Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Тетяна Соловей (2014)

Інфо
* Народний рейтинг 4.199 / 5.42
* Рейтинг "Майстерень": 3.489 / 5.25
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.736
Переглядів сторінки автора: 16056
Дата реєстрації: 2014-07-07 15:10:26
У кого навчаюсь: імениті і талановиті українські перекладачі, осбливо Микола Лукаш
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2016.01.26 11:35
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Соловей Тетяна Миколаївна, народилась в м. Кролевець на Сумщині. Ще в школі захоплювалась іноземною мовою (англійська) та мріяла стати перекладачем. Освіту здобула у Національному педагогічному університеті України ім. М. П. Драгоманова, де навчалася в інституті іноземної філології 2006-2011 рр. ( французька, англійська мова та зарубіжна література). Філолог, викладач. Після закінчення прцювала у Київській гімназії №287 з поглибленим вивченням іноземних мов, викладачем французької мови (2011-2013 рр). Нині - завідувач організаційного відділу Національної спілки письменників України. Захоплююсь літературною творчістю, зокрема перекладами з французької. Є власні поетичні спроби.

Найновіший твір
Небом ясним
Небом ясним вкрию всі свої дні
Під ним усі радощі й втіхи земні
Ваш погляд – магніт, о люба Катрін,
Сліпучій красі Ви знайдіть оберіг
Щоб вище піднятись ніхто вже не зміг
На те оберегом слугує полин.

Всю зухвалість мою ніби щось обпалило
Знаю помилку ту, що кохання звершило
В цілім світі вона понад моїх зусиль
Ви володарка серця мого і душі
Не всміхається доля, як я не просив
Знати б чим і коли я отак нагрішив

Краса…нею розпач утішився й втік
Помилки зітре всі, стались що через вік
Через запал помру, хоч гасіть хочте ні
Мене спалюють іскорки Ваших очей
Не лишайте мене впродовж довгих ночей
Може стане й цього, щоб не вмерти мені

Без неї і дихати ми не повинні
Вдихаючи чари Ваші невпинні
Відкинути хочу всіляку надію
Без сподівання не страшно також
Мети не досягши любити не можу
Для мене це честь, а про більше не мрію

Зрікаюся щастя під чистим цим небом
Дізнатись хотів те, що зовсім не треба
Любити, а ні то без Вас взагалі
Не мені оця зірочка сяє
Смутком долю мою застеляє
Бажання без змоги розтануть в імлі

Бажати треба, вся суть у нім
Вдихати небо, хай вдарить грім
А намірам вибрать розсудливий путь
Все менш покаяння в помилках своїх
Височать ці плоди, не торкнутися їх
Задоволено радощі всі ці забуть.
1591-1592