Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Олена Балера (1974)

Інфо
* Народний рейтинг 4.969 / 5.65
* Рейтинг "Майстерень": 4.987 / 5.85
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.743
Переглядів сторінки автора: 36080
Дата реєстрації: 2012-12-18 20:37:32
Веб сторінка: https://www.facebook.com/balera.olena
Школа та стилі: Постсимволізм
У кого навчаюсь: О.Вайлд, В.Б.Йейтс, Д.Павличко, В.Бойко, Б.Пастернак, М.Волошин, С.Грибов
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2017.06.25 09:12
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Авторка поетичної збірки "Коли усміхаються зливи" (Харків: Крок, 2009).

Лауреат приватної перекладацької премії METAPHORA у 2012 - 2013 рр. за переклад поеми Вільяма Батлера Йейтса "Розмова мого "я" з душею" ("A dialogue of Self and Soul") та у 2015 - 2016 рр. за переклад віршів Роалда Дала.

Найновіший твір
Шлях пілігрима (переклад з Джозефа Ред’ярда Кіплінґа)
Я не чекаю, що мій шлях благословлять святі,
І не вважаю, що чорти мене зіб’ють з путі.
Радітиму, як буде так, як ні – не треба дум
Про тих, кого я залишив, і тих, кого знайду,
Бо кожен, хто приходить в світ, невдовзі з нього йде.
Мій Боже, щиро я люблю усіх твоїх людей.

Звеличу праведників я і їх ясну зорю,
Бо я дивуюся й собі, коли добро творю,
І на дурного за гріхи не покладу вини,
Бо переважну більщість їх я подумки вчинив.
Чи то святенник-ереміт, язичник-аморей,
Мій Боже, щиро я люблю усіх твоїх людей.

Як нудно слухати когось, я вух не затулю,
Згадавши, що я тисячам наскучив до жалю.
Чванливу роль без кепкувань і сумнівів прийму,
Оскільки вихвалянь також не бракло самому.
Чи справжні ми на цій землі, чи марево бліде,
Мій Боже, щиро я люблю усіх твоїх людей.

Як випадково від людини прикрощів зазнав,
Я не таю в душі образ, то помилок ціна.
Я не здивуюсь і тоді, як добре зробить хтось,
Бо чемно й відсторонено і я втішав когось.
Тих, що дають і що беруть, і хто б не виграв з них,
Мій Боже, щиро я люблю усіх людей твоїх.

Коли ж народ страшні гріхи у свій закон внесе,
Не вибачу такого я, це гірше над усе.
Хіба що Небо або Тьма мене запевнять в тім,
Що будь-який спокутний гріх в житті чи поза ним.
Чи буде остаточна смерть? Та мертвих чи живих,
Мій Боже, щиро я люблю усіх людей твоїх.

Я людям віддавав себе в пошані і хулі
І ці братерські узи – все, чим жити я волів.
Все, що стосується моїх досягнень і гріхів,
Оцінюйте на розсуд ваш, не так, як я хотів.
Можливо, буду я співцем юрби чи короля,
Митцем, який лише свій час і кола прославляв.
(І скажуть, що доводять це і вчинки, і слова,
Куди б не йшов, чого б не знав і де б я не бував)
Із чим я жив і увійду у Вічність, що гряде:
«Мій Боже, щиро я люблю усіх твоїх людей.»