І ви тепер дві несумісні речі
І ви тепер не ті, які колись були.
Ти вже не скажеш, як її ти любиш,
А вона не посміється з тебе знов.

Колись було по іншому – ми знаєм,
Був сміх гіркий і радісна печаль.
„Пробач мені за вчинки – я не знала,
Не розуміла, що до тебе відчувала”.

„Пробач і ти за тиск і щирість,
пробач за гордість ти мою,
Пробач серце за те, що відчувало,
Пробач усе й забудь мене...”

І ви тепер...

І ви чужі тепер, як сонце й місяць,
Забули ви про себе, про любов.
„Таке життя”, що зробиш, ми це знаєм,
А так хотілось вірити в любов...

І ви ...

Ich gehe spazieren...
gehe alleine
im tiefen und heimlichen Wald.
So schön und hässlich
Geraten in Traum...
Ich fühle, wie zarte
Blätrchen von Eile
umarmen mich...dem Herzen
ist es so warm...
Dies bildet sich vor,
dass wir sind zusammen,
wie damals, bevor ich alles zerbrach.
Und nur eine Träne...
Nur ein zerfallenes Herz...
Ich liebe dich...Liebe!..Ich liebe...
für immer?!