Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ігор Герасименко (1962)
Я на полях жовтневих жовтий сонях,
я соловей, де сови - солов`ї.
Й сніжинка я на сніжних дня долонях,
й тичинка я в квітучій течії.




Критика
  1. Легенда про новітню риму

    Жив і творив на планеті Поезія, на континенті Римованих і Білих Віршів один літератор. Дуже обдарований, але й дуже незадоволений: і собою, і своєю державою-континентом, і тим контингентом, що його оточував.
    Спочатку про континент. Як я уже говорив, він складався з двох держав: Римованої Поезії ( забув сказати, що наш герой жив саме в ній) і Білих віршів. Жителі обох країн записували свої твори зліва направо рядками з фіксованою кількістю складів.
    І тут і там верховодило правило 1-ого рядка: якщо 1-ий рядок написано, наприклад, п’ятистопним ямбом, чи трьохстопним анапестом,(дивні, незрозумілі назви для жителів сусідньої планети Маркетингу, але для нас, поезіян, вони звичні, природні) то увесь вірш пишеться цим розміром.
    Ритм 1-ого рядка - ритм усього вірша!
    Приблизно так звучить і виконується правило 1-ої строфи:
    Ритм 1-ої строфи - ритм усього вірша!
    Це що об’єднує. А що відрізняє? Задумався житель сусідньої планети Маркетингу… Однакова кількість рядків( хай буде 12), однакова кількість складів (хай 11) у всіх рядках… І робить сенсаційне відкриття: у римованих віршах кількість різних закінчень мінімум удвічі менша, ніж у білих!
    У білих 12 одинаків, у римованих 6 пар, в яких закінчення рядків повторюється. Може, це і є визначенням рими: повторення закінчення одного рядка в наступному, в 2-ому(попарне), в 3-ому(перехресне), 4-ому(охватне), чи в 2,3,4 слові(внутрішня рима).І щоб ця рима прозвучала, відбулась необхідно повторити у відкритих і закритих чоловічих 2 звуки(приголосний і голосний),у відкритих жіночих – 3,у закритих - 4, і т.д. Наприклад: журба-верба, сад-лад; неба-треба; ранець – бранець…
    Ще одна думка прибульця з Маркетингу: дивна планета, дивний континент:
    в одній державі усі в парах, одружені, в іншій всі холості!
    Тепер про контингент. Потрібно сказати, що тоді при владі в країні Римованої Поезії була консервативна партія крайніх правих. Дивне поєднання консервативна крайня права партія. Це для політики, а для поетики це абсолютно природно.
    І в уставі цієї партії чорним по білому написано, що в рядках, які римуються повинні повторюватись тільки опорна голосна і ті звуки, що знаходяться справа від неї, і – з абсолютною точністю. Навіть опорна приголосна немає важливості, хіба що у відкритих чоловічих римах. Порушників чекало покарання.
    А наш поет був у молодіжному крилі цієї партії(тоді всі, молоді, там були). Партія сказала: треба! І (хотів мовити комсомол) молодіжне крило відповіло: неба чи амеба. І ні в якому разі не королева чи теорема. Бо це не по-нашому, не по-партійному. Тільки неба чи амеба, чи на великі свята і для обраних можна: Адисс-Абеба! До того ж наш герой полюбляв римувати лише одну пару слів, а підібрати до них різні, точні рими ну… майже неможливо.
    Тому наш поет писав мало, рідко, а інколи і зовсім замовкав і надовго. І в один із таких чорних, безбарвних, безпарних періодів наш герой вийшов на балкон свого багатоповерхового будинку,точніше, на балкон своєї квартири на найвищому поверсі (хай буде п’ятому) щоб учинити самогубство, чи подумати, уявити це, аж до поминальних виступів однопартійців. А треба сказати, що для справжнього літератора щось учинити, або це щось уявити – одне і теж саме.
    Повертаємось до нашого персонажу, який вийшов на балкон, щоб …
    Коли помітив: золотистий місяць
    висить на небесах, немов рогалик.
    Усе: суїцид відміняється римування починається! І замість того, щоб з головою стрибнути в самогубство, він з нею поринув у словник рим. А треба сказати, що державною мовою в країні Римованої Поезії була українська . Тож наш герой занурився з головою у словник українських рим. І пожалкував(краще в він з нею…) бо йому відкрилося тільки шкалик і ялик. Ялика наш римач, як не старався, не зміг відшукати у своїй квартирі. Зате шкалик( хто не знає –чарки , 62гр.) завжди знаходився перед очима. Тож і народились такі рядки:
    Але спочатку невеличкий ліричний відступ. Тоді було, цвіло, гуло літо, і половина провіряючи точність рим була, цвіла і гула у відпустках, то ж ті, що залишились звертала увагу тільки на другу пару( не розриватись ж їм!) І можна заримувати місяць зі словом на іся, ися, иса не боячись наслідків і покарання. То ж і народились такі рядки:
    Дванадцять ночі. Скатертина лиса. Закуски нулик, а горілки шкалик.
    Коли помітив золотистий місяць висить на небесах, немов рогалик!
    Непогано для початку, для 1-ої строфи. І знову з головою в той словник. І повернення і протверезіння: продовження не буде. Бо якщо дотримуватись канону, то наступні повторення вийдуть не тільки не рівноцінними, а ще й меншовартісними: зменшено-пестливе ковалик, москалик…
    Ні, я цього витерпіти не в змозі! Буду писати без рим! І подався в еміграцію, в республіку Білих Віршів. А для цього не потрібні ні віза, ні валіза, достатньо вибілити, вихолостити один із двохвіршів. Але наш герой, знаходячись у стані афекту вчинив цей акт чомусь не із скатертиною і шкаликом, а з місяцем і рогаликом. Ось його дії:
    Коржик? Ні: ик повторюється. Бублик? Тим паче: лик. Навіть пів бублика не зовсім. О, нарешті вийшло:
    12 ночі. Скатертина лиса.
    Закуски нулик, а горілки шкалик…
    Коли помітив, що Землі супутник
    висить, як бублика прекрасна половина.
    Гарно і безхмарно. Та ні є одна, подвійна: супутник і бублик, їх співзвучність. Ні, я не можу не римувати! Я хочу це робити! Я буду!.. І повернувся в на свою батьківщину, в країну Римованої Поезії.
    І повернувся так різко, що зробив крок вліво в слові рогалик. Ка зникло за горизонтом і запалало « рогали», али з опорним ге. Знов до словника з головою. І натрапив на хащу, гущу, купу дієслів минулого часу на гали від зібгали до зашугали. Та жодне з них його не надихнуло. Було ще полягали, проте це не відповідало дійсності, бо думки нашого поета ніяк не вкладалися в ліжко, поспати, а навпаки вирували, клекотали, і це вилилось в такі рядки з подвійною опорною гр:
    Тарифи знову болісно підвищились,
    кияни знову гірнякам програли.
    Та посміхнись ти: золотистий місяць
    висить на небесах, немов рогалик!
    Клас!
    Бо наш герой був не тільки літератором, а ще і людиною і мужчиною. Був допоки це писав, а перестав, знову залишився лише віршописцем.
    Тим паче в суспільному житті країни Римованої Поезії сталася визначна подія: вийшов указ президента, який, враховуючи його важливість для подальшого розвитку сюжету нашої думи, цитую повністю:
    Усі римаруки, римарчуки,римаренки і рифмопльотови звільняються від кримінальної відповідальності за неточність рим, якщо кількість звуків у них дорівнює кількості звуків у класичних, правобічних еквівалентах.
    І наш поет розпочав рахувати: ге – 1; а – 2; ел – 3; и – 4.( Нагадаю, що в класичній римі до слова рогалик повторюється 4звуки - алик)А так як наш герой знав ще декілька чисел, хоч був уродженим гуманітарієм, то продовжував рахунок уліво: о – 5; р – 6. Шість більше чотирьох. Та у мене ж рима краще, глибше класичної, правої. І він повторював: рогалик – програли. Програли праві, коли проголосували за такий закон. Он як інколи буває корисно бути поету зі своїм народом. Так я і не думав відриватись, промовляв наш герой, ще глибше занурюючись уліво: мов рогалик – програли. Ве і пе – губні(пригадав) схожі за вимовою і звучанням. Значить моя рима ще… Ве і пе – губні замінились випадково. А я поміняю язичні ге на ка спеціально. Знов у словник. І вже на перший варіант заблукали видав отакий катрен:
    Михайлов де? Відсутня Валя Лисич.*
    У сутінках стосунків заблукали.
    До біса їх, бо золотистий місяць
    уже повис на небі, мов рогалик.
    * Михайлов і Лисич – літератори, друзі нашого персонажа.
    А ми забудемо на хвилину і про рогалика, і про його співця і поглянемо на розстановку політичних сил у країні Римованої Поезії. Після виходу в світ вище цитованого мною указу підняли носи, голови і крила представники опозиційної лівої партії. Що була дзеркальною протилежністю правої, бо звертала увагу на опорну приголосну і на те, що зліва від неї.
    Як підмітив один із громадських активістів: раніше римували крыши – мыши, тепер – крыши – крысы. І пройшло майже сто років, а «криси» до сих пір у меншості. Може, тому, що «миші» миліші, чи з іншої причини.
    А створив цю партію Володимир Володимирович Маяковський. Її так і хотіли назвати: Партія імені Маяковського. Та подумали, порадились і проголосували: Партія за нову риму. До речі, зараз вона називається:
    Партія «За нову риму, за нове життя»
    Пропоную вашій увазі зразки тих нових рим:
    купе – кипел; ежа – жал; небеса – написать…
    Знав про лівих і наш герой, симпатизував їм, але подібні зразки відлякували його. До того ж він хотів щось своє і аналізував «заблукали»: ве на бе, ер на ел, о на у, ге на ка. Ліва половина повністю замінилась. А якщо поміняти праву: хоча б лише приголосні. Наприклад, ел на близьку ве, ка на рідну те, нехай і пом’якшену. Легко сказати важче зробити. Для цього нашому поету довелося піти в народ, який працює і вночі. Та це принесло плоди. Які? Читайте і насолоджуйтесь:
    В пекарні міні вміли тісто місять
    і трусяться мить сходження проґавить.
    Розслабтесь, Міли, золотистий місяць
    уже висить на небі, як рогалик!
    О! Он як буває корисно ходити в народ. Корисно і приємно, чого варті оті Міли – вміли! Може, ще піти? Та ні. Наш герой навчився рахувати і став більш розщьотли… більш розсудливим. І вирішив спочатку це уявити, потім сходити. А заодно замінити ге на де, ел на ер, а ка на ту ж саму м’яку те, на ть. І о, жах:
    Мене поб’ють бандити і принизять,
    ще й ватажка в лице кулак ударить.
    Та усміхнись, ти: золотистий місяць
    висить на небі знову, як рогалик.
    Добре! Добре, і, те що тільки уявив, бо якщо сходив , то було б « О, жах!» Ще плюс « …улак ударить - … у, як рогалик». А мінус – став повторюватися, списався. Пора іти в політику. Вони такі співзвучні поетика – політика!
    Так і вчинив: пішов і став депутатом. І там, у парламенті, створив міжфракційне об’єднання право-ліво-центристів, що разом з поміркованими представниками правих, лівих і центристів провело і проголосувало закон, архіважливий і дуже потрібний народу країни Римованої Поезії. Цитую:
    Усі, римаруки, римарчуки, римаренки і рифмопльотови (ну, як же без них), звільняються від будь-якої відповідальності за неточність рими, якщо сума схожості (подібності) звуків у заримованих словах перевищує класичний ( крайнє правий) еквівалент.
    Отакий от закон. Важко вимовити, але ще важче було провести. Нашому депутату, при його підготовці, довелося навіть походити на прискорені математичні курси, бо цифри(пам’ятаєте оте слово в законі «сума») які там фігурують - двох і трьохзначні. Та воно було того варте.
    У чому суть цього революційного закону. Зараз поясню. На сторінках і сайті газети «Не заримована правда» (не смійтесь, хто не знає: найбільша державна газета країни Римованої Поезії має назву «Не заримована правда) були опубліковані дві таблиці. В одній роз’яснюється як вираховується та сума подібності або схожості. Спробуємо і ми розібратися. Якщо повторюється в римованих словах той самий звук, чи правильніше фонема, то це 100. Наприклад: ге і ге, ел і ел. Якщо – м’які та дзвінкі двійники, чи навпаки тверді та глухі, то це 75. Наприклад: ге і ка, ел і ель. Якщо – близькі, то це 50. Наприклад: ка і те, чи пе; ел і ер, чи ен. Якщо ж повторюються далекі фонеми, але які мають хоч не значне, та все ж спільне у вимові, чи звучанні, то це хай буде 25. Наприклад: ел і ем, чи ве; ге і бе, чи де, чи навіть зе. Зрозуміло? Якщо не дуже, то підрахуємо ту суму в останній парі рогалик-ударить. Нагадаю класичний, крайнє правий еквівалент (алик) = 400. А що у нас вимальовується, у нас у новітніх римувальників? Немає такого слова. То нехай буде: у нас у новітніх римо будівників?
    Рогалик-ударить
    (О і У =50) +( Г і Д = 25)+(А і А =100) +(Л і Р =50) +(И і И =100) + (К і Ть =50)
    50+25+100+50+100+50 =375.Трішечки не вистачило до 400. Ось для чого були потрібні « як і кулак». Нагадаю: «…улак ударить - …у, як рогалик». Навіть без калькулятора видно, що сума тут буде значно перевищувати класичну( бажаючі можуть порахувати) і що з допомогою ще однієї пари слів, точніше трійки тепер уже модерний квінтет «кулак ударить + знову, як рогалик» буквально покладе на оби(дві),точніше чотири лопатки класичний дует «рогалик + москалик».
    Ви скажете: був шкалик. Був, та відбулася заміна. Не сподобалась. Тоді хай буде: класична крайня права пара « шкалик + рогалик». А мені сподобалось. Ні, не це, суму вираховувати. Може, ще наприклад в «…я проґавить + як рогалик» Ні, не треба. Видно, що вища. Якщо вам - не дуже, вичисліть і ви приємно здивуєтесь настільки новітня рима вище, глибше, прогресивніше класичної.
    Бо ж у ній, у крайній правій, повторюються закінчення рядка, слова, у нашій повторюється все слово, хоч не зовсім точно, зате співзвучно. До того ж не одне, а з групою підтримки зі слів, які віддають свої звуки в копилку, в скарбничку повторюваності, спорідненості. Тобто створюють свої рими, свої пари. І кількість таких пар, і їхня лівизна, їхня заглибленість може бути аж до початку рядка. Хоч не зовсім точна, зате вельми співзвучна.
    Друга ж таблиця (надрукована в урядовій газеті) пояснює, як ці споріднені фонеми знаходити. По вертикалі, чи по горизонталі, або по короткій, чи довгій діагоналі. Для тих читачів, хто не отримує «Не заримовану Правду», моя порада: наберіть у Гуглі «класифікація приголосних звуків», і ця таблиця з’явиться перед вашими очима. І ви все побачите і все зрозумієте. Візьмемо, наприклад, ЕЛ і подивимось на її сусідів. А вони - це ЕР,ЕН,ЙЕ і ВЕ, і навіть ЕМ. Ось на такі букво-звуки ЕЛ можна змінювати, щоб зберегти її ген, її звучання, точніше, її відлуння. Тепер я беру ГЕ. Хто її родичі по вимові? Це і КА, і ХА по язику, а по роту – ДЕ і БЕ, близькі дзвінкі, і глухі далекі – ТЕ і ПЕ. Ось на такі фонеми дозволяється замінювати ГЕ, щоб зберегти її ген, але створити нове, свіже і геніальне. То ж уперед і вгору до новітніх рим! Втім, якщо ви боїтесь такої різкої новизни, використовуйте заміни схожих звуків не в правій частині слова, що заримовується, а в лівій, чи в центрі, в опорному приголосному. А ще ця таблиця допоможе уникнути зіткнення близьких приголосних в середині рядка, чи вірша. Вивчайте іі, як у дитинстві - таблицю множення .
    Прекрасний і потрібний закон для майбутнього Держави і Поезії. А що його автор? Він за весь час депутатства написав тільки один катрен. Зате в ньому замінені, рокіровані всі приголосні в слові рогалик: ер на ел, ге на ка, ел на ер,і ка на ха. Рогалик на локарих. Що за ло карих. Послухайте:
    Знов згадую Михайлова і Лисич
    і холод сірих їх очей і тепло карих.
    А ще - за те, що золотистий місяць
    висить на небесах, немов рогалик…
    Печально, як печально, до чого ж печально. І тому що такий катрен, і тому що знову повторюється, і тому що наша лекція-казка-вистава добігає фіналу. То ж пора підвести підсумки. Рими старі, або класичні, чи традиційні переважно крайні праві, у них опорні приголосні майже не узгоджені. Нові рими виключно лівоцентричні, хоча й зустрічаються і крайні ліві. Для правих те, що зліва другорядне, несуттєве. Ліві відповідають взаємністю. Для правих, старих їхня половина слова це голова,завершення. Для лівих, нових це( те, що справа від опорної голосної) кінцівка, хвіст. А для новітніх права і ліва половини слова – це праве і ліве крила, обоє однаково важливі. І ще: нове римування буквально молиться на опорну приголосну, для нього це священна корова, яку не можна чіпати. А новітнє це (заміну на споріднену) заохочує. Навіть опорну голосну дозволяється освіжити. Яким чином і на яку, дізнаєтесь незабаром.
    А зараз для закріплення знань приклад, як би прозвучав знаменитий рядок Андрія Вознесенського « Я Гойя, я голос, я горе» в різних системах римувань, різними видами рим. Перше, класичною, крайнє правою:
    Я Гойя, я зброя, я Троя...
    Друге, новою, крайнє лівою:
    Я Гойя, я голос, я горе.
    І нарешті новітньою: Я Гойя, я Коля, я Боря. Ні, не годиться. Краще отак нехай прозвучить:
    Я Гойя, Я Доля, Я Воля!!!
    Несподівано вишукано. Браво, новітня римо!
    І тепер обіцяний чотирьохвірш нашого героя(що покидає стіни парламенту), де замінено аж дві опорні голосні:
    Природу муза повернути змусить,
    бродитиму в берізках білокорих.
    Уже броджу, а золотистий місяць
    все ще висить на небі, як рогалик…

    На цьому можна було поставити крапку, чи знак оклику, як би не два НЕ. Ми НЕ заримували рогалик з іменником у множині ( і хоча це буде рима 2-ого ґатунку ( вищого – іменник з дієсловом, 1-го – іменник з прикметником)), не підходять ново римські: роками, чи рокади. Хочеться чогось новітнього екзотичного. І ми НЕ впевнені, що наш герой все ще блукає в берізках білокорих. Ох ці літератори! То вони в народ лізуть, то в народні обранці. Не сидиться їм дома, не пишеться віршів. Куди на цей раз його понесло? І мої підозри підтвердились. Тільки що отримав в поміткою: останній катрен.
    Ми летимо в гуманітарну місію:
    навчати і вивчати африканок.
    З надією, що буде їхній місяць
    нагадувати рідний нам рогалик.
    А ми, насолоджуючись римою: африканок-нам рогалик, сподіваємось на протилежне. Що в наступних чотирьохвіршах ми одержимо порівнювання місяця не з рогаликом, а з якоюсь зовсім іншою гарячою тропічною штучкою. Я сказав не випічкою, а … О так, так: з гарячою африканською штучкою!
    І тепер можна поставити крапку( бо знак оклику вже стоїть) і написати, проте не класичне прозаїчне : « Кінець» А новітнє поетичне:
    ЗАВЕРШЕНЯ

    08.09.2017


    Коментарі (8)
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -