як пахнуть яблука осінні...
так певно пахла Єва як Адам її жадав...
дружина каже - заспокойся,
буде тобі секс.

п'ять років без президента
п'ять років коту під хвіст
і ще довго чекати моменту
як закінчиться виборчий піст

п'ять років не три шевченкові літа
п'ять років країна в лайні
як свині пруть до корита
бісер у жмені
жбурляти
чи ні

п'ять років як гівно в ополонці
п'ять років державна тюрма
сам-один мов ядро в оболонці
жалюгідна клітина
протоплазма німа

п'ять років безвідповідальності
без відповідальності
п'ять років у керма прометеї
я сам не взірець досконалості
але люблю вітчизну
а не уяву про неї

Я думав про смерть
І тримав на руках дитину
Де поділася твердь
На якій стояв до загину

Я банально життя не пропив
Не піддався голосу сталі
Я на край світу ступив
Куди мені далі

Так стежка веде у минуле
Непомітно звертає
І ось ти бачиш збоку
Зелені дерева і грубезну траву
До долу вливається небо
До цього глибокого берега
Край якого ховається річка
А стежка собі утікла в різнотрав'я
І поле за полем між грунтових доріг
Ось наближається обрій
І бачиш як унизу
Мерехтить твоя крихітна постать

Любов не носить білизни
Чесне слово хто б Вам що не казав
Я не мав на увазі любов до Вітчизни
І взагалі я нічого не мав

Може це і звучить не гарно
Трохи зверхньо і дещо грубо
Та ніщо не минається марно
Любов змушує чистити зуби
І навіть голитися регулярно

Але в тому є своя гідність
І таке собі право на казку
Якою стає вагітність
І сприймаєш як Божу ласку
На двох подаровану вічність

На світанку вертався додому,
Наввипередки з першим промінням,
Ніс у собі тілесну втому
І душу побиту камінням -
Не мені говорити про фарт,
Як оази життя обертаються пустками
І, як гарно, мокрий асфальт
Розцяткований біло пелюстками;
Коли щось невловиме причудилось,
Пронеслось крізь туману вуаль,
І радісно стало і так подумалось:
Дякую, Боже, що я не москаль.

Це відчуття
ніби останній автобус залишив вокзал
А тобі залишив усю ніч
Або ночі залишив тебе
Усе залежить від обставин
які не залежать від тебе
Бо спізнився
І одвічне сміття на вулицях
барвисто всміхається до тебе
Намагаєшся не звертати уваги
і потім не звертаєш як
обов’язково хтось смітить
Плює на асфальтівку
Душа моя асфальтована
Хочу піймати комету пальцями
і відірвавши хвоста їй
тим що зосталось вистрелити
Наче кісточку черешневу

Тарасе,
ІВАНО-ФРАНКІВСЬК МІСТО-ГЕРОЙ НАШОЇ УКРАЇНИ.
Давно хотів цей факт закарбувати,
Не відаю чи випаде мені там побувати,
Але мрію, без перебільшення, щогодини.

Бо вдома воно все якось буденно,
Навіть свята минають без сліду,
На площі люди але я до них не піду,
Вони хочуть радощів гортанно і внутрівенно.

З усіх околиць до Києва їдуть по витрішки,
За правдою постояти, як за шинквасом,
Просторікують про своє, а тим часом
Святий Миколай дарує китайські іграшки.

Така абазія нікого не смішить,
І засмутити певно також не змогло,
Бо так сумне і радісне червоно-чорне і добро і зло,
І все воно разом нестерпно болить

Суцільний бутер
Mutter, Mutter, MUTTER...

Казали простий як двері.
А ключа не могли підібрати.

короткочасний дощ
у світі без відліку
чути краплі за якими
я сумуватиму по тобі

Ось тут наш світ
У формових наростах цегли
Губимо ми щось невимовно цінне
І не відомо чи знаходимо

Годинник відміряє час.
Ілюзія -
в яку усі без винятку
повірили.

одним єдине дерево під небом
довкола вітри та простір
я подумав
ось вісь усього всесвіту

Над нами не кружляють чорні ворони
Ми переможці і ні до чого тут скарги
Тепер до світу на всі чотири сторони
Сяють золотом сонячні сварги
І ти не журись що багато втрачено
Ворогів іще більше позбулися ми
Нам було провидінням призначено
Перемогу здобути і постати людьми

виходиш на простір
де видно як небо оперлось на землю
і розумієш
світ не рушився ніде
і не валився ніколи

я питав себе
тільки чесно
кому ми потрібні
і відповідав собі
чесно
але не вірив

День стоїть з великим черевом
Трави схилились од вітру оглохлі
Тільки гілки непомітно посохлі
Тільки гойдалка стара під деревом

Решта зникла як туман ранковий
Забуто вхід у підсвідоме
Наївно вимагає назви невідоме
І вінцем вінок терновий

Ні це не бажання угледіти просвіт
Це ще одна спроба зробити як слід
Вельми невдало проведений дослід
Від крилатих богів нам лишився послід
І терпкий недоїдений плід