Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Лесь Українець (2016)

Інфо
* Народний рейтинг 4.552 / 5.31
* Рейтинг "Майстерень": 3.927 / 5.5
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.802
Переглядів сторінки автора: 11435
Дата реєстрації: 2016-02-17 12:02:26
Веб сторінка: https://www.stihi.ru/avtor/alecowski
У кого навчаюсь: Шевченко, Франко, Леся Українка, Пушкін, Лермонтов, Висоцький, Василь Симоненко, Адріан Кащенко, Володимир Антонович, Степан Руданський, Святослав Караванський, Іван Огієнко, Лесь Подерев'янський, Любко Дереш, Керуак, Сент-Екзюпері
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2019.09.23 20:11
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Друзі! Я тепер переважно мешкаю на stihi.ru, але й сюди теж навідуюся (навідувався б частіше, якби Сушко, Гупало та Залізняк не утворили проти мене коаліцію, бо це була не критика, як вони стверджують, а обливання брудом). Попри всі минулі колізії, я радий усім гостям моєї сторінки; зараз у мене настала пауза в творчості, бо треба щось поетові їсти, але за першої ліпшої нагоди повернуся до літературних занять. Обіцяю нові цікаві твори у 2019-му році

Найновіший твір
***
Продовжується руїна,
Триває неволя...
Ще неситий не виорав
На дні моря поле,

Але скоро виоре
Чужими руками;
Люди йдуть на вибори
Наступного ошуканця.

Україно! Нам дала ти
Все, що необхідно,
Та діти твої панувати
Розучились гідно.

Подивіться, християни,
Що сталося з нами:
Спотворилась наша пам'ять,
Зганьбилася слава.

Озирніться, добрі люди,
Яка наша дійсність:
Олігархи й правосуддя -
Речі несумісні.

Помирав у тяжких муках
Божий син правдивий,
Щоб ми занепали духом
У скрутну годину?

Кров'ю мазали сорочки
Предки наші славні,
Щоби ми сиділи мовчки,
Як раби безправні?

Ми Богдана золотого
Внуки нездоланні,
Ми Тараса молодого
Діти безталанні...

Україна тихо скніє
Панами обдурена,
Очі у неї склянії,
Голова понурена.

Тліє, жевріє надія,
Та не запалає.
Наша воля, наша мрія
В степу догорає.

Робиться щодня по колу
На панів робота...
Не окупиться ніколи
Речами свобода!

Збур'яніла наша нива
Миру, правди, волі,
Гуляють вітри зрадливі
У дикому полі.

А над полем чорні круки
У небі ширяють,
І на наші марні муки
Хижо позирають.

А була колись та нива
Буйна, неозора,
Пестили вітри грайливо
Смарагдове море.

І літали в небі синім
Білії лелеки,
Повернувшись напровесні
З виріїв далеких.

Панували в нашім краї
Спокій і добробут.
Було колись... Та закрались
Муки і хвороби.

Оселились поміж люди
Злоба і жадоба,
Не під силу повернути
Втрачене нікому.

Не повернем до сьогодні,
Живучи в незгоді.
Поодинці мир і спокій
Повернути годі!

Станьмо ж, браття, одностайно
За правду і волю,
В краї рідному не даймо
Панувать розбою.

Що не зможем поодинці,
Зможемо в єднанні.
Обніміться ж, українці,
Молю вас, благаю!