Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Світлана Ткаченко (1974)
Мої поезії переїхали на сайт http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=1001018

Ласкаво запрошую!


Рубрики


Огляди

  1. Іноді треба
    Буває, трапляється перехожий із чорним ротом,
    і слово його – мурзата болонка із-під коліс.
    Воно окупує мізки, чавить лещатами аорту,
    а ти видихаєш тричі, регламентно, через ніс.
    Обтріпуєш, наче запльований сніг з підборів,
    питаєш у Господа: «Боже, чому це я
    отут опинився сьогодні з Твоєї волі?
    Навіщо мені безконтрольна фрустрація?»
    А Він віддаля пробурчить тобі навздогін
    з мережива протягів міста, з бетоних нетрів,
    покличе в сифони провулку лютневий гімн,
    і ти сумніваєшся: рада це чи відвертість;
    що гнів, не тобою народжений у тобі,
    відступить, мине, не візьме за мить на кольки,
    не піде безмежними колами по воді,
    не ляже на стегна негіддю з барахолки.

    Дивись, як багнистий сніг під вузлатим в’язом
    лежить, наче дохлий собака в калюжній мисці.
    Забудь до наступного перехрестя цей напад сказу,
    бо що посієш…
    що врятувало б – це матюкнутись російською,
    а ти не вмієш.
    (2019)



    Коментарі (2)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. Падаю тихо
    Падаю тихо й повільно на білу бруківку,
    голу й невинну, укриту скоринкою льоду,
    падає серце, від темних печалей очищене
    і не затьмарене срамом отруйного слова.

    Всім подарую: не стільки лишається віку,
    щоби шукати ті самі заброди і води,
    жовті сириці листків скоро стануть торішніми,
    ті, що не спалені – вмерзнуть у кригу зимову.

    В мене майбутнього – мжичка до перших курантів,
    з мряки прийшов і розтану у цій поволоці,
    скину і шати, і дрантя, все носиться тривко,
    знаю, вони пригодяться в прийдешньому році.

    Час невблаганний. Мірило, німий секунданте!
    Шли їм весняні дощі і палкі громовиці…
    Падаю тихо й повільно на білу бруківку,
    Не розтопчи добру мить в необачному кроці.
    (2018)



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  3. Ще не вмерла…
    Такая осень, что пинают мётлы,
    Кого – наверх, а прочих – под уклон…
    Подножный чернолесный липкий мотлох
    Стирает все расцветки каблуков.

    Такая серь в глазах натур мышачих,
    Бегущих с палуб, кучно и востро,
    И небо отравительно мышьячит,
    Глотая дым от лиственных костров.

    Такая боль, что мнимая свобода
    Ещё не состоявшейся войны
    Вот так же в ноябре играла коду
    На флагах, что уже обречены.

    Такая жёлчь в пяти минутах солнца,
    Последний раз идущего «на вы»
    В корявый плод нездешних крючкотворцев,
    В плакучий куст колючести айвы.

    Такая гниль столетних чернозёмов,
    Дорожный край, где вспомнишь перемать,
    И чтобы жить когда-то по-другому,
    Придётся никогда не умирать.
    (2017)






    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
    Самооцінка: 6