Іноді варто чекати.
Довго, нестримно і необачно.
Скиглити і ридати,
Пити до ранку гірко й несмачно.
Варто чекати і просто жити.
Жодної спроби в чеканні зневіритись.
Дюймами смуток бездонний міряти,
Людям удавано-радісно шкіритись.
Варто прожити в німому чеканні.
Хороших людей цінувати навчитись.
І, вже пірнувши в безмежне кохання,
В ньому на вічні часи розчинитись…
7 липня 2014

Неусвідомлена марність буття,
В'їдлива терція стогне вічністю,
В мертве минуле нема вороття,
Настрій пиячить у змові з трагічністю.

І я на грані, на грані втілення
В неконтрольовану, хижу істину
Може спасеш мене собі на втіху?
ТІльки не страчуй правду розхристану.

Тягнуть амбіції в невідомість,
Де вас подіти? Не дати вам ради...
Блокує паролі клята свідомість,
Хаос в думках - танцюють ламбаду.

І я на грані, на грані втілення
В неконтрольовану, хижу істину
Може спасеш мене собі на втіху?
Тільки не страчуй правду розхристану

19.11.2014