Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Світлана Ковальчук (1967)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   ***
    На дику стежку сіла, ані руш.
    Зелена тиша, сповнена гойдання.
  •   ***
    Говорили про смерть, переповнення вщерть,
    долю.
  •   ***
    таке сонце надворі
    що хочеться дуже літати
  •   ***
    А вже надвечірній загуслий оранж –
    в руках ліхтарів.
  •   ***
    А десь громи стинають спеку дня.
    Їх чути за надривами гучними.
  •   я ранок люблю
    я ранок люблю
    коли тільки-но тільки
  •   А понад хату яблуня стара
    Усім самотнім матерям присвячую
  •   Коли у часі вигустіє сад
    Коли у часі вигустіє сад
    і мовчки стане, сивий, наді мною,
  •   Христос воскрес!
    Неначе пава, осяйна і пишна,
    пливеш легкою павіддю небес.
  •   п'ять гіль
    п'ять гіль
    зачатих брунню на зелене
  •   Перепливу цю ніч
    Перепливу цю ніч,
    перепливу,
  •   Се подих слова
    Се подих слова.
    Дерево - як тіло,
  •   Білі сльози
    Білі сльози -
    наповнення, Боже,
  •   Сім голубів
    Сім голубів у сонячній ріці
    подрібнені на крихти сонця й щастя.
  •   ***
    Так безборонно стигнуть кольори
    Крізь плинодні і дні - зів'ялі жмутки.
  •   ***
    Ця котиків зелена брунькогіль
    мене зачепить: «Ну ж бо, усміхнися!»
  •   ***
    А вже весна долоні прикладає
    до голого бентежного гілля.
  •   Це ліхтарів таємні письмена
    Це ліхтарів таємні письмена
    зриває вітер, в ніч жене причинно.
  •   То світиться сніг проти ночі
    То світиться сніг проти ночі.
    А ніч – поза сніг перейти.
  •   Зими ще немає
    Зима достигає натужно й незримо
    у крипті своїх відображень і дихань.
  •   ***
    Територія соняха ще суголосна бджолі.
    Територія смислів означена картою поля.
  •   Котики вербові
    Вербова брунь на світлому обрусі.
    Христос воскрес! - Воістину воскрес!
  •   Жовтогарячі тюльпани
    Ці квіти - не квіти,
    а жменьки любові,
  •   Вишнева павода
    в моїм вікні - вишнева павода
    вона у небо виросла й замріла
  •   Йорданська вода
    Повертається нам кришталева йорданська вода.
    Я стою на порозі і шкірою слухаю запах:
  •   злетить паперове пелюстя
    злетить паперове пелюстя
    снігами зима замете
  •   Ця зима, крихка і полохлива
    Ця зима, крихка і полохлива,
    натривожить, назсипає дива,
  •   Горілиць
    Де небо починається? Скажіть.
    Ота пінявосонячна блакить.
  •   На Львівській в нас купаються джмелі
    На Львівській в нас купаються джмелі.
    Там кущ який прозоріє дивинний.
  •   Та й по дощі
    Та й по дощі...
    Чкурну кепчастим лисом
  •   ***
    Які тюльпани за парканом!
    - О юна панно, чи вина?
  •   Тонка ескізна провесінь весни
    Тонка ескізна провесінь весни.
    Торкання губ.
  •   ***
    Ця мідь важка, огранено-черлена.
    Їй крил нема, ні шепоту, ні снів.
  •   фіранка і вікно. а за вікном
    фіранка і вікно. а за вікном -
    присолене дощем ранкове місто.
  •   там, де гречка у льолях
    там, де гречка у льолях
    колише своїх серценяток,
  •   ***
    Ще за два кроки до мрева
    гілка впаде кришталева
  •   * * *
    Сріблисті рибалки
    виловлюють срібні підкови.
  •   релакс. до лісу
    огорнений тобою
    докронений до верші
  •   * * *
    Так і живу: чи тінь, чи нетля тіні,
    навідмаш всі далекі острови.
  •   * * *
    До мене линув дощ. Лише до мене.
    Верба собі вбиралася в зелене.
  •   * * *
    Юна жриця вогню. Їй жертовний вінець до лиця.
    Юній жриці він доля, як вічні оті три кути.
  •   йорданська вода
    вода що присутня була у Йордані
    що тілом дотична до вічного раю
  •   народження
    зеленобог у спокій проросте
    пелюстя
  •   * * *
    Можна по сніжочку
    босими ногами...
  •   Три старці або Час для меду
    Три старці, три - у них вербовий посох,
    і рушники, і чорний-чорний кіт.
  •   Мамині хризантеми
    Хризантемна, мамо, осінь.
    До осоння - пелюстками.
  •   * * *
    несподівано знаю - птахи не літають навспак
    несподівано бачу - порожня ріка без води
  •   Ностальгійне
    Кульбабковий світ
    запитає про ирій,
  •   там
    де тільки птах
    графітна цятка
  •   * * *
    поміж див просто жив я опальним поетом
    до гниття і до трупного смороду слів
  •   * * *
    Світ одурів,
    Хаос несе.
  •   * * *
    ота площина
    що далекістю біла
  •   Небесна Сотня
    Є небо високе за хмарами,
    А може, десь поруч, отут.
  •   * * *
    Боляче, боляче, боляче!
    Боже, ну де ти, ну де?
  •   * * *
    що твоє, менестрелю, дочасся?
    ти в пустелі охрипнеш до болю
  •   Я ще навчуся
    Ти знову плачеш так лірично-сонно?
    Ти - дощ.
  •   * * *
    Що та перша твоя не вина -
    то кохання палке.
  •   Хто я?
    «Ти – Оберіг,
    Ти – Мати і сім Я»–
  •   покраяне
    важко брались дині
    в сонячну опуку
  •   до таємниці усмішки
    бо над оте, що у широкім світі:
  •   * * *
    чекання дощу...
    у знемозі осипався вітер.
  •   до плодів Гетсиманського саду
    ...життя це
    розкішне оманливо-тепле
  •   ну що, вертепе?
    Ну що, вертепе?
    Ось я тут, стою.
  •   ,лісе,
    запах осінньо-достиглий...
    спокій укляклих дерев...
  •   танець
    життя рівноцінне
    одному-єдиному танцю
  •   Просто треба припудрити носика
    Ну що я сьогодні безтямна?
    І той абрикос не до вірша...
  •   * * *
    Бог мій!
    Сонце!
  •   * * *
    Біла панно,
    Тиха орхідеє,
  •   * * *
    І ромашка не скаже: кохає чи ні.
    Їй болить умирання ласкаве.
  •   * * *
    Алея поглядів - екзамен для душі
    Котру із масок одягати нині?
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки