Вічні знаки

Миски і дзбанки в миснику,
Мов файні квіти в квітнику,
Таємні знаки поколінь,
Як докір скорених сумлінь.

Миски і дзбанки — таїна
В тих візерунках не одна.
В них чути предків голоси
І дотик рідної краси.

Моїй Тусеньці

Хоч одне й не два крила, —
Ти за двох одна була.

Хоч яка б не заметіль, —
Без плачу таїла біль.

Без надійного плеча
Ти зростила два дівча.

Із підбитими крильми
Ти благала світ: «Прийми!»

Моя рідна Тусенька,
Матінка Мартусенька.

Я до тебе притулюся
І на тебе помолюся.

Поцілую твої руки,
Щоб не знали більше муки.

Звеселю твоє серденько,
Найрідніша люба ненько.

Хвора Земля?

Мамо, у Землі, напевне, що застуда,
Чуєш — вітер свище в її грудях.
Чуєш — плаче цілий день дощами,
Шле до нас криві кардіограми.

Мамо, в нашої Землі температура?
Через це вона така понура?
Через це пече так сильно сонце,
В небі мало хмарок-охоронців.

Мамо, що планета наша хвора?
Чи в погоди гнівна непокора?
То вона холодним вітром віє,
То від спеки мліє й багровіє.

Мамо, ти людей усіх лікуєш,
Що з Землею, знаю, ти відчуєш.
Прочитай її кардіограми,
Вилікуй її хвороби, мамо!