Усе на світі я віддам для тебе
Я прихилю хоч тисячу зірок
Моя кохана моя рідна ненько,
бракує слів щоб описати всю любов.
Пробач, що не завжди уважна
і не сприймала критику Твою
Ти знай моя любов безмежна
нема границь, чи навіть перешкод.
Ти сонечком в моїй душі засяєш
і пригорнеш коли печаль.
Життя твоє хай радісно триває,
тривоги віддійдуть в далеку даль.
І радісні моменти залишають
приємні спогади у серці навіка.
Я можу ще багато написати і описати твій не згасний жар,
Я просто скажу моя рідна Мамо
люблю тебе Ти мій безцінний дар.

Вище хмар ти взлетиш
Закриваючи очі.
І чи ніжно не ніжно скажеш люблю,
Ти ще все ж таки любиш
Хоч блукаєш крізь простір,
тихо вітер доносить холодну росу.
І життя те продувжує справді тривати,
і не дощ і не сніг, не зірве ту стіну.
Намалюй йому зорі,
і просто співай це хай солодка любов не має вагу.
Ти пам'ятаєш в душі,
повір - він це знає
І бачить і вірить у тебе завжди.
Ніч тихо закриє очі сумні,
і торкнеться тебе ніжно світанок
Ти вийшла на сцену як він і просив,
щоб разом до неба знову взлітати.

Будь присутнім в мені,
Благаю - будь ближче.
Хай відчую я серця твого порив,
Мій коханий і любий, не просто це вірші
Це все, що дарую тобі я в цю мить.
Не покину, не здамся як там не було,
Не залишу назавжди, ніжність тепло...
Не відступлю не піду за кращим чиїмсь,
Ти все - Ти дарунок від Бога мені.
Хай говорять, що може є краще життя,
Та без Тебе життя мені того нема.
Я віддам Тобі все, що в силах моїх,
Тільки прошу... будь поруч,
Й назавжди, лиш Мій.

Пройде весна, немов вода не спина
і принесе хай тільки щастя нам.
Хай все не сказане не втратить свою силу
І знов відновляться тендітні почуття.
Не завжди ти знаходиш певне місце
де ти відкриєш істині світи
задумайся хоча б про свою мрію
Чи можеш це насправді все здійснить.
Відкрий себе нового подивись
настільки можеш все ти пережить
Я прошу Бога тільки дати силу
Мені не втратити щасливу добру мить.
У твої руки, віддаю я Боже
моє життя яке ослабло знов
Я знаю що торкнувся непомітно,
змінив Ти серце й віру мою знов.
Я хочу жити так як прагнеш Ти
я хочу дихати з тобою в унісон
О Боже любий дай мені пізнати
безмежно істину Любов.

Мені важко зробити правильний вибір
Бо нажаль у очах довіри нема.
Я б могла почуття усі відновити,
але знов відступаю - бо все це дарма.
Не відчула нажаль я тієї любові,
не почула мужні рішучі слова.
Я хотіла б, щоб ти доторкнувся рукою,
і почути тривожне палке "Ти - моя".
Розділяють міста,
Розділяють дороги
віддаляє ще більше серця порив.
Ти блукаєш..питаєш...а хто допоможе?
Хто руку надії тобі подасить?
Я запуталась справді, що маю робити,
щоб не схибити виборі мому тепер.
Віддаю в руки долі мої всі тривоги,
хай вона все розтавить...
щоб був в цьому сенс.

* * *
А ти мовчиш..
як ніби ніч остання,
вплітається в твої безмірні сни.
Знайди себе.. і знову колить правда,
і хоче вираватись на волю,
"-Відпусти"
Чому зранив своє серце?
І завдаєш болю тій,
що так кохає тебе ніжно
закривши очі на гріхи.
В яких розкаятись хотіла,
а не могла - бо в серці Ти..
Мій любий друже,
ким ти є насправді
Відкрий своє істинне лице.
Тебе оточує лише неправда...
Яка з душі знов спокій забере.
03.01.2014

Твої слова залишаться пустими,
Якби любив! Боровся б до кінця
А те, що "-Я не можу, і є на те причини"
"-давай ще зачекаєм, і не готовий Я".
Ти закриваєшся різними словами,
приписуєш цікавий персонаж,
Який і є причиною між нами....
"-Хай буде винний хтось, але ж не винний Я"
Ось так уже й 2 роки збігло,
а ти продовжуєш писати свій сонет.
В твоїх словах немає навіть цілей,
в яких крізь бурю щастя досягнеш...
"Чоловіки як завжди можуть повернутись,
надіючись на серця відкриття"
Пробач на те я мабуть жінка,
закрила серця двері.. нажаль
в моїй душі, тебе давно нема.
19.01.2014