Сіла квочка на гніздечко,
там лежать її яєчка,
примостилася зручненько
і сиділа так довге-е-енько.

Запитати ми схотіли:
-Ти чому сидиш без діла?
А заглянули в гніздечко:
- Куди поділися яєчка?

Там вовтузились клубочки,
-Кво,кво, кво,- квоктала квочка,
накривала всіх крильми,
щоб не бачили їх ми.

Ось чому вона сиділа,
бо було важливе діло!
Із яєць зросли малятка,
в мами-квочки є курчатка!

2017

Що на небі сталося?
Дивина та й годі-
зустрілося сонечко
з дощиком в природі.

Закружляла барвами
веселка в таночку,
прикрасила землю
яскравим віночком,

опустила з неба
кольорові стрічки.
-Як же їх дістати?-
питає Марічка.

Стану під веселкою,
простягну долоні
і попрошу в неї
стрічки кольорові.

Не зникай, веселко ,
не ховайся в річку,
приведу до тебе
ще й свою сестричку!

Веселкові стрічечки ,
пелюстки-листочки,
заплети, веселко,
нам диво-віночки!

2016

Стриба М`ячик, скік та скік:
-В мене є кругленький бік,
прокотюся, де захочу,
усі ямки перескочу.

Я пробігти всюди взмозі,
вмить промчуся по дорозі,
маю вдачу отаку-
не втону я і в ставку.

М`ячик за село подався,
всю дорогу вихвалявся,
задирає М`ячик ніс,
закотився аж у ліс.

Тут на стежці їжачок:
скільки в нього голочок!
М`ячик біг, надувши щоки,
раптом «Лусь!» - і зникли боки!

2016

Рано-вранці Киця
пішла до криниці,
полила швиденько
квіточки гарненькі.

Готувала Киця
обід, як годиться,
наварила борщику
у великім горщику.

Завітала Киця
вдень ще й до крамниці:
-Коли ваша ласка,
продайте ковбаски.

Назбирала Киця
в садку полуниці,
спекла смачних тістечок
для маленьких діточок.

Господиня –Киця
зовсім не ліниться,
має дім гарненький,
бо встає раненько!

Що за гамір? Що за дзвін?
Звідкіля лунає він?
Подивлюся у вікно-
це Весна іде селом!

Веде Березня за руку,
розбудила річку й луки,
попросила: «Любе Сонце,
ти заглянь в кожне віконце!

Свій промінчик простягни
і теплом всіх огорни!
Землю розбуди навколо:
І ліси, й поля, і гори!»

Що за гамір? Що за дзвін?
Звідкіля лунає він?
Це за Березнем йде Квітень,
розсипає всюди квіти.

Прилетіли ластівочки,
розпустилися листочки,
Квітень землю одягає
й брата Травня виглядає.

Що за гамір? Що за дзвін?
Звідкіля лунає він?
Місяць Травень вже в дорозі,
Стеле трави на порозі!

Березень і Квітень, й Травень-
три брати Весну прославлять,
йде Весна із краю в край-
люба земле, розквітай!

2016

Ой, зима, зима, зима
знову прилетіла,
білим снігом , наче пухом,
землю всю накрила

Налетів сердитий вітер
та мороз лютує,
а ялинонька у лісі
за теплом сумує.

Не сумуй, моя ялинко,
незабаром свято,
буде з ким усій малечі
Новий рік стрічати.

Запросили ми ялинку
до себе у хату,
дарували їй прикраси,
іграшок багато.

Одягнули їй намисто ,
сніжком притрусили
і яскраві золотисті
вогні запалили.

Дід Мороз з червоним носом
всім приніс гостинці,
стало весело на святі
дітям і ялинці.

2015 рік

-Я сьогодні дуже хворий,
не піду мабуть до школи-
в мене голова болить,
горло, вухо і живіт,
ще болить у мене шия,
я ходити не зумію.
Краще в школу не збиратись
і удома відлежатись,
а контрольні всі роботи
інші пишуть без турботи.
Кажуть сину мама й тато:
- Час «швидку» нам викликати,
так хворіти – це негоже,
мабуть клізма допоможе,
і пігулки і уколи…
- Мамо!Я уже не хворий!

Один, два, три, чотири, п`ять,
я навчився рахувать
і коли іду до школи
то рахую все навколо.

Проминув ОДНУ хатину,
ТРИ проїхало машини,
ДВІ собаки за містком
грались в «лова» із котом.

Та й цікава у них гра,
в «лова» грає й дітвора:
я кота зумів спіймати,
встиг він кігті показати.

Трішки з ними я погрався
і до школи знов подався,
тільки знову зупинився –
на ставочок задивився.

У ставку всього ЧОТИРИ
качечки полощуть крила,
поруч хлопчик- молодець
мив свій дзьобик горобець.

Що там робить цей нахабко?
Я у нього кинув «жабку»,
«жабка» почала стрибати,
треба хвильки рахувати.

Як цікаво все навколо,
почекає мене школа.
Один, два, три, чотири, п`ять,
що іще порахувать?

листопад 2015

У небі зіронька упала
і я бажання загадала:
щоб закінчилася війна,
а я щасливою була,
щоб в небі журавлі літали ,
а не снаряди розривались,
щоб діти знов були веселі
і повернулися в оселі,
щоб маму не долала втома,
щоб тато повернусь додому.
А чи повернеться ? Не знаю…
Про це у зірки запитаю.

У далекому лісочку,
на зеленому горбочку
примостилось зайченятко,
загубилося малятко.

Зайченятко дуже плаче,
на горбочку воно скаче,
опустило довгі вуха і
нікого вже не слуха.

Лиш гукає все бабусю
та ріднесеньку матусю,
заливається слізьми
і питає: «Де вони?»

З лісу звірі прибігали,
зайченятко обнімали,
ну-мо всі разом втішати,
ласощами пригощати.

Білочки несуть горішки
та ще жолудів он трішки,
їжачок несе грибочки ,
ведмежата – меду бочку.

А сорока –білобока бачить:
ось яка морока,
навкруги вона літає
та зайчиху все шукає.

Так літала цілий день,
бачить – в лісі стоїть пень,
гірко плачуть там бабуся
й зайченяткова матуся.

-Годі плакати, бабусю,
заспокойся вже, матусю,
знаю, де стоїть горбочок,
там чекає вас синочок.

І в сороки - білобоки
закінчилася морока,
гарну звістку принесла :
-Вже зустрілася сім`я!

лютий 2015

Я хочу рахувати слоненят,
яких в мультфільмі Петрик все рахує:
один, чотири, десять, вісім, п`ять –
і знову слоненят мені бракує.

Зелене слоненя - під кущиком лежить,
рожеве он під сонцем загорає,
білесеньке - за м`ячиком біжить,
смугасте – в нього м`ячик забирає.

А жовте слоненя все бульбашки пуська,
п`ятнисте слоненя йому допомагає,
червоне он з`явилось і знов його нема,
а синє слоненя всім пісеньку співає.

Я їх рахую знову: вісім… сім…
та їх порахувати не вдається,
вони всі бігають і весело усім,
благаю слоненяток : «Зупиніться!

Мені потрібно вас порахувать,
щоб я могла спокійно лягти спати!»
Запрошую і вас, усіх малят,
зі мною слоненяток рахувати.

лютий 2015 рік

До бабусі з дідусем
їхала раненько,
бо завжди в стареньких
було щось смачненьке:
були в них цукерки,
пироги духм`яні,
смачненьке морозиво,
яблука рум`яні,
робили пельмені,
м`ясо та котлети,
смачні бутерброди
та різні рулети.
Та сьогодні в шафі
не знайшла, що мріяла,
то чого ж до тебе
я , бабусю, їхала?

серпень 2014

Скажіть мені чому
хмаринка полетіла?
А як її спіймать?
Куди вона поділась?

Коли співає пташка?
А де її дитинка?
А як плете павук
тоненьку павутинку?

Навіщо зайцю хвіст,
слону великі вуха?
А може довгим носом
він пісеньку послуха?

Чому? Чому? Чому?
Мені не зрозуміти:
собака із котом
не можуть подружитись?

Чому курчата в квочки,
а в гуски - гусенята?
А може їх потрібно
нам нишком поміняти?

Ой, скільки ще Чому?
Навіщо? і Для чого?
Багато запитань
у хлопчика малого.

Хто може малюку
всі відповіді дати,
аби дитя могло
усе на світі знати?
2015

Запитає мене хлопчик,
запита дівчатко:
-Хто такий цей Капітошка?
Звідки це малятко?

Коли піде з неба дощик,
веселка засяє,
Капітошка свою пісню
знову заспіває.

То він з дощиком танцює
кольоровим блиском,
розсипається навколо
золотим намистом,

то він котиться росою,
то пірна в струмочок -
Що за диво – Капітошка?
Чий же він синочок?

Я дам відповідь малятам,
швидко розберуся:
літній дощик - його тато,
хмаринка - матуся.

2015

Завітало літечко,
землю всю зігріло,
розбудило сонечком,
росою умило.

Запросило літечко
хмари й блискавицю,
зашуміло грозами,
налило криниці,

Посміхнулось літечко
веселкою в небі,
злетіло хмаринкою
наче білий лебідь.

Заплело нам літечко
у коси віночок,
завели метелики
веселий таночок.

Нас частує літечко
медом із горняток
і посипе золотом
з колосків зернятка.

Подякуєм літечку
за врожай багатий
і на нашій вулиці
знову буде свято.

Тетяна Сахно 2014 рік

-Кізонько люба, кізонько мила,
де ти сьогодні знову ходила?
Може ти в полі десь заблукала?
Чи на городі капусту збирала?

-Ні, я сьогодні у лузі була,
там соковита, зелена трава,
сині волошки мені посміхались,
білі ромашки зі мною вітались,

сонечко ясне теплом зігрівало,
чисте джерельце мене напувало.
Дуже смакує мені ця травичка
та кришталева холодна водичка.

-Кізонько люба, ти вже прийшла,
що до вечері ти нам принесла?
Може із печі пухкі паляниці?
Може із саду смачні полуниці?

-Вам принесла я своє молоко,
дуже корисне діткам воно,
будеш моє молоко випивати,
будеш здоровою ти підростати!

Тетяна Сахно 2015 рік

Знову літечко прийшло,
щоб нам сумно не було
треба брати в руки сапки
та виходити на грядки.

Всюди зграї горобців,
колосяться пшениці,
а капуста на городі
достигає в своїй вроді.

Соняшник із ряду в ряд-
він стоїть немов солдат,
одягнувши капелюха,
опустивши жовті вуха.

А зелені кавуни
шлють сватів до жовтих динь.
досить вже вам залицятись,
до комори час збиратись.

Кавуни і кавуниці
поховались в густім листі,
все одно знайду вас скоро,
понесу до свого столу.

Он маленькі огірочки,
огіркові сини й дочки,
всі за руки дружно взялись
і під кущиком сховались.

Ой, не хочуть огірочки
та й потрапити до бочки,
всі листочками накрились
і тихенько зажурились.

Гарбузи в нас городі
розляглися, як на морі,
сонцю боки підставляють,
цілий день відпочивають.

Годі, годі вам валятись,
вже пора за розум братись
і забудьте ви про море
та котіться до комори.

Скоро прийде зла зима
та спитає нас вона:
«Що ви літечком робили?
До комори що носили?»

Тетяна Сахно 2014 рік

Ой у полі вітерець весело гуляє
і червоний мак-мачок голову схиляє,
закружляли у танку васильки синенькі,
зайченятко заблукав: все шукає неньку.

В полі віє вітерець, купається в житі,
між собою шепочуться колоски налиті,
перепілочка гніздечко крильцями вкриває
і маленьких пташенят від вітру ховає.

Розгулявся вітерець, запросив хмаринку-
хоче дощиком умити Іванка й Маринку.
Поспішають діточки, щічечки рум`яні,
притискають до грудей квіточки духм`яні.

І ромашки й васильки самі назбирали-
ці букети дітлахи подарують мамі.
Підганяє вітерець Іванка й Маринку,
теплим дощиком вмиває весела хмаринка.
Тетяна Сахно 2015 рік