Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Наталя Сидорова (1986)
Прислухайся до себе,не згубися
У світі повному брехні.
Правді у очі дивися.
Людей люби,і вір собі.




Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Вогонь
    То горіло-роздувалося.
    То майже згасло,
  •   Стіни
    За стінами своїх страхів,
    З головою у теплих норках,
  •   Умій чекати
    Плекай надію на листа.
    В якому буде речення щасливе.
  •   Губи , зі смаком полуниць
    Губи, зі смаком полуниць.
    Зорі виглядають аж за небокрай.
  •   Думка
    Я думала,що я боюся болю,
    Я думала ,що я боюся сліз
  •   Вітер
    Шепотів мені вітер :
    - Радій...
  •   Я хочу
    Я хочу прочинити вікно ...
    Запашною весною насититись ...
  •   Війні.
    Ти прийшла.
    Цинічно й безжалістно дивлячись в очі.
  •   Кожна людина серце має
    Шепотів мені вітер :
    - Радій...
  •   Скарб
    Здобули славу,здобули волю,
    І жити би без усяких кордонів.
  •   Лабіринти днів
    У лабіринтах днів
    Чекаєш на власне диво .
  •   Камиші
    У кімнаті пахне мандаринами й кавою,
    А у душі невимовна туга,
  •   Місячна соната.
    Місяць світить порцеляновим променем.
    Ступай , кричить, не забарись.

  • Огляди

    1. Вогонь
      То горіло-роздувалося.
      То майже згасло,
      Здавалося...
      Підливали бензину,
      І підкидали дров
      У наше кохання
      Знову-і-знов.
      І тут я приходжу ,
      І бачу згарище..
      ПлАчу.
      Що ж робити?
      Жити.
      Знову кохати.
      Правди шукати.
      Лікувати душу свою.
      І опіки від цього вогню.
      Назад дороги немає.
      Справжне кохання
      Не пече, й не згорає.

      17.06.2016.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    2. Стіни
      За стінами своїх страхів,
      З головою у теплих норках,
      У затишних коморках,
      Ховаємо погляд
      Вільних птахів.
      За цеглою воно якось спокійніше.
      Тільки дерева шумлять тихіше.
      Тільки сонце крізь скло не пече.
      І звідти не чутно де річка тече.
      За стінами свого болю.
      Забинтованого серця,
      (Забинтованого не раз),
      Заховалися від зрад та образ.
      Але ж, деколи, так хочеться
      До щастя, на волю.
      Ні, ще почекаєм.
      Бо, може, іще не час...
      Бо ж тут таки такий спокій,
      Ніхто не зачепить нас.
      Але ж зорі тускненькі...
      І ночі темненькі...
      І вітру не чути на голих руках...
      Повіє легенько, буває, і то у снах.
      Та все ж... За цеглою ...
      Воно якось спокійніше...
      Тільки дерева шумлять тихіше...

      16.06.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Умій чекати
      Плекай надію на листа.
      В якому буде речення щасливе.
      Минають дні, роки, міста.
      Лише незмінне те, що незрадливе.

      Умій чекати.Все що є твоє
      Нікому іншому не буде й не дістанеться.
      Ти бережи серце своє,
      Від зла й неправди хай воно ховається.

      Плекай надію,не сумуй,
      В надії –(подивись) краса й свобода.
      Поштар прийде.І ти відчуй:
      Що за терпіння завжди гідна нагорода.

      15.06.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Губи , зі смаком полуниць
      Губи, зі смаком полуниць.
      Зорі виглядають аж за небокрай.
      Падаю додолу ниць.. .
      Шепочу тихенько : « не вбивай ». . .

      Червона гаряча кров
      Пульсує у венах, ніяк не вгамується.
      А за холодним вікном
      Дощ із вітром безсоромно цілується.

      На мить утративши розум
      Можна зробити багато усяких дурниць.
      Проте, все відійде в минуле...
      І ,навіть, губи.. із присмаком полуниць. . .

      15.06.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Думка
      Я думала,що я боюся болю,
      Я думала ,що я боюся сліз
      Вони ж ,солоною смолою,
      Течуть з опущених очей додолу
      Вниз.

      Я думала,що так буває завше:
      Ти тут , я тут , і ми з тобою рАзом.
      Та все оце чуже , не наше.
      Збігають день за днем інакше
      Зразу.

      Бо не буває думка завжди права,
      Бо не буває рівногАрячих сердець.
      Як не буває ліве правим.
      Послухай , чи тебе це ще цікавить?
      Це – кінець.

      12.06.2016.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Вітер
      Шепотів мені вітер :
      - Радій...
      В тобі стільки різних емоцій,
      Почуттів і надій...
      У тобі так багато тепла,
      Ти так боїшся зла...
      Шепотів мені вітер...
      Шепотіла зима...
      А я не слухала...
      І була німа.
      Від серця стуку,
      Від думок, і від снів,
      Знесилена безсонням,
      Й однотонністю днів.
      Відкривала очі,
      Шукала відповіді на слова...
      Порівнювала : якою стала,
      І якою була...
      Шепотів мені вітер...
      Шепотіла ніч :
      - Кожна людина серце має;
      Вона - не річ.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Я хочу
      Я хочу прочинити вікно ...
      Запашною весною насититись ...
      Можливо , я плакала ...
      Так давно ...
      Бо, просто, хотіла вижити.
      Я хочу прочинити вікно ...
      Я хочу всміхнутись світанку.
      Робити добро
      Треба вчитися змалку.
      Я хочу дихати чистим повітрям
      На повні груди,
      Не плакати більше ,
      І не тужити.
      І більше не хочу вижити,
      А хочу, просто, щасливо жити.

      22.04.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Війні.
      Ти прийшла.
      Цинічно й безжалістно дивлячись в очі.
      Волосся мала кольору ночі,
      Долоні у тебе кольору крові.
      Ти прийшла...
      Ти з бідою у змові.
      Ти прийшла із країни-сусіда.
      Та,що там сусіда...
      Прийшла із країни -
      З Батьківщини мого рідного діда.
      Ти прийшла...
      У руках великий клунок тримала -
      Для обраних матерів і жінок
      Подарунок мала.
      Сказала: "Час швидкоплинний".
      Подарунок був - чорні хустини.
      Ти прийшла...
      Забирайся геть!!!
      Забирай цю безглузду наївну смерть!!!
      Моя країна - прекрасна ,
      Її земля,сади,поля і лани.
      Вони варті щастя,родючості!!!
      Аж ніяк не війни!!!
      Досить горя і розпачу.
      Йди від нас!!!
      Хай у нас,в Україні,
      Настане,нарешті,щасливий час!

      26.05.2016.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Кожна людина серце має
      Шепотів мені вітер :
      - Радій...
      В тобі стільки різних емоцій,
      Почуттів і надій...
      У тобі так багато тепла,
      Ти так боїшся зла...
      Шепотів мені вітер...
      Шепотіла зима...
      А я не слухала...
      І була німа.
      Від серця стуку,
      Від думок, і від снів,
      Знесилена безсонням,
      Й однотонністю днів.
      Відкривала очі,
      Шукала відповіді на слова...
      Порівнювала : якою стала,
      І якою була...
      Шепотів мені вітер...
      Шепотіла ніч :
      - Кожна людина серце має;
      Вона - не річ.

      25.01.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Скарб
      Здобули славу,здобули волю,
      І жити би без усяких кордонів.
      І годі би падати в низ у багнюку.
      Та воля здобута стала недоля.
      Її,як то кажуть,пригріли гадюку.
      Не все те щастя,що щастям зветься.
      Не все солодке,що даром дається.
      Здобули багатсво,а його все мало.
      І жити би,та страшно жити.
      І соромно попросити у друзів руку.
      Тай друзів уже не лишилось без жала.
      І щастя жадане приносить лиш муку.
      Нічого не варте,щоб душу згубити.
      Нічого не вартує-совість бруднити.
      Отямся,не впадай у золоту спокусу,
      Свій скарб на Небесах ти здобувай.
      А не в людських комірках і конторах.
      Бо на землі і гроші,й влада,і всі ми
      Колись перетворимося на порох...

      13.05.2016.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Лабіринти днів
      У лабіринтах днів
      Чекаєш на власне диво .
      І по закутках снів
      Ідеш і тремтиш несміливо.
      Сили чи стане,чи досить?-
      Переживаєш ти.
      А серденько просить :
      - Дійди до мети.
      У лабіринтах днів
      Ховається розуміння,
      Що це і є життя,
      Оці миті тремтіння.
      Оці хвилини,і часу не гай,
      Кожен день зі смислом,
      Не дарма , проживай.
      Не думай ,що ти не взмозі,
      Не впадай у відчай на дні.
      Лише не блукай по дорозі,
      У цих лабіринтах днів.

      24.05.2016.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Камиші
      У кімнаті пахне мандаринами й кавою,
      А у душі невимовна туга,
      Ця іторія стала не цікавою.
      Як так? у ворозі бачила друга.

      За вікном темна ніч і мороз,
      А в очах бринять сльози гарячі,
      Я втомилася від твоїх проз,
      І від цих примарних побачень.

      Як могла я так помилитися?
      Як не розгледіла холод в душі?
      Так буває,мабуть,коли закохаєшся..
      Понад річкою тихенько шумлять камиші...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    5. Місячна соната.
      Місяць світить порцеляновим променем.
      Ступай , кричить, не забарись.
      Посеред весняного веселого гоміну
      Поцілуй любов , проснись .

      Ти летіла так необережно , пусто ,
      Потрапляючи в пастки .
      Справжність і відвертість – їх не густо.
      Але й досі любиш ще казки.

      Місяць світить . Дихає зірками .
      Посмішка сховалася в руці.
      Коли злагода між серцем і думками –
      Промінь порцеляни на лиці .

      2016р.

      "Місячна соната(Бетховен)"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 3