Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Микола Істин (1972)

Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Піти трохи далі
    Піти трохи далі
    зі своїх кам’яних печер,
  •   Білих хмар скуйовджені простині
    Білих хмар скуйовджені простині.
    Бутонів розквітлих просинь.
  •   Давайте літературі дихати
    Повітря сперте в гробниці літератури,
    тут замурованим бути живому поету,
  •   Світ не спить
    Філософ Григорій, почуй - світ не спить :
    Майдан як розпечена сковорода.
  •   Поява некстмодернізму
    Коли майдан як вулкан революційний
    змінюється заворушеннями вуличної контрреволюції,
  •   Некопіювальні,оригінальні поети
    Некопіювальні,оригінальні поети
    пишуть твори наче проекти,
  •   Якби Іван Франко не вмер

  •   Все що треба
    * * *
  •   Оголене тіло

    Сексуальна енергія -
  •   Бачу в твоїх очах невідомі світи
    Бачу в твоїх очах невідомі світи,
    незнайомі планети в просторах космічних,
  •   Майстрові слова невизнання нестрашне наче пустеля
    * * *
  •   Бунт тексту
    Вибухає —
    Коли тиск
  •   Вища література...
    Вища література —
    це вихід
  •   Я теж доречні маски натягав...
    Я теж доречні маски натягав,
    в зручні одежі душу одягав,
  •   Створити сайт
    Створити сайт —
    мов райський сад…
  •   Вербально, перформансом, візією
    Вербально, перформансом, візією, —
    проявляються у інтернеті поети,

  • Огляди

    1. Піти трохи далі
      Піти трохи далі
      зі своїх кам’яних печер,
      хай навіть вони тепер
      архітектурно-гламурні причандали.
      Замало пересісти на табуни залізних коней,
      бо все одно пересуватися планетою по колу.
      Закликаю душерушати в наступне,
      витягати сотні своїх я
      із попереднього, що тримає підступно,
      переставити світ, щоб стала душа – Всесвітня.
      «Вірш
      як віриш» –
      колись прочитав десь в книзі.
      І стали шляхи поезії
      моєю свободою
      в якій відбувся собою.
      В цих рядках поетичних проектів
      нових Всесвітів
      мої діалоги
      з Богом,
      моя Україна
      модерно-космічно написана,
      Біблія і конституція,
      ідеалу серце.
      Це так же важливо як жити,
      і після, – відроджуватися
      та новонароджуватися, –
      у вірші
      вірити!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Білих хмар скуйовджені простині
      ***
      Білих хмар скуйовджені простині.
      Бутонів розквітлих просинь.
      Все, що є, – від на даху бузька
      і весняних бруньок на тілі близькому
      до зимового щастястояння –
      народилося від кохання.
      Всесвіти романами Богонаписаними,
      відвертими виставами Ними поставленими,
      з оголеними декораціями
      планетами розлітаються.
      А ми по медових сотах перетікаємо,
      де душа переходить у форму тіл,
      у раях парних перебуваємо,
      встаючи з еросів сил світів.
      Впадають сонця в моря,
      народять нові атмосфери,
      щоб дихала мрія
      з любовної гри.
      Різнотрав'ями,
      різносмаків'ями –
      перетинаємось,
      творимось.
      А Земля на гостині кохань
      виглядає тортом покраяним.
      І на дорозі відкраяній
      ми людо-світи
      як орбіти далеких привітів,
      що розійшлися життями
      та смертями
      у пошуках безлічі раїв,
      іще повернемось із долі надбаннями
      та приєднаємось до всемережі чуттів –
      небес щастів,
      лібідо,
      і лебедів...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Давайте літературі дихати
      Повітря сперте в гробниці літератури,
      тут замурованим бути живому поету,
      чиї орієнтири -
      не на чотири,
      а на безліч сторін світу.
      А він і не стверджував що гравець
      на тимчасовості шахівниці.
      Бо не наростила його творчість біцепсів накладних
      з книжкових накладів.
      І не оперся на точку зору
      критиків короткозорих.
      Але він зачекає,
      бо має
      за звичність
      вічність.
      І через якусь тисячу років
      від його кривдників не залишиться сліду кроків,
      розсунуться стіни,
      і з подихом змін,
      через мільйон світлових,
      можна щось й сотворити,
      роздмухати в душі із ідей світи,
      подати плани на неба підпис,
      звернутися до вищого правосуддя,
      долучитися дописами
      до галактик нових надбуття.
      Щоби не зотліти
      в старих книгах,
      та не стати пилюкою в майбутнього ногах,
      не замуровуйте, а давайте літературі дихати.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    4. Світ не спить
      Філософ Григорій, почуй - світ не спить :
      Майдан як розпечена сковорода.
      Вогонь від шин шкварчить.
      Юрба -
      тече вулицями мов лава вулкана.
      Для бунтарів бочки за барабани.
      Не водою,
      а кров'ю
      вмивають руки кати.
      Спадають корони з корупціонерів.
      Втікають зрадливі гетьмани.

      А далі, війна.
      На стіну стіна.
      І з завойовницької псевдокультури -
      лунають вибухи, і вилітають кулі.
      Розтопчують імператив Канта
      чоботи окупанта.

      О невже,
      наші подвиги й жертви -
      лиш для зміни угрупування
      одних, іншими олігархами,
      і поповнення Європи
      добровільними остарбайтерами.

      Світоглядно інша моя Україно.
      Здобуток твій воля.
      Поезій країно.
      Вдосконалюй долю.

      Важливі закони
      ті що правди кордони,
      як фундаменти для побудови
      нової світобудови,
      не секонд-хендового змісту,
      а світу некстмодернізму.

      Наші інші світи
      мають право світити
      у небі космізму
      сонцями наступного змісту,
      Україну підняти до космопросторів
      галактик ідейних зорів.

      Лиш тоді недаремні стояння твої на холодних зимових майданах,
      і картини що пишуть червоним по-білому перебинтовані рани,
      коли змінить країна світогляд буденний,
      на яскраві світи некстмодерні.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Поява некстмодернізму
      Коли майдан як вулкан революційний
      змінюється заворушеннями вуличної контрреволюції,
      і ідеологія заходу
      наштовхується на політтехнологію сходу,
      тоді кулями по-народу
      вистрілюють геополітичні війни,
      з вини -
      владолюбивих диктаторів,
      і тоталітарних культур агітаторів.
      І від військової операції
      посттравматичні рани нації
      не зализати ображеній політиці,
      і не вилікувати обмеженій економіці.
      Цій країні потрібні зміни
      до глибини душі України,
      щоб в її метафізичному небі світоглядному
      відбулась поява некстмодернізму,
      як новий виток розвитку,
      розбудови людської, і розквіту...
      Він у вірі в людей,
      і в галактиках наших ідей,
      у гармоніях з світом
      і з Всесвітом,
      у повазі до різноманіття -
      життя.
      В цьому краї, де античні філософи не ходили,
      й люд хрестили мечем
      і вогнем...
      Україну, насправді, таки сотворили -
      поети.
      І в літературному слові, що дальше від класика,
      розбудова її ДНК,
      і успіху пріоритети -
      в оновленні -
      в самій людині,
      і в її домівці - країні.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Некопіювальні,оригінальні поети
      Некопіювальні,оригінальні поети
      пишуть твори наче проекти,
      вириваються з епохи примітивної культури,
      віршують,
      віщують,вершать,
      а рукописи їхні виходять за межі часу і простору...
      І перед кабінетів дверима закритими ,
      знаходять двері в собі,цв"яхами долі не забитими,
      як вихід , як відкриття
      ще незнаного буття...
      Та надсилають тексти малозрозумілого
      як листи із майбутнього,
      до людства, що оділо тимчасові етичні цінності
      матерій далеких провінцій
      периферії життя Земної цивілізації.
      Ці поети -
      мають слова за мечети
      що прорубують шлях
      в світоглядних хащах мов в джунглях,
      пробиваючись до блага,
      до Бога,
      до джерела,
      до ідеала...
      Співставляють тисячі слів улабораторії свого життя
      як добра багатоваріантне розмаїття,
      пробують -
      винаходити проби -
      матерій майбутнього щастя.
      Тільки такі, дивакуваті,
      що без віршів нікроку
      що записують їх,на усьому ,що попаде під руку,
      навіть на сірникових коробках,
      у своїх доробках -
      проникають у сутність ідеї у слові
      у дивній своїй поетичній промові,
      із мовної глини
      як з першоцеглини
      змоделюють в душі - невідоме,нове,всеможливе...








      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Якби Іван Франко не вмер


      Якби Іван Франко не вмер,
      а став би мером Івано-Франківська,
      то чи працював би він в поті чола чиновницького,
      чи вибудовував би бюрократичний ідеал світу
      із постанов, розпоряджень, наказів…
      Знаєте, щось не так,
      щось пішло не так у нас
      наче в королівстві Данському,
      бо ми віддали владу політикам,
      а треба би було поетам.
      Лише у піснях і віршах —
      вижив український народ,
      та словом відродився.
      І важливішим за владні укази
      є Шевченків «Кобзар».
      Оберігають мою країну —
      поети,
      більше за пістолети.
      Як казав колись грек Платон
      певно розбивши свій глек з вином
      об чиюсь чиновницьку голову:
      — Лише та держава буде процвітати
      де будуть правити філософи та віршотворці…
      І щоб урятуватись —
      від економічної кризи,
      та політичної диктатури, —
      люди йдіть у поети!




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Все що треба
      * * *

      Все що треба,
      Підводячи слово до Неба,
      ці світи що з Землі проросли
      зберегти у душі
      наче в Шатлі,
      мов майбутні панети з ідей,
      як комети контексту,
      вірші зерно-зорі,
      сонця космосу мовні
      посіяні серед людей…
      І за позаземною орбітою
      Недовідомі, найдальші галактики
      розприкрасити добротою
      винайденою людиною…
      З філософської фляги —
      всеможливістю форми і змісту життя —
      відродити —
      зів’ялі часи і простори буття…
      Як алхімік, з пробірок,
      із формул думок —
      вдосконалити Всесвіт…
      Ідеального щастя дорога
      Веде від людини до Бога…
      Домовина ж не дім…
      Всі поразки людські на Землі
      Мов загублені іграшки
      десь у дитинстві,
      що не варті плачу ще дитячого людства.
      Всесвіт все відшкодує —
      людині
      що диво у слові збудує…




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Оголене тіло



      Сексуальна енергія -
      найсильніша стихія в світі,
      що на фасадах імпотентних культур
      стримить феєричним графіті.
      І ці короткі спідниці дівчат -
      популярніші за прапори політичних партій,
      дадуть народу більше задоволення
      за парламентські обговорення.
      І чиновницькі президії від культури -
      наче у ролі презервативів,
      коли вони не дозволяють креативів
      показу краси оголеної натури.
      І усім псевдоморалістам -
      що еротики сцену закрили кулісами,
      скажу: - що на Землі життя народжують -
      оголені секс-пориви поводження,
      без яких не було б нічого сущого,
      навіть душі.
      Яке ж це блюзнірство і збочення, на ділі, -
      бути проти оголеного тіла.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Бачу в твоїх очах невідомі світи
      Бачу в твоїх очах невідомі світи,
      незнайомі планети в просторах космічних,
      непрочитані мною слова почуттів,
      і мовчання в них райського співу птахів,
      заглядаю у їх глибину загадкову
      і втрачаю в юрбі цю красу, випадково,
      як в оманливім леті зозулі
      вже не відшукати тебе на Землі,
      випадає все з колій, і кане у лету,
      лиш не впадуть вірші перехожим під ноги,
      не опалі листки —
      не накриють сніги,
      бо в поета перо чарівне, всеможливе,
      бо мені не дано все прийняти як є,
      бо поет у душі переписує світ,
      де вірші — це зірки, дум матерій проекти,
      і будує незнані з любові планети
      розмріявши Всесвіт
      до щастя всецвіття…
      Сотворити із слова свій космос душі,
      Дарувати галактики віршів —
      всім людям Землі,
      це поетів — орбіти, і долі.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Майстрові слова невизнання нестрашне наче пустеля
      * * *

      Майстрові слова невизнання не страшне наче пустеля,
      бо посеред людської пустоти
      слова лиш справжні спраглим за джерела
      і дереву з ідеї прорости.
      В безоднях, в безнадіях, там де мрії ¬¬—
      знецінились мов висохлі моря,
      лиш той не пропаде, в кого в душі — ріки поезії,
      і береги добра.
      Як сотворити із нічого щось живе —
      заклав Творець у дивний дар поета.
      З самоосмислення першооснови небуття
      з’явилося, заколосилося усе.
      Так літератора перо —
      випише гори, і поля, і зорі…
      Матеріальні сяйва міст мов міражі,
      без світла мудрих слів погаснуть неживі.
      А у пустелях розцвітуть сади —
      невиданих літературних див.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Бунт тексту
      Вибухає —
      Коли тиск
      на текст
      цензурною стрілкою вже зашкалює.
      А закон ставлять вище свободи слова,
      і він безцеремонно обриває чиюсь розмову,
      нахабою — чіпляється до всіх
      і втручається в усе.
      Коли гроші олігархів на території твоєї країни —
      виявляються її окупантами.
      А спустошення моральне — то, не від бомбардувань руїни,
      а після пограбування власними чиновниками.
      Полеміка заворушення розпочинається з тління невдоволення,
      і з їдкого диму обурення.
      Коли політики стають занадто схожими на пройдисвітів.
      А на місце творчої еліти пропихаються гламурні дурисвіти.
      Бунти ідей назрівають —
      коли глобалізація
      нав’язує всім свою цивілізацію,
      а незгідних під корінь зрізають.
      Коли держава хоче бути над народом,
      а не з народом.
      Тоді, багряним заревом спалахує бунт тексту.
      В час його буревію —
      гострі прописи букв
      нагадують сокири та коси селянських повстань
      безкомпромісними словами
      як революційними загонами
      штурмують речення бунтівні
      засади панівної брехні…
      Бунти текстів —
      руйнували — колоніальних імперій устої,
      від них зазнавали поразок найсильніші армії в історії,
      найжорстокіші диктатори боялись цього бунту —
      більше будь-яких битв.
      І Шевченкові вірші —
      не що інше як бунт.
      Україна є країною бунтівних текстів,
      вони — спротив тоталітарності літератури і країни,
      в них виверження антидругорядної словоукраїни,
      прорив блокади з бюрократичності,
      визволення творчої зоряності —
      красою, добром, всеможливою силою слова.
      Текстобунт —
      ударною хвилею здригає інтернет
      і увесь світ,
      ураганом зриває тверді палітурки
      і з пусто-порожніх книг.
      Атакує незручними запитаннями,
      і перемагає несподіваними відповідями…
      Наступ тексту це свобода мови,
      і на його сторінках,
      у своїх промовах, —
      описуймо ідеали розмаїття
      в гармонії Всесвіття…
      Вільні твори як космічні світобудови душі —
      скинуть вицвівші догми із панівної ніші.
      Бурі текстів —
      мов грози із хмар темно-синіх поетичних світів,
      що написані нами,
      напоють словами —
      світогляди,
      для буяння, для розквіту, для всецвітіння,
      без них неможлива прийдешня
      убрана в обнову поезії й прози, принадна
      бунту світлого, — літературна весна.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    4. Вища література...
      Вища література —
      це вихід
      із матриці тоталітарної культури.
      І вхід
      в вільний світ цінностей,
      де вибір побудов
      власних світобудов.
      В доброгармонії всесвітностей.
      Справжня поезія — не ідейне сміття,
      а проекти ідеалів буття —
      з безлічі планет і зірок усещастя
      в душах людських
      і в орбітах поєднаних з Богом.
      За всесвітнім порогом,
      ще недовідомим,
      що є спільним домом,
      задоволення всевідчуття того раю,
      якого всі сущі шукають.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Я теж доречні маски натягав...
      Я теж доречні маски натягав,
      в зручні одежі душу одягав,
      і участь брав в виставах розмаїтних,
      в світоглядах людських
      на сценах справ малих
      старався досягти днів-успіхів потрібних,
      збиравши оплески, наче копійки мідні,
      і посмішки зрадливі чи привітні...
      О, ні, я не хотів —
      костюми тих часів
      на себе одягати,
      та птахом не злетів,
      бо людям із землі дано розпочинати,
      і падати, і знов вставати,
      йти, і грати,
      і грати, грати знов, — але не в тім любов,
      не в клітці гри.
      За грати традицій й декорацій —
      суспільству не сховати — потяг душі до волі.
      В умовності — в'язниці дурних світобудов —
      не буде щастя долі,
      не забуяє кров.
      Тож сміючись, втікаю,
      театри гри кидаю,
      надіючись, шукаю правдиві ті шляхи,
      де логікою двері в добро привідкриваю —
      в невимушені й мудрі тендітні мрії раю...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Створити сайт
      Створити сайт —
      мов райський сад…
      Де корабель космічний — флешка.
      Й навіть мобілки есемеска
      несе в собі найвищий сенс…
      В мій віртуальний світ —
      повір.
      На моніторі як душа,
      а тіло стукає по клавішах.
      Всесвітня павутина електрона —
      скидає книгу паперову з трона.
      Бо покоління що прийде без блату,
      ніхто не вдіне в розкіш фоліанту,
      за гроші не придбають собі слави
      його безстрашні вільні самвидави.
      А розлетяться світом інтернету
      відверті вірші космосу поетів,
      і загоряться зорі з їхніх творів,
      закрутяться планети із промов…
      Це інші інженери ідеалів.
      Це модельєри всесвіту обнов.
      Крізь конформізм, і догми кон’юктури
      це пробивається нова література.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Вербально, перформансом, візією
      Вербально, перформансом, візією, —
      проявляються у інтернеті поети,
      на орбіти здіймаються наче планети,
      приходять весною.
      Тут живуть як вигнанці з реальності,
      чи то агнці, пророки поезії у віртуальності.
      Схід і захід тут їхньої слави.
      Застигають, на сайтах закинутих, їхні забави.
      Голограми примар
      без контакту із їх авторами…
      Всесвіт вмре без поетів, потухнуть зірки,
      зникнуть за динозаврами люди,
      і забуті боги, в саду райському гладити будуть трухляві гілки,
      і нікого й нічого не буде.
      Бо все втратить свій сенс, без красивої мудрості слова,
      без зерна, як полова.
      Усе менше читають…
      І стомився Пегас перевозити гній,
      заповідних віршів його крила чекають…
      Вимирає поезій невизнаний геній.
      І поети, — лише особливі,
      ті, що сонце запалять в душі,
      що від їхніх поривів
      предмети й слова стають сущі,
      зможуть жити у всіх добрих сенсах й світах.
      І не впадуть на стратах.
      А проникнуть у сутність буття
      всеможливих матерій всещастя…
      Оприлюднені в часі та просторі вірші —
      як сходи,
      ведуть в ідеали,
      у вище…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --