Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Таня П'янкова (1985)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  • •  * * * * *
    Загорни мене владно в свою білосніжну тогу,
    Щоб душа на світанні не мала куди подітись...
  • •  * * * * *
    Хай вже буде, як є. Хай натішаться пересмішники.
    Хай окриляться, хай гостряками на споді вистелять...
  • •  * * * * *
    Приручила б це небо дике
    для повітряних куль...
  • •  * * * * *
    Вся вона – перешерхле листя – найсолодша твоя коханка –
    Прошепоче молитву грішна за твою неспокійну душу.
  • •  * * * * *
    Так розкроїв, немов шукав основу...
  • •  * * * * *
    Усе роздробили мільйонами протиріч.
    І розум так низько, так глибоко закоравів,
  • •  * * * * *
    І раптом стане місяць молодим.
    І я тебе захочу і окрилю...
  • •  * * * * *
    Вона захмеліє і скаже, як сильно хоче,
    Щоб дотиком ніжним ти всю її перевершив.
    • Переглянути всі твори з цієї сторінки