Надворі плаче осінь , лізе в душу
густий туман, немов, не жданний гість,
"Спаси і сохрани" - я в Бога прошу
усіх хто захищає спокій міст.
Усіх хто в села йде без краплі злості
й боронить, захищає тих людей,
усіх кого чекають вдома й просять,
щоб звідти повернутись встиг живий.
Весь ваш "гламур", висока мода, паті -
це все ніщо, не варте часу й сил
бо є любов під дулом автоматів
і "братня поміч" що стирає в пил.
Надворі сумно, на душі так само,
І болі вже немає більше меж,
гордись країно кращими синами,
яких, на жаль, уже не повернеш...

Весна...
На вулиці цвіте духм"яно вишня

І солодко співає соловей,

Земля прекрасна, у цвітінні пишна

Чарує душу спокоєм ночей.

І дивно так, коли в такім розмаї

Є місце для гірких останніх сліз,

Коли до себе небо забирає

Людей, з якими разом ріс.

Коли життя минає - як хвилина,

Змішавши миті всі в один момент,

Коли сьогодні тут ще є людина

а завтра - спогад, або монумент.

Весна кругом. І келихи тюльпанів

Так трепетно до сонця простяглись.

Не варто будувати довгих планів

І відкладати щастя на колись.