Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Євген Плужник (1898 - 1936)

Інфо
* Народний рейтинг 5.036 / 5.77
* Рейтинг "Майстерень": 4.834 / 5.6
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Коефіцієнт прозорості: 0.747
Переглядів сторінки автора: 159412
Дата реєстрації: 2006-12-24 19:23:15
Звідки: Kyiv
Веб сторінка: www.3muzy.com
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2010.02.23 12:30
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Євген Плужник (1898-1936)
Євген Павлович Плужник народився 26 грудня 1898 року в слобідці Кантемирівка Богучарського повіту Воронезької губернії в сім'ї дрібноготорговця. Вчився у сільській школі, потім у кількох гімназіях - в Богучарі,Ростові, Боброві. 1918 року разом з родиною переїхав на Полтавщину. Під часгромадянської війни вчителював у селі Багачка Миргородського повіту на Полтавщині.Навчаючи дітей, він одночасно поглиблював і свої знання. Але самоосвіта його незадовольняла, і він їде до Києва, де навчається у Ветеринарно-зоотехнічномуінституті. Невдовзі він вступає до Київського музично-драматичного інституту ім.Лисенка. Акторські здібності Плужника, його гумор та дотепність цінують викладачій товариші, пророкують перспективне сценічне майбутнє.
1923 року Микола Зеровзалучає Євгена Плужника до Асоціації письменників (Аспис), що об'єднувала тоді всю"непролетарську" літературу Києва. 1924 року Плужник стає членом письменницькоїгрупи "Ланка", яка 1926 року перетворюється на "Марс" (майстерня революційногослова). На чолі "Марсу", як і "Ланки", стояли Борис Антоненко-Давидович, ВалеріанПідмогильний, Григорій Косинка. "Марс" вважали за київську неофіційну філіюхарківської ВАПЛІТЕ. Обидві організації були розгромлені і ліквідовані одночасно.
Перші українські вірші Є.Плужника (в гімназійний період він писав російською)були опубліковані 1923 року в київському журналі "Глобус" під псевдонімомКантемирянин (від назви рідного села) - Плужник ще не наважився перші поетичніспроби підписати власним прізвищем.
1926 року завдяки дружині поета, ГалиніКоваленко, вийшла в світ перша книжка віршів Євгена Плужника під назвою "Дні".Євген "все писав, писав, - розповідала вона, - а ми бідно жили, на шостомуповерсі, одна кімнатка, а він все писав і засував то в піч, то під матрац. Одногоразу він вийшов. Викликали його… Я собі подумала так: якщо я не зможу оцінити йогопоезію, то викраду. Понесу я Юрієві Меженкові, хай він скаже - він же фахівець, чице чогось варте. Потім Меженко викликає мене до телефону і каже: "Знаєте, що випринесли? Ви принесли вірші такого поета, якого ми в житті будемо довго чекати ідай нам Бог, щоб ми дочекалися".
Через рік виходить друга і останняприжиттєва поетична збірка Є.Плужника "Рання осінь", яка мала прихильну рецензіюЮ.Меженка, а іншими розкритикована. Збірка поезій під назвою "Рівновага", якуПлужник підготував до друку і датована 33-м роком, лишилася ненадрукованою: разомз багатьма своїми друзями й колегами по перу він потрапив у жорна сталінськоїрепресивної машини. Ці вірші увійшли до "Вибраних поезій" Є. Плужника 1966 року.Усього десять років тривала літературна діяльність цього талановитого поета.
Вукраїнську поезію середини 1920-х років Євген Павлович Плужник увійшов як співецьгуманізму. Поезії його сповнені трагічного звучання: проповідям класової ненавистій безжальному братовбивству він протиставляє ідею абсолютної цінності людськогожиття, протест проти бездумної революційної жорстокості. Він прагнув конкретногогуманізму, зверненого до кожної людини, що опинилася у вирі терору й репресій ібула безсилою захистити свою честь, гідність, зрештою, саме життя.
Поет-філософ Плужник розкриває протиріччя між метою і здобутком, міжсправжнім сенсом людського життя і його нікчемними зовнішніми виявами.
Відразупісля розстрілу двадцяти восьми "ворогів народу", серед яких були друзі Є.Плужникапо "Ланці" і "Марсу", митець потрапляє в "чергу" призначених до розстрілу. Ордерна арешт і трус у його квартирі був виписаний 4 грудня 1934 року. Але ще 2 грудняуповноважена секретно-політичного відділу НКВС УРСР Гольдман скомпонувалапостанову, в якій Плужник звинувачувався в тому, що він "є членомконтрреволюційної організації, був зв'язаний з націоналістичною групоюписьменників, вів контрреволюційну роботу. Знав про практичну діяльністьорганізації по підготовці терактів". На підставі цього зроблено висновок:"перебування його на волі є соціально небезпечним", а тому Євген Плужник підлягає"утриманню в спецкорпусі Київського обласного управління НКВС".
Арешт Плужникзустрів спокійно. Після безпідставних ув'язнень його колег-літераторів, йоговласний арешт не став несподіванкою для нього. 25 березня 1935 року ЄвгенуПавловичу Плужнику оголосили вирок: смертна кара, яку пізніше було заміненодесятьма роками заслання. Проте десять років заслання на Північ з суворими умовамиполярного клімату та напівголодне життя в'язничних казарм для людини, хворої налегені, - означали вірну смерть. Заміна розстрілу на заслання не давала поетовіжодних шансів на порятунок. Та все ж, того дня, коли йому повідомили про змінувироку, він зрадів. У листі, написаному до дружини під першим враженням одержаноїзвістки, Євген Плужник писав:
"Галча моє!
Це не дрібничка, що пишу ятобі чорнилом, але разом з тим - це величезну має вагу: я хочу, щоб надовго, навсе своє й моє життя, зберегла цей лист - найрадісніший, вір мені, з усіх листів,що я коли-небудь писав тобі. Галю, ти ж знаєш, як рідко я радів і як багато требадля того, і от тепер, коли я пишу тобі, що сповнює мені груди почуття радости -так це значить, що сталося в моїм житті те, чому й ти разом зо мною - я знаю -радітимеш. У мене мало зараз потрібних слів - мені б тільки хотілося пригорнутитебе так міцно, щоб відчула ти всім єством твоїм, що пригортає тебе чоловік, уякого буяє життєва сила і в м'язах, і в серці, і в думках. Я пишу тобі, а надворі,за вікном, сонце - і мені, їй-богу, так важко стримати себе, щоб не скрикнути: якехороше життя, яке прекрасне майбутнє в людини, що на це майбутнє має право! Яцілую тебе, рідна моя, і прошу: запам'ятай дату цього листа, як дату найкращого змоїх днів.
28.03.35
Твій Євген".
До Соловецьких казематів разом ізпобратимами по засланню в арештантських вагонах поет вже їхати не міг. Його, тяжкохворого, везли окремо. На Соловках він переважно лежав у тюремній лікарні, зрідкаписав листи на Україну. Останній його лист датований 26 січня 1936 року. Цей листЄвген Плужник вже продиктував, а дружині лише приписав власною рукою: "Присягаюсятобі, я все одно виживу!" На жаль, це було вже нереальним. Євген Плужник помер 2лютого 1936 року. 4 серпня 1956 року постановою Військової колегії Верховного СудуСРСР вирок Євгену Павловичу Плужнику скасовано і справу припинено "за відсутністюскладу злочину".
Твори: Поезії (К., 1988); Вибрані поезії (К., 1966).

______________________________________________
Творчість поета анонсується Валентином Лученко і редакцією "Майстерень"
Ці публікації покликані задовольнити потреби користувачів Всесвітньої Мережі, які шукають і не знаходять твори Поета в Інтернеті.

Найновіший твір