Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Марися Лавра (1984)

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Марися Лавра, [ 2015-02-15 09:54:05 ],
на сторінці поезії     "дайте весни"   Лавра Марися

Щира дяка, пане Миколо. Життя ж бо іде, і корективи вносить свої, кожного разу новіші й несподівані як сніг в травні, а воно таке буває, хоч і не часто. Маємо нагоду в черговий раз переконатися що читачі не бажають мислити, складати докупи лонічні пазли своєї уваги і уяви. Трохи прикро дивитися на такий стан речей тут, на ПМ, та і в сучукрліт загалом. До прикладу, кілька днів тому на ПМ світився текст мудрої жінки й гідної цього слова, поетки, яка може стати прикладом у творчості для багатьох з нас, і що? А нічого, читаті не бажають поезії високого рівня, шансон і "випендрьож" наразі в пошані. Гидко, звичайно, але, вже як є. Паяцолія триває, як в житті так і в інших сферах буттєвої реальності суспільства. Вибачайте за мою надмірну балакучість, знаю, це мій недолік, вада пожиттєв, але виправлюся, обіцяю. Спасибі за прочитання.
Коментатор Марися Лавра, [ 2015-02-15 09:57:44 ],
на сторінці поезії     "дайте весни"   Лавра Марися

Всі чогось хочуть, а його, того що бажається - нема. Хай завше хотіння будуть немарними й потрібними, і збуваються повсякчасно. Весни вам, Вікторе, і всього найтеплішого. Дякую за візит.
Коментатор Марися Лавра, [ 2015-02-15 10:10:56 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Насипаний Віктор

Хмм... а я думала ви тільки гуморески пишете, виявилося не тільки. Непогана лірика у Вас, мені більше до душі ніж гуморески, але це таке, кому як, під настрій. Трошки вирівняти ритм, додати складів, яких таки в деяких рядках бракує, і буде - ВАУ! Щиро!
Коментатор Марися Лавра, [ 2015-02-15 20:18:44 ],
на сторінці поезії     "Монастир"   Палій Анна Віталія

Відвідуючи час від часу монастир, помітила що сестри спілкуються між собою на підсвідомому рівні, не промовляючи ні слова, та йде, бере і несе тій, та ще щось робить. Мабуть Бог їм шепче що треба робити. Як на мене, Ваш текст - це набір думок складених докупи, і стосунку одна до одної, вони не мають. Але ж з іншого боку, черниці живуть в одному соціумі, то ж їх думки можуть переплітатися і зливатися воєдино. Якось так побачилось/прочиталося.
Коментатор Марися Лавра, [ 2015-02-15 20:52:04 ],
на сторінці твору     "Ольга Гура: «Відкрий для себе Америку, щоб відкрити Україну!»"   Кримська Ірина

Мм..да...як завжди, українців видно усюди, а до цивілізаці, як я бачу, нам ще ого - го...сумно...
Коментатор Марися Лавра, [ 2015-02-15 21:42:57 ],
на сторінці поезії     "На Київ?"   Шоха Ігор

Ха-ха-ха! Смішно аж луснути можна! Це не пародія, а знущання над українською мовою і неповага до інших авторів + перехід на особистості, мислю, не випадковий. У пана Боярова ідея художньо оформлена і змістовно насичена лінія вірша. У Вас же, хамство і глузливість переливаються через край. Не личить поводитися так володарю статусу R2!
Коментатор Марися Лавра, [ 2015-02-15 22:03:21 ],
на сторінці поезії     "на Київ"   Бояров Микола

Все, пане Миколо, слава Вас знайшла! Вашими римами послуговуються у написанні віршів інші автори, бо своїх рим уже бракує, певно!)))) Пишаюся Вами, я ж казала, Ви - крутий!)) Щодо вірша - не все так банально просто як видається на перший погляд. Хто не бажає жити краще? Кому не кортить мати свої квадратні зі свідоцтвом на право власності? Та всім кортить. Мудрий читач допетрає що і до чого, а простий перехожий лиш мармизу скривить, і такі є, на жаль. Натхнення. Щиро!
Коментатор Марися Лавра, [ 2015-02-17 19:46:17 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Олехо Олександр

Останній картен - сама сіль, ціль в яку Ви, Олександре влучили з першої спроби. Скільки ж тих котрі цабе в душах носять! Пам'ятаю науку мого викладача з філософії - Маринко, будь собою, ніколи не відкидає помічну руку і простягай її повсякчасно сама, пам'ятай, Бог дає, але відібрати може в один момент.
Коментатор Марися Лавра, [ 2015-02-17 21:15:48 ],
на сторінці поезії     "розкладу "   Лавра Марися

Спасибі, Світланко! Вчуся потроху малювати словами, бо пензлями не вмію, не дано цього дару. А багатослівні картини оцінювати вам, читачам, і колегам. Тішуся що сподобалося.!
Коментатор Марися Лавра, [ 2015-02-18 10:59:55 ],
на сторінці поезії     "розкладу "   Лавра Марися

О, перспективи, хоч і захмарні, то добре. Щось пишеться, працюється насамперед над внутрішнім станом, коригується час від часу, та це лише перші сходи, хотілося б, хоч одним оком глянути в майбутні результати, та, може, і не варто, нудно потім буде. Щодо символів, життя - суцільна символістика з купою метафоричних ознак, таки так. Щира дяка, пане Миколо за відгук, отак взяли і захвалили/перехвалили мене))
Коментатор Марися Лавра, [ 2015-02-18 16:54:55 ],
на сторінці поезії     "розкладу "   Лавра Марися

Отож бо й воно Марієчко, мислю, вся поезія, та й проза, є візуальною, як не як, а при читанні активізуються всі психо-фізичні процеси. Вельми вдячна за гарний відгук, дуже приємно, чесно))
Коментатор Марися Лавра, [ 2015-02-18 20:15:36 ],
на сторінці поезії     "розкладу "   Лавра Марися

Хмм...еротично? Можливо-можливо, це, кому як прочитається)) Дякую, Оленко!
Коментатор Марися Лавра, [ 2015-02-18 20:28:32 ],
на сторінці поезії     "розкладу "   Лавра Марися

Пані Любове, дуже тішуся Вашим візитом на мою сторінку, мудра жінка, мудра у всьому, як я встигла помітити, це я про Вас. Признаюся чесно, ніколи не замислююся над правильністю тих чи інших наголосів, передусім покладаюся на вміння мого слуху розрізняти чистий звук і фальш. Так сталося і тут, почулося "тарО", законсонувало і захопило в полон, а тут раз, і намалювалися два наголоси. Та й до всього, я ще не чула і ніде не читала про "тАро", якось воно на "тАру" подібне, упаковка? Хоча, картон і там і там. Щодо "м'язів шиї" і "позирання сон трави" - подумаю. Мені видиться така картина - ЛГ лежить на землі, над ним, угорі там щось робиться, а сон трава, дивиться на все це, одним оком, бо інше затулила шия ЛГ ))) Якщо ворожіння, то вже до самого аж-аж!)) Щира дяка за пильну увагу до мого вірша. Приємнооо!)
Коментатор Марися Лавра, [ 2015-02-18 20:41:16 ],
на сторінці поезії     "розкладу "   Лавра Марися

Дякую, пане Олексардре, за коментар, намагаюся рости у версифікаційній вправності і поєданні слова з емоцією. Кажете, ВИБУХОВА ПОЕЗІЯ? Вам так сполобалося що оцінка 5, 25? Мислю, низькі оцінки ставлять авторам, в яким немає творчого росту, початківцям, або авторам які знижують свій творчий рівень. Вмотивуйте, будь ласка Вашу оцінку, бо я не знаю до якої категорії я тепер відношуся!
Коментатор Марися Лавра, [ 2015-02-18 21:02:48 ],
на сторінці поезії     "А знаєш, колись я звикну до сніжних весен..."   Багрянцева Олена

По-жіночому глибоко й щемно, торкає. Колись чула таку сентенцію - "пусть плачут те , кому мы не достались , пусть сдохнут те, кто нас не захотел! ...)) то ж все буде ок, завтра, чи колись, але обов'язково буде. Щиро!
Коментатор Марися Лавра, [ 2015-02-18 21:39:06 ],
на сторінці поезії     "розкладу "   Лавра Марися

Пане Миколо, мислю, таки два наголоси! Дякую!
Коментатор Марися Лавра, [ 2015-02-19 18:08:23 ],
на сторінці поезії     "розкладу "   Лавра Марися

Спасибі, пані Світлано, тішуся візитацією Вашою! Щиро!
Коментатор Марися Лавра, [ 2015-02-19 18:11:51 ],
на сторінці поезії     "розкладу "   Лавра Марися

Пане Мироне, приємно сюрпризована коментарем Вашим, чесно кажучи, не очікувала. Тобто, образність "більш викристалізована, відчутна й зрозуміла"? Маєте на увазі, в порівннянні з іншими моїми віршами, чи як?
Коментатор Марися Лавра, [ 2015-02-21 19:03:15 ],
на сторінці поезії     "розкладу "   Лавра Марися

Ок! Спасибі, пане Мироне!)
Коментатор Марися Лавра, [ 2015-02-21 19:18:37 ],
на сторінці поезії     "Знаєш, вірші, як мамонти, вимерли"   Гриценко Юлька

Знаєте, Юліє, якби не Ваше фото, я б подумала що вірш писала досвічена жінка, в якої позаду чимало пройдено/пережито, в пепежитках минулого вона копирсається з надією вдивляючися у майбутнє, а тут - юне дівча! Якщо Ви писали сама/одна - гарний початок, якщо ж з допомогою когось, бо щось між рядків таке прочитується, теж добре, бо вмієте дослухатися. Щиро!
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   36