси.
      У святині життя кожен день,
      кожна мить хай святиться
      I вогонь цей нічний,
      i земля у причасті роси.

      Скiльки суджено нам тих хвилин —
      чи багато, чи мало,
      Не повториться жодна.
      Нiколи. По віки віків.

      ...Догорає багаття
      у ніч на Iвана Купала,
      Гасне папороть-квiтка
      в глибинах таємних лісів.

      1996



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. На дні душі лежать мої пісні
      * * *

      На дні душі лежать мої пісні,
      Як скарб старий лежить на дні морському.
      Моє життя проходить в метушнi,
      Приносить тільки смуток i утому.

      У пустоцвiтнiм вихорi занять
      Я всі пісні на потім відкладала,
      Я думала: нехай собі лежать,
      Надiялась — ще напишу... Не знала,

      Не знала я, що все руйнує час,
      Руйнує скарб з найкращого металу,
      I написати вже життя не дасть
      Все те, чого колись не написала.

      Нiчого не напишеться мені.
      Жорстоко заплатила за надії.
      На дні душі лежать мої пісні.
      Лежать пісні — i камінь в них на шиї.

      1986



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. На семи розхристаних вітрах
      На семи розхристаних вітрах,
      По чужих квартирах i кімнатах,
      По чужих диванах i ліжках,
      Я просила в Бога тільки хату,

      Де підкова висвятить поріг,
      Де i стіни будуть помагати,
      Добрий порятує оберіг,
      Рідні захищатимуть пенати.

      Хто ж це так жорстоко заповів —
      На чужому жити i вмирати?
      Вчуся філософії старців:
      Ні до чого надто не звикати.

      Та доволі. Досить вже ниття.
      Головне — не вгробити таланти.
      Скiльки того куцого життя?
      На Землі усі ми — квартиранти.

      1991



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Так, відкладаючи щастя на потім
      * * *

      Так, відкладаючи щастя на потім,
      Наймити вічні грузнем в роботі.
      В сьомому, в сімдесят сьомому поті.
      Наймити вічні, здохнем в роботі.
      Щастя — колись-там.
      Щастя — на потім.

      Так, відкладаючи ніжність на завтра,
      Недоціловану уст наших ватру
      Гасим. На попіл. Кохання нездари.
      В ніжність — як в море! Сьогодні! Зараз!
      Завтра — не знаємо — чи не запізно
      Буде для того, кому оця ніжність.

      Осене! Осене! Сонцем займись!
      З буднів безликих рвонися увись
      І, осіянна, нарешті навчись
      Не відкладати життя на колись.
      Хай ми ще встигнем,
      Хай нам ще вдасться
      Пристрасть і ніжність,
      Життя і щастя!

      2007



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Мiсячна ніч
      * * *

      Мiсячна ніч! В заколисані трави
      Падають стрімко розгублені зорі.
      Я відведу твої руки ласкаві:
      Щастя таке — більше схоже на горе.

      Голову схилиш мені на коліна,
      Стане так жаль твоє сиве волосся.
      Хто ж цьому винен? Кохану, єдину
      Тобі надто пізно зустрiть довелося.

      Ти помовчи... Хай розкаже мовчання,
      Як я потрібна, яка я жадана...
      В травах — зірок загасає зітхання...
      Щастя таке — мов оголена рана.

      Тiльки схиляюсь до губ твоїх тихо,
      Хочу цілунком весь біль розтопити.
      Ох моє рідне, закохане лихо,
      Як же, ну, як же тебе не любити!

      1984



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    9. Чи два десятки зболених віршів
      * * *

      Чи два десятки зболених віршів
      Спасуть поета в день Страшного Суду?
      Чи низку невідмолених гріхів
      Вiки й віки спокутувати буду?

      I піде назавжди у забуття,
      Небесної обителi ізгоєм,
      Ця свiчечка короткого життя
      Перед Творця високим аналоєм.

      1993



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Перші весняні грози
      * * *

      Перші весняні грози. Перші духмяні зливи
      На тополині бруньки, на черешневий цвіт,
      Мiсто взяли в облогу. Ввечері — відступили:
      Нiч Великодна сходить в цей не найкращий світ.

      В церкві старій зібралось люду не так багато.
      Зараз підуть поважно в хресний хід хоругви.
      Наші зшарпанi душі, вбогі, лата на латi,
      Таїнство Воскресiння — зцiли, благослови.

      Хай же сповна проститься всім, хто життя марнує,
      Хай же нарешті стихне сірих днів суєта.
      Пiд передзвін величний вірю у Вiсть благую,
      В церкві старій чекаю Воскресiння Христа.

      1992



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Нарешті тепло. Вишні розцвiли
      * * *

      Нарешті тепло. Вишні розцвiли,
      На тисячі свічок панiкадила.
      Гордієві розв’язано вузли,
      Що нам за зиму Мойра накрутила.

      Нарешті тепло. Гарний Божий день
      Не вірить в неминучість плащаницi.
      Змiнився світ. Та людоньки лишень
      Зрадливі, зраджувані, ницi.

      Топчу свій шлях: ні слави, ні хули.
      Звикаю просто, мудро, сумно жити.
      Сумні вишень скороминущі квіти:
      В Страсний Четвер ті вишні розцвiли.

      1995



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Пiд молодими небесами
      * * *

      Пiд молодими небесами,
      Перечекавши холоди,
      Всiма своїми пелюстками
      Розквiтлi моляться сади.

      Хай не обiрве цю молитву
      Снiгiв раптова заметiль,
      Нехай людська безглузда битва
      Не запорошить їхню бiль.

      Нехай спокiйно вiдцвiтають.
      В теплi зелених сповиткiв
      Солодкi яблука плекають
      Для наших, для осiннiх днiв.

      1993



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Квiти весни найбіліші
      * * *

      Квiти весни найбіліші
      Кинулись людям під ноги.
      Цвiтом обвітрених вишень
      Встелені наші дороги.

      Вбогих душею i тілом,
      Хворих, лукавих, затятих,
      Цвiтом розпачливо білим
      Вишні взялись рятувати.

      1988



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Я весні i цей рік не чужа
      * * *

      Я весні i цей рік не чужа.
      Знову ця велика таємниця:
      Не душа старіє, не душа,
      I весна в очах моїх іскриться.

      Незглибима досвіду іржа
      Облiтає тополиним пухом.
      Не душа старіє, не душа,—
      Тiло, що не слухається духу.

      Розкришились, впали в порохи
      Всiх моїх тривог жорстокі жорна.
      Тож наповнюй, весно чудотворна,
      Молодим вином старі міхи!

      1996



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Вже тепло
      * * *

      Вже тепло. Вже голуби п’ють
      воду з калюж відталих.
      Ось-ось з-пiд облізлих снігів
      просочиться перша трава.
      Вгамуються рани нові,
      старі зарубцюються рани —
      I обертом знову піде
      шалена моя голова!

      Добро відрізняти від зла
      зима мене вперто учила:
      Морозила, била, кляла
      закохану душу мою.
      Та з першим весняним дощем
      я знов безрозсудно щаслива,
      I знову, як кожну весну,
      я море дурниць нароблю!

      1985



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Що ж тепер робити, весно слабосила?
      * * *

      Що ж тепер робити, весно слабосила?
      Нам зима замети снігу натрусила,
      Он які замети, геть по самі вуха,
      Як тут спромогтися ще й на силу духу?

      В зиму п’ятий!!! місяць суне по етапу.
      Хочеться заснути і смоктати лапу.
      Збайдужіти, вмерти, одеревеніти.
      Тільки щось співають невгамовні діти:

      «Благослови, мати, весну закликати,
      Весну закликати, зиму проводжати!»

      Ласкана вітрами, пещена морозом,
      Чуєш, весно, чуєш?! Хоч човном, хоч возом
      Поспішай!Розтоплюй льодову олжу!
      Присягаюсь: я тобі — допоможу!

      1996



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. ГРIШНИЦЯ
      Немає сили довше буть святою.
      Я в грішниці іду. Пiдпалюю мости.
      Буду спокутувать за всі роки спокою,
      За всі віки своєї мерзлоти.

      Твої обійми вже давно чекають.
      Моя сутано чорна — геть лети!
      Коли за щастя позбавляють раю,
      То рай новий для мене створиш ти!

      Нудні святоші кару провіщають,
      I жде мене загробна темнота.
      Цiлуй! Твої цілунки обираю,
      Мені не треба вічного життя,

      Щоб тільки зараз, в росяному диві
      Таких пахучих трав берегових,
      Лежала я, закохана, щаслива,
      В обіймах рук знесилених твоїх!

      1984



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Закоханість — щастя і подив
      * * *

      Закоханість — щастя і подив,
      І погляд в зірки, горілиць.
      Закоханість — Острів Свободи
      У Морі Житейських Дрібниць.

      Осліпніть, зломислячі очі,
      Знімійте, зломовні уста,
      Не знівечить вам, не зурочить
      Великдень мого почуття.

      Цунамі вселенського бруду —
      Своїм захлинися сміттям!
      Я буду, я буду, я буду
      Закоханим серцебиттям!

      Ще тиждень...
      ще день...
      Неминучі незгоди
      більмом наповзають на світло зіниць.
      Вгрузають у ґрати щоденних в’язниць
      мій погляд, мій подих, мій подив...

      О Боже, не дай, щоб мій Острів Свободи
      Навіки поглинуло Море Дрібниць!

      1999



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Я не шукаю зустрічі з тобою
      * * *

      Я не шукаю зустрічі з тобою,
      Своєю згубою, облудою, бідою,
      Я не шукаю зустрічі — о ні,
      А ти щодня ввижаєшся мені.

      В нудних трудах минають будні сірі,
      Сама зроблюсь сіренька i нудна,
      Як раптом не воздасть мені по вірі
      Очей твоїх таємна глибина.

      То правда: біля тебе я крилата,
      Безпечнiша, гарніша устократ,
      То правда, що «закоханості втрата
      Найбiльша серед наших всіх утрат».

      1994



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Я співатиму Пiсню Пiсень
      * * *

      Я співатиму Пiсню Пiсень,
      Бо сьогодні коханням хвора.
      Коли спеку вгамує день,
      Коли тіні впадуть за гори,
      Я зустрінусь з моїм царем,
      Довгожданий прийде до мене,
      I кохання його Едем
      Наді мною буде знаменом!

      Та усе марнота це i ловлення вітру.

      Все постало із пороху —
      вернеться знову у порох.
      Хто пізнання побільшує —
      він же побільшує біль.
      Невблаганно чекає
      на кожного сущого морок.
      I яка у сезону земного чистилища ціль?


      Для усього свій час:
      народитися i помирати,
      Розкидати каміння —
      i каміння збирати,
      Час ненавидіти — час кохати,
      Час читати Пiсню Пiсень —
      час Еклезiаста читати.

      В Бiблiї вони поруч.

      1995



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Подай, життя, життєво необхідне
      * * *

      Подай, життя, життєво необхідне,—
      ні віллу, ні басейн, ані кольє,—
      Подай, життя, життя не зовсім бідне,
      Щоби натхнення зберегти моє;
      бо пропадає ні за душу цапову
      душі моєї космос і огром.
      У злободенних напастях і капостях
      ні миті, щоб за творчості столом
      хоч похапцем себе опам’ятати,
      з щоденних виринаючи турбот,
      наблизитись, нарешті, до висот,
      нарешті Богу — богове віддати...

      Надії на якесь благополуччя
      укотре розтають, неначе дим.
      Моє натхнення — клопоти замучать...
      Ну, змилуйся, життя, і перед тим,
      як знову й знову прикиплю до праці,
      на хліба заробляючи шматок,—
      жбурни мені, як кісточку собаці,
      хоча б один божественний рядок!

      1999



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Ми вiдвикли від зим суворих
      * * *

      Ми вiдвикли від зим суворих —
      Парниковий ефект взнаки.
      Ми, як саджанці помідорів,
      Заповняєм життя грядки.

      Такі немічні, безпорадні,
      I тепличні, i парникові,
      Уникаємо всіх ускладнень
      Чи ненависті, чи любові.

      А зима цьогорічна хижа
      З нас взялася витрясти душу:
      «Недолуго! А спробуй, виживи!
      Вітром схльостана, снігом здушена,

      Затяжним морозом стриножена —
      Спробуй виживи! Ну, давай!»
      А душа вже така здорожена,
      Їй хотілося б, може, в рай.

      (От цікаво: там є теплиці?
      Помiдори там сходять як?
      Чи виполюють молодиці
      Там зiлляччя: пирій, будяк?)

      О, пробачте, нечистий сплутав,
      Ну, які бур’яни — в раю?!
      За пусте многослiв’я — покута:
      Обiрвати балачку свою.

      От ще тільки зимі славослiв’я:

      Хай щороку — сувора зима!
      Лiтнiй хміль i осіннє похмілля,
      I усі недоумства ума
      Хай сніги очищають білі.
      Хай ми, світлі духом, лицем,
      З-пiд зимової єпатрихiлi,
      До весни, як до щастя, йдем!

      1996



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Минають за хвилиною хвилини
      * * *

      Минають за хвилиною хвилини,
      Твоїх обіймів остигає жар.
      Далеко десь подолані вершини
      Сповзають у знемоги сонний яр.

      І, як відреставрована картина,
      З якої знято ремісництва шар —
      Любов, основа і першопричина,
      Яскріє світлом первозданних барв.

      Метеликами на її світило,
      Прочанами у ризах, у нагих,
      До неї йдем — по життєдайні сили;
      Нехай не полишає нас самих,

      Хай пристрасті припливом терпне тіло,
      У ласках захлинаючись земних!

      2002



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Моя глупото! — Біблію читай!
      Моя глупото! — Біблію читай!
      «Перед свиньми не розсипайте бісер».
      Але такий на свині урожай!
      Нечиста їх вродила — достобіса.

      Моя ж душа, невидимий Сінай,
      Осяянь і прозрінь наливши келих,
      Вихлюпується часто через край
      Своїх суворих монастирських келій.

      Я щедра, люди! Поділюсь добром!
      Скарби душі — ніде не продаються!
      Скарби душі кидаю в ваш Содом.
      Сміються з мене? Що ж, нехай сміються.

      При впертій порожнечі гаманця,
      Яка ламає найміцніші крила,
      Не перестану, певно, до кінця
      Метати бісер під свинячі рила.

      1995



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    25. Ніякого «срібного віку».
      Ніякого «срібного віку».
      Бряжчить нахабніюча мідь.
      А шуму, а ґвалту, а крику,
      А всепроникаюча їдь!

      Суцільні суспільні психози
      Сердець спричиняють надлом.
      В епоху вульгарної прози,
      Як можеш, якщо ти у змозі —
      Озвись нецинічним рядком!



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    26. «Засохлi стебла деревiю»
      Засохлi стебла деревiю
      Стирчать з холодної землі.
      Які хвилюючі надії
      Вони леліяли в теплі?

      Як сірі стебла деревiю,
      В своїй безрадностi страшні,—
      Мої вiдплаканi надії
      Стирчать непотребом в мені.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. «У когось від Рiздва i до Рiздва»
      У когось від Рiздва i до Рiздва,
      А в когось від розп’яття до розп’яття.
      У інших вже зібралось на жнива,
      А в нас — як не болото, то багаття.

      Та все-таки, та все-таки — живем!
      Вже слід наш не засмоктує багнище,
      Вже звично чуєм крила за плечем,
      Коли злiтаєм понад попелищем.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    28. «Сади цвітуть весільною фатою»
      Сади цвітуть весільною фатою,
      Радiй, земля, — сади твої цвітуть!
      Сумою подорожньою пустою
      Мої літа у Лету відійдуть.

      Кругами розійдуться сиві хвилі —
      I знов спокійна Лети глибина.
      Що дні мої безслідно пролетіли —
      То mea culpa, то моя вина.

      Прости, о земленько, моє Весняне Ладо,
      Що пустоцвітом одцвiтає день,
      Що називаю Гефсиманським Садом
      Мiй сад гірких божественних пісень.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    29. «Зупинись, зупинись, бо ще Осiнь не вся вiдгорiла»
      Зупинись, зупинись,
      бо ще Осiнь не вся вiдгорiла,
      Зупинись, подивись,
      як останні листки відлетять,
      Зупинись, помолись:
      то душа відлітає від тіла,
      I свічками над нею
      скорботні дерева стоять.

      Оселились дощі
      у покинутих Осiнню залах,
      Зруйнували вiтри
      гордопишнi її вівтарі.
      На виставі життя
      до кінця залишилось так мало:
      Iз комедiй-трагедiй
      коротке одне попурі.

      Хтось заплаче чи ні?
      Чи за нами хоч хтось заголосить,
      Як обтрусимо з крил
      повсякденні земні порохи?
      Пом’янемо добром
      тихосумну небiжчицю Осiнь.
      Да простяться усім нам
      i вольнi, й невольнi гріхи.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. «Падають зорі з Нiчного Ковша»
      Падають зорі з Нiчного Ковша,
      Серпень готує обжинки.
      В мене сьогодні шалена душа
      Дуже щасливої жінки.

      Наперекiр цим жорстоким рокам
      Наші серця — уціліли.
      Сяйвом наповнений ніжності храм —
      Очі твої зболілі.

      Нас яснозоре склепіння небес
      Благословляє вінцями.
      Свiт, переповнений дивних чудес,
      Як аналой перед нами.

      Що нас обходять цинічні, лихі,
      Чорні пророцтва Сивіли?
      Вiрю: прощаються смертні гріхи
      Всiм, хто як ми любили,

      В кого на двох одна вічна душа
      Стала в житейському морі.
      Це нам на щастя з Нiчного Ковша
      Парами падають зорі!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. «Дивитися — аж сліпнути від болю»
      Дивитися —
      аж сліпнути від болю!—
      На цю державу скривлених дзеркал.
      Чому перетворився Усміх Долі
      На рідної історії оскал?

      Чому Зневіри прірва прямовисна
      Укотре знову спокушає нас:
      Невже зоря Відродження розблисла,
      Щоб розпочати виродження час?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. «Все менше тих, хто думає і чує»
      Все менше тих, хто думає і чує...
      Імперія Матерії навкруг.
      Людські імення відволавши всує,
      Людей напризволяще кинув Дух.

      Quo vadis, людство? Прямо, прямо й просто?
      Куди такі ми зайдемо, куди? —
      Божественне змінявши первородство
      На миску сочевичної бурди?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    33. «Хризантеми розхитує вітер»
      Хризантеми розхитує вітер,
      Клапті снігу підсвічують мить,
      І на них недоплаченим митом
      Позолота остання летить,
      Ніби застерігаючи сущих,
      Що об старість спіткнуться не раз,
      Бо щомиті збирає подушне,
      Стрімголов пролітаючи, час.
      І нікчемно мізерний виторг
      Залишається з ярмарку літ...

      Хризантеми розхитує вітер.
      Позолота вмерзає у лід



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. «Земля моя осіння i печальна»
      Земля моя осіння i печальна,
      Земля моя печальна, золота,
      Така дзвінка, як пісня величальна,
      Така, як сливи терену, терпка,

      Про що ти будеш думати в мовчанні,
      Як золото додолу опаде,
      Як осінь затихаючим зітханням
      У зиму непомітно перейде?..



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. * * *
      Вiд безвiстi загублених зірок
      Приходим тілом в руки повитух,
      I Вічність на земний короткий строк
      Животворящий позичає Дух.

      Яким той Дух я Вічності верну?
      А як його, дитя глухонiме,
      Понищене об суєтність земну,
      Вже осіянна Вiчнiсть не прийме?



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --