Здрастуй, красне літо! роси і тумани!
Зоряні світанки, ночі чарівні!
Засинаю пізно, прокидаюсь рано,
Так на серці легко й сонячно мені!

Як виходжу з хати - кожен день, мов свято!
Радісно вклоняюсь мальвам у саду!
Вишні попаліли - як же їх багато!
Сонечко цілує зелень молоду!

Ягоди вродили в цьому році рясно,
Квіти застелили всі мої стежки!
Здрастуй, моє літо! ти таке прекрасне!
Я прийшла до тебе через всі роки!

07.06.2017

Чудовий червень - короткі ночі,
Вишневі зорі, тривожні сни...
І сновидіння такі пророчі,
Відлуння щастя і пульс весни.

Приходить все, чого серце прагне,
Магічні дії у кожнім дні!
Реальні мрії, кохання справжнє,
Послання неба тобі й мені!..

10.06.2017

А мені ночами сниться
Літечко моє!
Журавель відром з криниці
Зорі дістає!

Рум"яніють, тихо спіють
Вишеньки в саду.
Запишались, червоніють
Ружі в холодку.

Кіт дрімає на ослонці,
Півень на тині...
Вийду вранці і на сонці
Солодко мені!

День здається - бескінечним!
Все для щастя є!
Пригадалось так доречно
Літечко моє!

Лист до тебе, мій любий солдате,
У думках я щомиті пишу.
Хочу серце своє передати,
На побачення в мріях спішу!

Пам"ятаю твоє кожне слово,
Що в віршах ти мені присвятив!
Як твій голос звучав веселково,
Коли ти про любов говорив!

Ти пішов воювати, я знаю,
Боронити своє - не чуже!
Я молитву тобі посилаю,
Хай твій Ангел тебе береже!

Знов цвіте понад лугом калина,
А війні все немає кінця...
За тобою стоїть Україна,
І людські, щиро вдячні, серця!

Я завжди буду поруч з тобою
Вітром в полі і сонцем в душі!
Повертайся живим після бою,
І пиши найніжніші вірші!

За туманами, за далекими
Зимувала весна з лелеками.
Прилетіла, не забарилася,
І на поле моє приземлилася.

Та й із кошика, із вербового,
Скриньку білу взяла з обновами.
Скринька та по траві покотилася,
Самоцвітами заіскрилася!

Березнева написана книга,
Вже розтанули сніг, і крига..
Білі квіти - мені простелила,
Неба крапельки приманила.

Сонця іскорки розгорілися,
І в кульбабки перетворилися.
А трава - ніжне тло зелене,
Так святково сьогодні в мене!

Я чекала! я дуже хотіла,
Щоб до мене весна прилетіла!
У моєму саду й серед поля,
Щоб відчула душа роздолля!

Віє, віє вітер з півночі та сходу,
Небо темно-сіре - просвітку нема...
Що там нарікати на святу природу?
Як на серці - осінь, на душі зима...

Нам ніхто не зробить в заметілі - літо,
Бо погоду в домі творим ми самі!
Кожен день любити вчімося відкрито,
Усміхаймось щиро Матінці-Зимі!

Хай цвітуть на вікнах дивні білі квіти,
Іній припорошить, морозець скрипить!
В захваті сміятись будуть наші діти,
Затишно у домі, як вогонь горить!..

Як же небагато нам для щастя треба!
Миру і надії, радості й тепла!
Щоб над кожним домом посвітліло небо,
І Любов до ближніх між людьми жила!
12.12.2016

Всім - Добрий вечір! Сонечко зайшло...
Вогонь священний над Землею сяє!
Пів світу зустрічає вже Різдво,
Народження Ісуса прославляє!

Про це співають Ангели з небес,
І кожну душу радість зігріває!
Бо сталось диво! - чудо із чудес,
І людство Сина Божого вітає!

Розділимо в цей вечір радість ми,
Зі щирим серцем будемо багаті!
Бажаєм всім - щасливої зими!
Веселих свят і миру в кожній хаті!
24/12/2016

Це осінь... це - осінь!.. я знаю...
Цвітуть хризантеми в саду...
А я тебе, милий, чекаю,
чеканням свій дім зігріваю,
Та все якось - не до ладу...

Вже й листям дорогу заносить,
Примарність надій - наче сон...
Дощами заплакана осінь,
а серце так звісточки просить!..
... Для щастя, мабуть, не сезон...

Як інеєм сад мій візьметься,
Схолонуть мої почуття!..
Хоч болем в душі одізветься,
я знаю - усе це минеться!..
І нове почнеться життя!..

Між золотих відтінків листопаду
Зелених днів загублені сліди...
Спадає осінь в сонне царство саду
Краплинами небесної води.

Стоїть над світом неймовірна тиша,
Її накрила Вічності блакить...
Усі печалі осінь заколише,
Постелить м"ягко, а зима - приспить...

Заховалось в хмарах сонце - просвітку нема...
Знову у моє віконце стукає зима...
Снігом-снігом... біло-біло стелить по землі!..
Запорошить так уміло всі мої жалі...

Приголубить і накриє білими крильми...
Заколише... і навіє нереальні сни...
Все - прекрасне й неповторне в білих шатах - спить...
І зробилось білим - чорне!.. і не так болить...

Зимонько-Снігуронько! Ти до нас прийшла!
Що ж ти нам,голубонько, Нині принесла?

Не забула, сестронько, Першого сніжку!
Висипала з пелени Ген, на моріжку!..

Падає ромашками Сніг із висоти...
Серце хоче затишку, Світла й чистоти!..
2015

Я думала - Ви скучили за мною!...
Тому сьогодні я до Вас прийшла!..
Щоб знов побути жінкою земною,
Й подарувати іскорку тепла!..

У цей холодний вечір, проти ночі,
Я подивилась зіркою в вікно...
Та в Вас були такі байдужі очі,
Яких я вже не бачила давно...

Несла я світло!... але Вам не треба...
Все так буденно в Вашому житті...
Тому - я знову полечу на небо,
І буду там світити в самоті...
Жовтень 2015

Біля ніг моїх лагідно стелиться
Білим пір"ячком - перша метелиця!..

Що ж ти, госте, так рано прийшла?..
І забрала краплини тепла...

Так хотіла тобі я зрадіти,
Та... чекала на "бабине літо"!..

...В теплій хаті стою край вікна...
Ой, далеко від нас ще весна!..

Перший сніг - ранній гість на порозі,
А зима вже на білій дорозі...

Так невчасно... та я вибачаю!..
Заварю із калиною чаю...

Ним зігрію я серце своє...
І сприйматиму все, так, як є!..
Жовтень 2015

Осінь!.. небо синє, Сонце ясно сяє!..
Біле павутиння Між беріз літає...

...Про кохання пишуть, В більшості, весною...
Я ж - у Осінь вийшла, Й стрілася з тобою!..

Очі загорілись!.. Серце запалало!..
Погляди зустрілись!.. Ну... і все пропало!...)))

Знаю... трохи пізно... Але ж - ще не вечір!
Тепла шаль барвиста Огортає плечі...

Я іду до ТЕБЕ! і душа радіє!..
Осінь!.. синє небо Золотом зоріє...
2015

Лягли жита у золоті покоси,
Останні маки тліють на межі...
Вже й павутиння заплелося в коси,
А ми з тобою стали, мов чужі...

І це тоді, коли вже холод в небі!..
Коли душі так хочеться тепла!..
... Мені здавалось - я жила для тебе!..
Тепер здається - зовсім не жила...

... Як сонячно!... погожий день надвОрі,
Мов храм святий - у позолоті сад!..
І, як печально в цю осінню пору
Шукати стежку, що веде назад...
2015

Я перестала підганяти час,
Нікуди не лечу, не поспішаю...
І світ відкрився безліччю прикрас,
Мов двері прочинилися до Раю!..

І так спокійно стало на душі,
Коли нічого зайвого не треба...
Моя порада - Люди!.. не спішіть!..
Цінуйте те, що вам дарує небо!..

Любіть, мов перший і останній раз!
Радійте сонцю, і дощу, і квітам!..
... Я перестала підганяти час,
І тільки зараз починаю жити!..
2015

Торкнулась осінь берегів ріки
ЧарІвним пензлем з фарбами густими...
Пливуть на хвилях вдаль мої роки,
Я ж не встигаю й подумки за ними...

Короткі дні у довгому житті,
І кожна мить тонка, мов павутиння...
Пливуть листки, мов зорі золоті...
Чи то пливе печаль моя осіння?..
2015