Ой поленько- поле,
без кінця і без краю,
золоту скатертину
без меж застилає.
Поглянеш на захід,
поглянеш на схід :
тут сіяв добро
твій батько та дід.

Поглянь, зупинись
і відчуєш в ту мить
як поле співає,
як колос дзвенить,
як диха теплом
наша щедра земля-
земля українська ,
твоя і моя!

2016

Панове, стійте! Люди, озирніться!
Кінець-кінцем нарешті схаменіться:
прийшла весна, все ожива навколо,
розквітне сад, заколоситься поле.

Та сієте ви щедрою рукою
на цьому полі тільки сльози й горе.
Куди не глянь – покорчені руїни
і чорні вирви, й міни, міни,міни.

То ж скільки будете ви світ цей руйнувати?
На цій землі вас породила мати,
дала життя тобі, а ти життя дав сину,
чи може донечці з блакитними очима.

Побойтесь Бога , господа!
Ведь вы не вечны и тогда
то, что творите вы на свете,
в сто крат вернется вашим детям.

Не нам судить, судить лиш Богу
и , собираясь в путь-дорогу,
тебе решать , что сеять в поле -
пшеницу, рожь иль мины, горе.

Все, что посееш - то пожнеш,
в могилу больше не возьмеш.
Дана для всех одна планета,
ты пожил здесь? Оставь и детям!

Остановитесь , господа!
Пусть не заходит в дом беда!
Панове, стійте, люди, зупиніться!
Рятуйте землю , тільки не баріться!

2016

Величавий краю Гуляйпільський!
Знов душа твоя розкрилася у пісні,
щирим словом ти гостей зустрінеш,
хлібом-сіллю всі столи накриєш.

Щедра господиня свого краю
пригостить чудовим короваєм,
медом-хмелем наливає чари,
веселися, край мій величавий!

І поллється задушевна мова,
щоб родина вся була здорова,
щоб щасливими були онуки, діти
і росли немов під сонцем квіти.

Величавий краю Гуляйпільський!
хай душа твоя розкриється у пісні,
лине пісня та від хати і до хати
Гуляйпільщина талантами багата!

Вкиється багрянцем осінь золотиста,
дівчата одягнуть червоні намиста,
рушники-полотна простелять навколо
з радісною піснею на щастя, на долю.

Нехай пісня лине у широкім полі,
озирнись навколо, посміхнися долі,
хай душа проснеться й стиснеться від болю,
степом пронесеться , наче кінь на волі.

Будь щасливий долею,Гуляйпільський краю!
Наймилішу в світі я вкраїну маю,
і звучить мов пісня, пісня солов`їна:
«Ти єдина в світі, ненька-Україна!»

Я помолюся за вкраїну,
за рідну неньку –Україну,
для нас усіх вона- єдина.
І ненька ця- вона не згине!
Лиш набереться сили, волі,
тиранам скаже: «Геть, доволі!
Доволі сліз! Доволі горя!
Чи ви гадаєте, панове,
що та земля , що вкрита горем,
полита кров`ю і слізьми
отих людей, що полягли,
вона віддячить вам? Та ні!
Хорошого не ждіть, бо встануть
із пеплу мертві і живі
і скажуть: «Зась!», тоді біжіть!
Бо є ще сила бумеранга,
що не подивиться на ранги
і ви відчуєте її!»
Так помолись за Україну,
стань на коліна у мольбі,
бо діти хочуть лише миру
і хочуть щастя на землі!