Автори /
Дума Козак (1958)
![]() |
|
Рубрики
/ Полиновий смак
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Моя водохреща
•
Іди з Богом
•
Убивця муз
•
Золоті гори
•
Горить коса
•
Тобі усе життя жаліти
•
Накрапало
•
А нас все менше
•
Вір мені
•
Не треба слів
•
Пустота
•
Місто порожнечі
•
Бадмінтон
•
З новим марафоном!
•
Замри на мить
•
Невтішна перспектива
•
Сурогати
•
Як сумно й боляче мені
•
Тартюфи
•
Подарунки
•
Жінка в чорному
•
Демократія по-українськи
•
Віра окриляє чи убиває?
•
Знову кабала?!
•
Розпач*
•
Карпати гинуть!
•
Невтішні перспективи
•
Новий Єрусалим
•
Інваліди чи симулянти?!
•
Китова загроза
•
Ка́мінне серце
•
Негідники перемогли?
•
Про зраду і зрадників
•
Ера торгівлі
•
Чому?
•
Незалежно про залежність
•
Життя, війна, хрести…
•
Депресія
•
У полонi
•
Нестримний потяг
•
Хвороба совісті
•
Їжте самі
•
Чорна дiра
•
Я не люблю
•
Нас знову хочуть розвести
•
Не блага вiсть
•
Духовне виродження
•
Сумнi проводи
•
Ка́мiнне серце
•
Не зви, не клич i не гукай
•
Невже?!
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Злись на себе, лиш на себе, мила –
я своє терпіння змарнував.
я своє терпіння змарнував.
Гірлянду розвішу в кімнаті,
прикрашу холодне житло.
прикрашу холодне житло.
Чоло схилила, плечі опустились,
гірка сльоза стікає по щоці,
гірка сльоза стікає по щоці,
Провидців розвелось у нас немало,
що жваво живлять масовий психоз…
що жваво живлять масовий психоз…
Горить коса, палає літом небо,
все поглинає полумʻя стіна!
все поглинає полумʻя стіна!
Ти будеш все життя жаліти,
що гендлювалася собою,
що гендлювалася собою,
Скажи мені, московський люде,
в якій це мові ще буває:
в якій це мові ще буває:
Лишилось нам всього лиш двісті років…
Зникаємо ми стрімко як народ!
Зникаємо ми стрімко як народ!
Хризантемно чомусь на душі,
навіть більше скажу – полиново.
навіть більше скажу – полиново.
Не називай себе погано
і не картай єство своє.
і не картай єство своє.
Як виглядає в світі пустота?
Чи можна передати її словом?
Чи можна передати її словом?
Ми прагнули побудувати місто
свободи, благоденства і добра,
свободи, благоденства і добра,
Як хутко переправила волан
вже на мою ти половину поля,
вже на мою ти половину поля,
Я не їм вже цукерки «Рошен»
й не катаюся на Буковелі.
й не катаюся на Буковелі.
Життя дається люду задля чого –
невже лише щоб черево набить?
невже лише щоб черево набить?
Рабів до раю не пускають,
як пити не для них нарзан,
як пити не для них нарзан,
Нам замінили нині сурогати
продукти, речі, навіть почуття.
продукти, речі, навіть почуття.
Як сумно й боляче мені,
коли дивлюсь на Україну –
коли дивлюсь на Україну –
Давним-давно Мольєр свого Тартюфа
в таких яскравих фарбах змалював,
в таких яскравих фарбах змалював,
В житті бувають різні подарунки:
букет квіток, сережки чи парфюм,
букет квіток, сережки чи парфюм,
Вона ще майже молода,
а у очах вже біль і туга.
а у очах вже біль і туга.
Вона – це сотні душ відважних на Майдані,
на фронті тисячі палаючих сердець
на фронті тисячі палаючих сердець
Питання віри му́чило віки́
осіб, народи й цілі покоління.
осіб, народи й цілі покоління.
Мій народ віки́ гнобили по́ловці, хоза́ри,
збиткувалися не менше турки і татари.
збиткувалися не менше турки і татари.
Брела, не дивлячись куди...
Невже вона з тобою поряд?!.
Невже вона з тобою поряд?!.
Карпати помирають від сокири,
тріщать і падають смереки вікові.
тріщать і падають смереки вікові.
В'ється ніби змійка русло лиш від річки,
а була ж бурхлива, велична Ріка.
а була ж бурхлива, велична Ріка.
Ішов тяжкий четвертий рік війни,
на Сході добровольці воювали…
на Сході добровольці воювали…
У владі одні інваліди?
У партіях владних – все те ж?!
У партіях владних – все те ж?!
Плине кит в людському морі –
„Синій кит“.
„Синій кит“.
Хотів би серце ка́мінне отри́мать,
щоб захистить себе від злого світу,
щоб захистить себе від злого світу,
Повстання гідності таки перемогло –
негідники дорвалися до влади.
негідники дорвалися до влади.
Зрада – вона знівеченим рукам тотожна,
із розуму вона людину зводить.
із розуму вона людину зводить.
Торгують всім: картоплею і сиром,
ковбасами та іншими харчами.
ковбасами та іншими харчами.
Чому у свято несвятковий настрій?
Чому у грудях гімни не звучать?
Чому у грудях гімни не звучать?
В незалежній Україні усе незалежне,
але то ще не говорить, що воно належне.
але то ще не говорить, що воно належне.
Немає без сьогодні майбуття,
як берега без річки не буває.
як берега без річки не буває.
Депресія стискає міцно шию,
а серце крають гострі пазурі.
а серце крають гострі пазурі.
У полоні, донецькім полоні,
наші хлопці від болю мовчать.
наші хлопці від болю мовчать.
Є в грішнім світі категорія людей,
які свій зиск у всьому хочуть мати.
які свій зиск у всьому хочуть мати.
В‘ється ніби змійка русло лиш від річки,
а була ж бурхлива, велична Ріка.
а була ж бурхлива, велична Ріка.
Змінений, свіжий, покращений,
жовтий, блакитний, рябий,
жовтий, блакитний, рябий,
Наш світ невпинно котиться у прірву,
у чорну всезростаючу діру.
у чорну всезростаючу діру.
Підступну не люблю брехню,
ще лицемірство, підлість, зраду
ще лицемірство, підлість, зраду
Що діється у наших соцмережах…
Ой, скільки ґвалту, криків і тирад!
Ой, скільки ґвалту, криків і тирад!
Маленькі діти знову гинуть в світі,
вбиває Асад підло свій народ!
вбиває Асад підло свій народ!
Упали вже й моральності стандарти,
духовність жебракує рідним краєм;
духовність жебракує рідним краєм;
Сьогодні сина проводжаю на чужину,
в краї далекі їде старший працювать.
в краї далекі їде старший працювать.
Хотів би серце ка́мінне отри́мать,
щоб захистить себе від злого світу,
щоб захистить себе від злого світу,
Не зви мене, я більше не вернусь,
втомилось серце болем обливатись.
втомилось серце болем обливатись.
Вже гаснуть зорі й сіють сивий попіл.
Гіркий і сірий, мов торішній сніг.
Гіркий і сірий, мов торішній сніг.